Компоненти

- Професійна компетентність (система педагогічно-професійних ЗУН)

- Досвід педагогічної діяльності

- Комплекс властивостей особистості (гуманістична спрямованість, пед..здібності і пед..техніка)

Системотвірним фактором є гуманістична спрямованість.

Індикатори професійної майстерності майбутнього вчителя іноземної мови: Високі знання навчального курсу з іноземної мови. Знання основ педагогіки і психології. Прагнення до самоствердження. Уміння організовувати людей. Прагнення до саморозвитку, самоосвіти, самовдосконалення. Уміння грамотно і логічно викладати свої думки. Вміння тримати контакт з колегами, учнями, батьками. Вивчення досвіду передових вчителів. Володіння педагогічною технікою. Креативність та прогресивність думок.

Шляхи оволодіння пед.майстерністю:

- Вивчення психолого-педагогічних дисциплін

- Пед..практика

- Професійно-педагогічна діяльність у поза навчальний клас (відвідування конференцій, участь у зібраннях)

- Самовиховання (пізнання себе, своїх особливостей, планування роботи над собою, реалізація програми, контроль за виконанням – для набуття професійно важливих якостей особистості вчителя, такий як емпатія, проникливість, організаторські здібності, комунікативність,креативність).

87/ Визначте поняття «педагогічне спілкування» та охарактеризуйте його особливості,функції види.

Педагогічне спілкування -це міжособистісна взаємодія між учасниками навчально-виховного процесу (педагог-учень),сукупність зв’язків взаємовпливів. Це цілісна система прийомів та навичок соціально-психологічної взаємодії педагога і виховуваних, що містить у собі обмін інформацією, виховні дії і організацію взаємовідносин за допомогою комунікативних засобів. Воно служить інструментом впливу на особистість учня,сприяє його мотивації до навчання.

Основними (стилями) пед..спілкування. є:

a) Авторитарний – стиль диктату, вчитель сам визначає напрямки дії колективу, а учні виступають у ролі пасивних виконавців. Форми зв'язку з колективом: наказ, вказівка, інструкція, догана. В спілкуванні – лаконізм, похмурість, неприйнятність до заперечень.ДО нього відносяться: спілкування-дистанція,спілкування-залякування.

b) Демократичний – стиль, що ґрунтується на глибокій повазі до особистості кожного, вчитель прислуховується до колективу, підключає до активної участі актив, координує, контролює, розвиває ініціативу інших, орієнтується на самоорганізацію колективу.Йому притаманне спілкування з дружньою прихильністю,спілкування на підставі захоплення спільною діяльністю.

c) Ліберальний – стиль, що характеризується нестійкою педагогічною позицією, виявляється у невтручанні, низькому рівні вимог, формальному розв'язанні проблем.Характерне спілкування-загравання.

Функціїпед..спілкування:

- Пізнавальна (пояснення оточуючого світу)

- Емотивна (відношення мовця до співбесідника)

- Виховна (ціле направлене формування соціально-корисних якостей особистості вихованця)

- Регулятивна (координація діяльності вихованця)

- Самоактуалізація можливостей вихованця

Види спілкування

1. Функціонально-рольове (ділове, стандартизоване, обмежене вимогою рольової позиції вчителя, холодний тон, не враховується особисте ставлення.)

2. Особистісно-орієнтоване (вчитель відкритий, доступний, відвертий у поглядах, не принижує гідність учня, не байдужий до його проблем, емпатійне розуміння учня, надає реальну допомогу учню,демонструє довіру, цікавиться життям учнів)

88/ Назвіть та охарактеризуйте основні стилі педагогічного спілкування.

Стилі спілкування – певна система спілкування, яка є сталою для певної людини.

1. "Менторський" стиль можна розглядати як різновид стилю "дистанція", коли один із партнерів свідомо чи мимовільно перебирає на себе роль наставника. Повчально-покровительський тон з його боку, який простежується не лише в розмові, а й у зовнішності, позі, міміці, збільшує розрив між партнерами, викликає небажання спілкуватися, набуває, в разі необхідності, інформаційного змісту.

2. Спілкування-дистанція: дистанція виступає показником провідної ролі педагога, базується на його авторитеті, але вона повинна випливати із загальної логіки відносин учня й педагога, а не диктуватись учителем як основа взаємин. Спілкування-дистанція певною мірою є перехідним етапом до такої негативної форми спілкування, як спілкування-залякування.

3. Спілкування-залякування: цей стиль пов'язаний із невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захопленості спільною справою. Таке спілкування не тільки не створює комунікативної атмосфери, що забезпечує творчу діяльність, але, навпаки, регламентує її, орієнтуючи дітей не на те, що треба робити, а на те, чого робити не можна, тим самим позбавляючи педагогічне спілкування дружності.

4. Дружнє спілкування - найважливіший регулятор спілкування взагалі, а ділового педагогічного спілкування особливо. Це стимулятор розвитку та плодотворності взаємин педагога з учнями. Дружність і захопленість спільною справою: два стилі спілкування, що тісно пов'язані між собою.

5. Захопленість спільною справою - джерело дружності й одночасно дружність, помножена на зацікавленість роботою. Однак не слід забувати, що дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі взаємин педагога з дітьми. Цей стиль спілкування розглядається як передумова успішної спільної навчально-виховної діяльності.

6. Спілкування-загравання: пов'язане з невмінням педагога організувати продуктивне спілкування. Воно виникає в результаті нерозуміння педагогом відповідальних педагогічних задач, що стоять перед ним, остраху спілкування з класом й одночасно бажанням налагодити контакт з учнями, а також відсутності навичок спілкування.

Перелічені варіанти не вичерпують усього багатства мимовільно вироблених тривалою практикою стилів спілкування. В його спектрі можливі різноманітні нюанси, які дають несподівані ефекти, що сприяють чи заважають взаємодії партнерів. Зазвичай, їх відшукують емпіричним шляхом. При цьому стиль однієї людини може бути неприйнятним для іншої. У стилі спілкування яскраво виявляється індивідуальність особистості.

Щодо педагогічного спілкування, то найбільш оптимальним можна вважати такий стиль, в якому вимогливість і послідовність вихователя поєднуються із доброзичливим ставленням, прийняттям учнів та особистою відкритістю. Водночас проблема ефективності стилів педагогічного спілкування певною мірою стосується врахування різноманітних ситуацій, що виникають у процесі взаємодії між вчителем і учнями, необхідності миттєвої орієнтації в них та їхній релевантності специфіці і завданням навчально-виховного процесу. Той факт, що педагогові притаманний певний стиль педагогічного спілкування не заперечує можливості ситуаційної гнучкості його спілкування, але в межах одного стилю. Іншими словами, маючи індивідуальний стиль педагогічного спілкування, педагог може застосовувати різні засоби спілкування, більш адекватні ситуації.

89/ Визначте особливості педагогічного спілкування з учнями молодшого, середнього, старшого віку під час організації та здійснення позакласної виховної роботи. Відповідь аргументуйте

Позакласна виховна робота - здійснювана у позаурочний час різноманітна діяльність під керівництвом учителів-вихователів школи, спрямована на задоволення інтересів та запитів вихованців, розвиток їх інтелектуальних можливостей

Зміст позакласної роботи – це адаптований соціальний досвід емоційно пережиті і реалізовані у власному досвіді дитини різноманітні аспекти людського життя: наука, мистецтво, література, техніка, взаємодія між людьми, мораль і ін. Специфіка змісту виховної позакласної роботи характеризується:

– по-перше привалюванням емоційного аспекту над інформаційним;

– по-друге, у змісті позакласної роботи визначальне значення має практична сторона знань, тобто зміст позакласної роботи спрямований на вдосконалення найрізноманітніших умінь і навичок.

Педагогічне спілкування полягає в комунікативній взаємодії педагога з учнями, батьками, колегами, спрямованій на встановлення сприятливого психологічного клімату, на психологічну оптимізацію діяльності, обмін думками, почуттями, переживаннями, способами поведінки, звичками, а також на задоволення потреб особистості в підтримці, солідарності, співчутті, дружбі тощо. Це — складний, багатоплановий процес установлення і розвитку контактів між людьми, породжений необхідністю спільної діяльності, який включає в себе обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання й розуміння іншої людини. Він забезпечує передавання через учителя учням людської культури, засвоєння знань, сприяє формуванню в них ціннісних орієнтацій.

Педагогічне спілкування — система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для спільної діяльності.

Як різновид творчої діяльності педагогічне спілкування виявляється під час пізнання вчителем учнів, в організації безпосереднього впливу на них, в управлінні власною поведінкою, організації процесу взаємовідносин.
Комунікативна взаємодія у процесі педагогічного спілкування відбувається на таких принципах:
— урахування соціальних настанов учня (кожна людина має власні погляди, цінності, досвід. Людині легше відкинути те, що не відповідає її настановам, ніж змінити їх. Учитель має враховувати ці настанови, уважно ставитись до них);
— “Ви-підхід” (передбачає попереднє з'ясування намірів та очікувань учня, спільний пошук шляхів розв'язання проблеми);
— толерантність (розуміння того, що всі люди індивідуальні та неповторні, кожен має право на власний погляд);
— референтність (передбачає повагу до учнів, демонстрацію віри в кращі їх якості, акцентування на позитивному, врівноваженість, доброзичливість, оптимізм).

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.

1. з учнями молодшого класу:

На мою думку, педагоги мають використовувати такий пелагогічного спілкування: Дружність і захопленість спільною справою: два стилі спілкування, що тісно пов'язані між собою. Безперечно, дружнє спілкування - найважливіший регулятор спілкування взагалі, а ділового педагогічного спілкування особливо. Це стимулятор розвитку та плодотворності взаємин педагога з учнями. Захопленість спільною справою - джерело дружності й одночасно дружність, помножена на зацікавленість роботою. Однак не слід забувати, що дружність повинна бути педагогічно доцільною, не суперечити загальній системі взаємин педагога з дітьми. Цей стиль спілкування розглядається як передумова успішної спільної навчально-виховної діяльності. Завдяки використанню такого стилю педагог створює теплі стосунки з учнями, заохочує учнів до плідної співпраці, виховує в них поняття про дружбу. Спілкування має бути на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Цей стиль ґрунтується на єдності високого професіоналізму педагога та його етичних поглядів. Адже захоплення тим, що цікаве учням, - результат не лише комунікативної діяльності вчителя, а й значною мірою його ставлення до педагогічної діяльності загалом.

2. з учнями середньої школи: тут треба бути обережним, адже підлітковий вік – найскладніший вік. Треба дуже детально підбирати слова, аби не образити їхню гідність
3. старша школа: Спілкування на основі товариської прихильності. Товариська прихильність є важливим регулятором спілкування загалом і педагогічного зокрема. Ще А. Макаренко стверджував, що педагог, з одного боку, має бути старшим товаришем і наставником, а з іншого - співучасником спільної діяльності. Демократичний стиль спілкування: тут у першу чергу оцінюються факти, а не особистість. Головною особливістю даного стилю спілкування є те, що клас бере активну участь в обговоренні всього ходу майбутньої роботи та її організації, а вчитель тільки стимулює самостійність учнів, намагаючись зайняти позицію «першого серед рівних».

90. Визначте поняття педагогічної техніки. Охарактеризуйте складові внутрішньої та зовнішньої техніки.

Педагогічна техніка – уміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу; володіння комплексом прийомів, який допомагає вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягти успіхів у роботі.

1. Внутрішня техніка вчителя – створення внутрішнього переживання особистості, психологічне настроювання вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю і почуття; - уміння педагога керувати своєю поведінкою.

Складові компоненти внутрішньої техніки вчителя:

- Техніка володіння своїм організмом ( міміка, пантоміміка )

- Керування емоціями, настроєм ( зняття зайвого психологічного напруження, збудження творчого самопочуття )

- Соціальна перцепція ( техніка керування увагою, уявою )

- Техніка мовлення ( керування диханням, дикцією, темпом мовлення )

2. Зовнішня техніка вчителя – втілення внутрішнього переживання особистості вчителя в його тілесній природі: міміці, голосі, мовленні, руках, пластиці; - уміння впливати на особистість і колектив.

Складові компоненти зовнішньої техніки вчителя:

- Техніка організації контакту

- Управління педагогічним спілкуванням

- Організація виховних справ тощо.

91. Структура системи освіти в Україні.

Структура й доцільністьствореної в державісистемиосвітихарактеризуютьїїефективність і перспективністьрозвитку. На початку XXI ст. структура освіти в Українітака.

1. Дошкільнаосвіта ( їїздійснюютьдошкільнінавчальніза­клади: ясла, ясла-садки, дитячі садки, ясла-садки компенсуючого типу, будинкидитини, дитячібудинкиінтернатного типу, ясла-садки сімейного типу, ясла-садки комбінованого типу, центрирозвиткудитини, дитячібудинкисімейного типу)

2. Загальна середня освіта. (середня загальноосвітня школа трьох ступенів: 1 — початкова школа, що забезпе­чує початкову загальну освіту, 2 — основна школа, що за­безпечує базову загальну середню освіту, 3 — старша шко­ла, що забезпечує повну загальну середню освіту. Для розвиткуздібностей, обдарувань і талантівдітействорюютьсяпрофільнікласи, спеціалізованішколи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а такожрізнітипинавчально-виховнихкомплексів, об´єднань. Для здо­буттязагальноїсередньоїосвітиможутьстворюватисявечірні (змінні) школи, а такожкласи, групи з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах.

3. Позашкільнаосвіта. (палаци, будинки, центри, станціїдитячої та юнацькоїтворчості, школимистецтв, студії, початковіспеціалізованіми­стецькізакладиосвіти, бібліотеки, дитячітеатри, парки, оздо­ровчіцентри та іншізаклади).

4. Професійно-технічнаосвіта. (професійно-технічне училище, професійно-ху­дожнє училище, професійне училище соціальноїреабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вищепрофесійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготов­киробітничихкадрів, навчально-курсовийкомбінат, іншітипизакладів, щонадаютьробітничупрофесію).

5. Вищаосвіта. (технікум (учи­лище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет)

Післядипломнаосвіта. (академії, інститути (центри) підвищеннякваліфі­кації, перепідготовки, вдосконалення; навчально-курсовікомбінати; підрозділивищихзакладівосвіти (філії, факультети, відділення та ін.); професійно-технічнізакладиосвіти; відповідніпідрозділи в організаціях та на підприємствах).

7. Аспірантура. (аспіранти оволодівають методами наукового дослідження і складають іспити в обсязі кандидатського мінімуму та виконують заплановану наукову роботу.)

8. Докторантура. (є формою підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів вищої кваліфікації)

9. Самоосвіта. (створюютьсявідкриті та народніуні­верситети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіонавчальніпрограмитощо.)

Виходячизіструктуриосвіти, в Українівстановленовідповід­ніосвітнірівні:

· початкова загальнаосвіта;

· базовазагальнасередняосвіта;

· повназагальнасередняосвіта;

· професійно-технічнаосвіта;

· базовавищаосвіта;

· повнавищаосвіта.

·

92/ Визначте принципи управління загальноосвітнім навчальним закладом.

Принципи управління — це вихідні положення, яких дотримуються в управлінні системою освіти.

Принцип демократизації управління означає істотне розширення прав учителів та педагогічних колективів, заміну командно-адміністративних методів управління демократичними, створення комфортного морально-психологічного клімату в колективі, доброзичливих стосунків між адміністрацією закладу і учителями, педагогами і учнями, педагогічним колективом і батьками; передбачає моральне і матеріальне стимулювання творчих пошуків учителів.

Принцип поєднання колегіальності з персональною відповідальністю. Персональну відповідальність перед державними органами за роботу загальноосвітнього навчально-виховного закладу несе його директор, за стан справ з освіти в районі — завідуючий відділом освіти районної держадміністрації, а в області — начальник управління освіти обласної держадміністрації, в країні — міністр освіти. Керівник освітньої установи може самостійно приймати рішення з питань, які стосуються його компетенції і визначені статутом закладу, і вимагати їх виконання від інших членів колективу. В прийнятті рішення керівник зобов'язаний враховувати думку членів колективу, якщо вона не суперечить законам України.

Принцип науковості передбачає, перш за все, управління закладом освіти на основі законів України, нормативних актів та широкого використання досягнень науки про управління освітою, результатів досліджень психолого-педагогічних наук, передового педагогічного досвіду.

Принцип перевірки фактичного виконання прийнятих рішень. Невід'ємною частиною управління навчально-виховним закладом є перевірка виконання Закону України “Про освіту”, нормативних актів органів управління, наказів і розпоряджень директора, рішень педагогічної ради, ради закладу освіти. Без об'єктивного державного контролю за виконанням працівниками закладу своїх функціональних обов'язків неможливо правильно управляти навчально-вихов­ним закладом.

Керівник навчально-виховного закладу повинен не тільки перевіряти виконання прийнятих рішень, але й створити умови та надавати необхідну допомогу для їх виконання.

Принцип оперативності, конкретності і діловитості. Оперативність управління означає своєчасне вирішення завдань, поставлених перед колективом закладу освіти. Конкретність в управлінні вимагає розв'язання завдання на основі точної, перевіреної інформації. Здійснюючи внутрішньошкільний контроль, керівник закладу, крім глибокого і детального аналізу проведених заходів, повинен дати і конкретні рекомендації педагогічним працівникам. Управляти діловито — це значить управляти із знанням справи. Керівник закладу освіти повинен бути всебічно компетентним у питаннях педагогічної теорії і практики, основ наукової організації праці, передового досвіду в управлінні закладом освіти. Він повинен добре знати перспективи та невідкладні завдання роботи закладу, яким керує, знати рівень державних вимог, вміти збирати факти, узагальнювати практичний досвід, правильно використовувати кращий досвід педагогічних працівників.

Принцип цілеспрямованості в діяльності керівників закладу освіти означає спрямування зусиль на вирішення головних і визначальних завдань освіти і виховання на кожному конкретному етапі розвитку суспільства.

Пріоритетність завдань у галузі освіти і виховання в період відродження національної школи визначені в державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXІ століття”). Це, зокрема, формування системи і обсягу знань, умінь і навичок, диференціація і інтеграція навчально-виховного процесу, формування національної свідомості, утвердження принципів загальнолюдської моралі та ін.

Цілеспрямованість в управлінні передбачає вміння із багатьох завдань, які стоять перед навчально-виховним закладом, вибрати основні, від розв'язання яких залежить успіх роботи закладу освіти.

Принцип ініціативи і активності. Цей принцип передбачає постійну підтримку керівником закладу освіти, його заступниками творчих пошуків педагогів, розвиток їх ініціативи і активності в розв'язанні актуальних завдань навчально-виховного процесу.

Принцип оптимізації. Він передбачає досягнення високої ефективності в педагогічній діяльності при умові розумної і доцільної затрати зусиль. А це можливо на основі наукової організації праці педагогічних працівників і учнів закладу, завдяки вмілому використанню особистих якостей кожного працівника, при умові створення оптимальних умов для підвищення якості навчально-виховної роботи.

Принципи управління освітою в практичній діяльності виступають не відокремлено один від одного, а в комплексі.

93/ Охарактеризуйте органи громадського самоврядування в загальноосвітньому навчальному закладі, їх склад і повноваження.

Колегіальними органами шкільного громадського самоврядування є загальні збори (конференція) колективу й обрана ним шкільна рада.
Загальнізбори (конференція) колективу — вищий орган громадського самоврядування в школі, делегатами зборів є працівники школи, учні й батьки, які обираються відповідно зборами трудового колективу, учнівськи мизборами і класними батьківськими зборами.Кількість делегатів визначається статутом школи. Збори правомочні, якщо в їхній роботі бере участь не менше половини делегатів кожної з трьох категорій.

Конференція функції: обирається Рада школи і її голова; заслуховується звіт директора і голови Ради школи про їхню роботу, оцінка дається відкритим або таємним голосуванням; затверджуються основні напрями вдосконалення діяльності школи, приймаються рішення про стимулювання праці директора і голови Ради. За новим законом вона вилучена з ораныв самоврядування. До Ради школи обираються представники від учителів, учнів і батьків відкритим або таємним голосуванням. Рада школи скликається її головою один раз на чверть.

Завдання Ради школи: здійснювати демократичне управління школою, поєднуючи єдиноначальність і колегіальність, державність та громадськеуправління; удосконалювати роботу школи; зміцнювати матеріально-технічну базу школи, залучаючигромадськість; брати участь у вирішенні оперативних проблем роботи школи; сприяти впровадженню наукового управління школою.
Педагогічна рада — це постійнодіючий колегіальний орган, призначений для вдосконалення роботишколи, підвищення ефективності навчально-виховногопроцесу та надання допомоги педагогам школи у вихованні всебічно розвинутої особистості.

Завдання педагогічної ради: визначити цілі і перспективи діяльності педагогічного колективу, об'єднувати зусилля педагогів у розв'язанні проблем навчального процесу, сприяти адміністрації у впровадженні досягнень психолого-педагогічної науки та передового педагогічногодосвіду.

Основні функції педагогічної ради:
- розглядати питання вдосконалення й методичного забезпечення навчально-виховного процесу;
- обґрунтовувати пропозиції педагогів про моральне і матеріальне заохочення учнів чи застосування стягнень;
- організовувати підвищення кваліфікації вчителів, розвиток їхньої ініціативності тощо.

Кількість засідань-не менше чотирьох разів на рік. Головою педагогічної ради є директор школи. Традиційними етапами проведення засідань педагогічної ради є підготовка, проведення засідань, організація виконання рішень.

94/ Визначте повноваження директора школи, педагогічної ради загальноосвітнього начального закладу.

Повноваження директора школи включають:

- здійснення управління педагогічним колективом, забезпечення раціонального добору і

розстановки кадрів, створення необхідних умов для підвищення фахового і

кваліфікаційного рівня працівників;

- організація навчально-виховного процесу;

- забезпечення контролю за виконанням навчальних планів і програм, якістю знань, умінь

та навичок учнів;

- відповідальність за реалізацію Державного стандарту загальної середньої освіти, за якість

та ефективність роботи педагогічного колективу;

- створення необхідних умов для участі учнів у позакласній та позашкільній роботі,

проведення виховної роботи;

- забезпечення дотримання вимог охорони дитинства, санітарно-гігієнічних та

протипожежних норм, техніки безпеки;

- розпорядження в установленому порядку шкільним майном і коштами;

- підтримка ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання, заохочення

творчих пошуків дослідно-експериментальної роботи вчителів;

- надання дозволу на участь діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників

підприємств, установ, організацій у навчально-виховному процесі, керівництві

учнівськими об’єднаннями за інтересами;

- забезпечення права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного

насильства;

- здійснення заходів щодо запобігання вживанню учнями алкоголю, наркотиків;

- контроль за організацією харчування і медичного обслуговування учнів;

- видання у межах своєї компетенції наказів та розпоряджень і контроль за їх виконанням;

- щорічний звіт про свою роботу на загальних зборах (конференціях) колективу.

Директор здійснює управління загальноосвітнім навчальним закладом безпосередньо і

опосередковано (через керівництво роботою своїх заступників, помічника з адміністративно-

господарської роботи); узгоджує спільну діяльність адміністрації школи й профспілкової

організації.

Директор ЗНЗ є головним менеджером освітнього процесу, що реалізується в сучасній

шкільній системі. Його рішення виступають формою цілеспрямованого впливу на процеси, що

реалізуються в ЗНЗ.

Постійно діючим колегіальним органом управління загальноосвітнім навчальним закладом є

педагогічна рада.

Головою педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу є його директор.

Повноваженнями педагогічної ради передбачається розгляд питань:

- удосконалення і методичного забезпечення навчально-виховного процесу;

- планування та режиму роботи ЗНЗ;

- переведення учнів до наступних класів і їх випуску, видачі документів про відповідний

рівень освіти, нагородження за успіхи у навчанні;

- підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, розвитку їхньої ініціативи, впровадження у

навчально-виховний процес досягнень науки і передового педагогічного досвіду;

- морального та матеріального заохочення учнів (вихованців) та персоналу ЗНЗ;

- притягнення до дисциплінарної відповідальності учнів за невиконання ними своїх

обов’язків.

Робота педагогічної ради проводиться відповідно до потреб загальноосвітнього навчального закладу, кількість засідань педради визначається їх доцільністю, але не може бути менше чотирьох на рік. Метою

педагогічної ради є раціональне й ефективне вирішення актуальних питань навчально-виховного

характеру.

Педагогічна рада покликана сприяти розвитку творчої думки педагогічного колективу,

підвищенню теоретичного рівня знань учителів та удосконаленню їх педагогічної майстерності.

Тематика засідань педагогічної ради має відповідати інтересам більшості персоналу, носити

конкретний характер, повинна розроблятись з урахуванням особливостей та потреб конкретного

навчального закладу.

95/ Запропонуйте порядок денний одного із засідань педагогічної ради гімназіїї, опишіть порядок його підготовки та проведення.

Порядок денний - це список запланованих подій на нарадах в порядку виконання. Зазвичай включає один або більше пунктів (тем) дискусії. Може, але не зобов'язаний, включати конкретний час кожної події.

Приклад:

Порядок денний:

1. Підготовка свята першого вересня.

2. Закупівля фірмових піджаків для всіх гімназистів-першачків.

3. Впровадження нових гуртків «цікава фізика», «цікава математика» у гімназії з нового учбового року.

И т.п. фантазуйте самі.

План:

1. Завчасно повідомити педагогічну раду гімназії про проведення засідання.

2. Підготовка членами ради до засідання. Підготовка звітів про попередню діяльність

3. Обговорення результатів попереднього засідання та якість впровадження прийнятих рішень.

4. Доповідь педагога організатора про проведену роботу з підготовки свята 1 дзвоника. Загальне обговорення з можливість викладачів висловити свою думку, або проявити ініціативу для участі у концерті, або підготовці свята. Призначення відповідальних осіб (14.00 – 14.40).

5. Разом із психологом та педагогами обираються найліпші варіанти піджаків для гімназистів та гімназисток. Обговорення. Рішення, призначення відповідальних. (14.40 – 15.00)

6. Виступ директора з пропозицією організувати у позаурочний час нові гуртки «цікава фізика», «цікава математика». Обговорення кандидатур на цю посаду. Прийняття рішення.

7. Підведення підсумків.

Термін виконання	Назва заходу	Виконавці
Четвер,11 вересня	Естафета «Папа,мама,Я-спортивна сім»я»	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки
Вівторок,20 вересня	Благодійний осінній ярмарок рукоділля	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки
Субота,4 жовтня	Прибирання парку	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки
П»ятниця,9 жовтня	Проблематична дискусія «Чому не можна дружить з бомжом»(придумайте блинсами!)	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки
Четвер,15 жовтня	Організація екскурсії на місце праці одного з батьків	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки
П»ятниця,22 жовтня	Театральна постановка	Кл.кер. Іванова А.М. Учні класу батьки

Дата добавления: 2015-05-24