Теорія біосфери

Поняття б і о с ф е р а було введено в 1875 році австралійським ученим-геологом Е.Зюссом. Зюсс розумів під біосферою весь простір атмосфери, гідросфери й літосфери, де зустрічаються живі організми.

Але найбільший розвиток це поняття одержало в працях нашого співвітчизника академіка В.І.Вернадського, який, по суті справи, створив нову науку – теорію біосфери. Під б і о с ф е р о ю він розумів весь простір літосфери, гідросфери й атмосфери, де існує або коли-небудь існувало життя, тобто, де зустрічаються організми або продукти їх життєдіяльності та, які володіють антиентропійними властивостями.

Основні положення теорії Вернадського, в принципі, можна вивести як наслідки з положень загальної теорії життя. Але історично саме вони були відкриті першими, причому, в ті часи це були дуже смілі висновки, завдяки яким теорія життя вийшла на новий, більш високий рівень розуміння природи як єдиного цілого. Ми зупинимось на деяких із цих положень, які найбільш повно характеризують теорію біосфери:

1) життя є неминучий наслідок світового еволюційного процесу, нові теорії випадкового зародження життя не витримують критики;

2) виникнення життя як космічного тіла та поява на ній життя відбулось практично одночасно, сліди життя виявляються в самих глибоких геологічних шарах;

3) наша планета і космос – єдина система, в якій життя зв’язує всі процеси в єдине ціле;

4) кількість живої речовини на Землі є постійною величиною, тобто в усі часи з початку існування Землі в колообіг життя була втягнена та ж кількість речовини, яку ми нині спостерігаємо в даному колообігу, (включаючи речовину в захороненнях, типу кам’яновугільних, нафтових покладів, каменя черепашника, бута, крейди та ін.);

5) життя є головною геологічною силою на планеті (не вулканізм, не фізико-хімічні процеси вивітрювання визначають еволюцію верхніх шарів літосфери, першочергову перетворюючу роль відіграють інші живі організми та обумовлені ними механізми руйнування гірських порід, колообіги речовин, зміни водної й атмосферної оболонок Землі: вигляд Землі, її ландшафти, хімізм океану, структура атмосфери – це все створило життя);

6) людина є неминучим наслідком еволюції планети, на яку покладена важлива роль у житті планети;

7) в даний час саме людина перетворюється на головну геологічну силу на планеті (людина змінює склад атмосфери й гідросфери, ландшафти Землі, бере із захоронення значну кількість речовин, повертаючи їх в колообіги життя, збіднює різноманітність форм життя на планеті й одночасно породжує або сприяє породженню нових форм життя);

8) одного разу розвиток біосфери й суспільства стануть нерозривними й біосфера перейде в новий стан – ноосферу (сферу розуму).

В загально прийнятому нині розумінні під н о о с ф е р о ю розуміють такий стан взаємовідношень людини й природи, в якому розвиток планети буде підчинений керуючій силі Розуму Людини в інтересах Людини. Не можна погодитись з останньою фразою: “в інтересах Людини”, хоча людині в організмі біосфери, по крайній мірі, на сучасному етапі еволюції природи, дійсно відводиться роль підсистеми, яка контролює внутрішні процеси біосфери.

Точка зору Пьєра Тейяра де Шардена, друга Вернадського, епіскопа, вченого-еволюціоніста, який уперше запропонував термін “ноосфера” (для особливого стану еволюції планети), на якому людський розум, зливаючись з біосферою в єдине ціле, породить особливу емерджентну якість – зверхрозум планети,– що означає собою “прорив” у самосвідомості планети й себе як особистості (якщо це ще не відбулось).

У сучасній науці під біосферою розуміють глобальну екосистему, які об’єднують у собі практично всю речовину верхніх шарів планети, включаючи осадові породи літосфери до озонового шару атмосфери. Традиційно надра планети в склад атмосфери не включаються, однак є дані про вплив глибинних процесів на процеси в біосфері та зворотний вплив. Наприклад, спостерігається зв’язок між інтенсивністю вулканічної діяльності й землетрусів та ростом соціальної напруженості в регіонах. Згідно висновкам відомого вченого-електромеханіка І.Л.Копилова, океанічні течії співпадають з лінією фізичної нейтралі планети, як космічної уніполярної машини. Є інформація про наявність гепатогенних зон, які впливають на все живе.

Відомо, що космічні процеси також активно впливають на процеси в біосфері (магнітні бурі та ін.). Є дані на користь того, що масова поява сарани, пов’язана з періодичністю сонячної активності. Є думка, що сонячна активність впливає навіть на геологічні процеси (катаклізми, катастрофи), а також на соціальне життя людей. Помічено вплив на наше життя зірок, планет, комет (особливо на психіку людей). Суттєвий вплив може здійснювати падіння великих метеоритів. Існує також гіпотеза про немезіде (нейтронна зірка орбітою і періодом обертання ≈ 12000 років), яка регулярно вторгається в глибини Сонячної системи, призводячи до глобальних збурень на всіх планетах.

Таким чином, сфера життя виявляється щільно вплетеною в єдину тканину Всесвіту, тому межі її дуже умовні.

Дата добавления: 2015-05-24