Філософські основи педагогіки. Методологія і методи науково-педагогічних досліджень

Методологія і методи науково-педагогічних досліджень

Методологія – це сукупність методів, спрямованих на дослідження педагогічної дійсності.

Метод науково-педагогічного дослідження шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання. Метод педагогічного спостереження. Розрізнять спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Воно повинно мати план, визначити термін, фіксувати результати, повинно бути систематичним. Метод бесіди. Джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Метод анкетування. Анкети бувають відкриті( можна висловити і власну думку) та закриті (пропонуються варіанти готових відповідей), полярні (відповіді „так” чи „ні”). Метод експерименту. Констатуючий експеримент (вивчає наявні пед. явища), перебірковий, уточню вальний (перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми), творчий, формуючий (констатуються нові пед. явища). Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт.Метод рейтингу. (оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями-експертами). Метод узагальнення незалежних характеристик. Узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення. Метод психолого-педагогічного тестування – випробування учнів на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів. Метод соціометрії. Вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Метод-аналіз результатів діяльності учня.Математичні методи: метод ранжування – розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності). Метод моделювання – створення і дослідження моделей. Теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

Екзистенціалізм. Основне поняття екзистенціалізму – існування – індивідуальне буття людини, заглибленої в своє “я”. Зовнішній світ є таким, яким його сприймає внутрішнє “я” кожного. Об’єктивні знання і об’єктивні істини відсутні. Екзистенціалізм визнає особистість найвищою цінністю світу. Головні положення: кожна особистість неповторна, унікальна, особлива. Кожна людина є носієм своєї моральності; суспільство намагається уніфікувати особистість і цим наносить величезну шкоду її моральній самостійності. Потрібно підводити особистість до самовираження, природної індивідуальності, почуття свободи. Дж.Кнеллер, Г.Гоулд, Е.Брейзах, У.Баррей Неотомізм. Основні положення: «подвійна природа» людини: людина є єдністю матерії і духу, тому вона одночасно й індивід, і особистість; як індивід, людина — матеріальна, тілесна істота, яка підкоряється всім законам природи і суспільства; як особистість, вона володіє безсмертною душею, піднімається над усім земним і підкоряється лише Богу; наука безсила визначити цілі виховання, це може зробити лише релігія, яка знає справжню відповідь про суть людини, її життя; Неотомісти виступають за виховання загальнолюдських доброчинностей: доброти, гуманізму, чесності, любові до ближнього, здатності до самопожертви та ін.. У.Каннінгам, У.Макгакен Неопозитивізм — філософсько-педагогічний напрям, який намагається осмислити комплекс явищ, породжених науково-технічною революцією. Основні положення: виховання повинно бути очищене від світоглядних ідей, бо соціальне життя в умовах науково-технічного прогресу потребує «раціонального мислення», а не ідеології. Необхідно припинити маніпуляцію поведінкою особистості, створити умови для її вільного самовираження. Це допоможе людині здійснити осмислений вибір у конкретній ситуації. Основну увагу необхідно приділити розвиткові інтелекту, формуванню людини, що мислить раціонально. П.Херс, Дж.Вільсон

Прагматизм Основні положення: школа не повинна бути відірваною від життя, навчання — від виховання; навчання і виховання повинні здійснюватися не в теоретико-абстрактних формах, а шляхом виконання конкретних практичних справ; у навчально-виховному процесі необхідно спиратися на активність учнів, всебічно її розвивати й стимулювати. В основі навчально-виховного процесу повинні лежати інтереси як мотиви учіння дитини та інше. Кожне знання, стверджують вони, є справжнім, якщо воно здобуте в процесі практичної діяльності людини і є корисним для неї. Ч.Пірс і У.Джеме Біхевіоризм — психолого-педагогічна концепція технократичного виховання, яке базується на новітніх досягненнях науки про людину, використанні сучасних методів дослідження її інтересів, потреб, здібностей, факторів, що детермінують поведінку. Головна ідея необіхевіоризму стосовно виховання полягає в тому, що людська поведінка є керованим процесом.; значення мають лише дії — відповідні реакції на застосовані стимули. Швидкість досягнення потрібної поведінки регулюється факторами позитивного чи негативного підкріплення, забезпечується повторенням дій. К.Маркс і Ф.Енгельс

Дата добавления: 2015-05-24