Система педагогічних наук. Зв'язок П. З іншими науками

Система педагогічних наук. Структура сучасної педагогіки відображає зв'язки і від­носини, що виникли під час історичного розвитку педаго­гічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль для педагогічної практики. Нині педагогічна нау­ка об'єднує до двадцяти педагогічних галузей. Їх кіль­кість зростає залежно від суспільних потреб (йдеться про самостійні науки із своїм предметом, методами досліджен­ня, понятійно-категорійним апаратом). Певною мірою во­ни спираються на структуру та принципи загальної педа­гогіки, будучи її «дочірніми» і водночас самостійними на­уками.
Загальна педагогіка. Вивчає і формулює принципи, фор­ми і методи навчання й виховання, які є загальними для всіх вікових груп та навчально-виховних закладів. Скла­дається з чотирьох розділів:
— основи педагогіки (її філософські засади, характе­ристика систем освіти);
— теорія навчання та освіти (дидактика — сутність процесу навчання і змісту освіти);
— теорія виховання (сутність процесу виховання, ор­ганізації виховного процесу);
— теорія управління навчально-виховним процесом (школознавство — система управління школою і діяль­ність органів освіти).
Вікова педагогіка. Вивчає закономірності виховання й навчання, організаційні форми й методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп. Її поді­ляють на такі напрями:
— дошкільна педагогіка (закономірності виховання ді­тей дошкільного віку у сім'ї, в дошкільних виховних за­кладах);
— педагогіка загальноосвітньої школи (зміст, форми й методи навчання і виховання школярів).
Професійна педагогіка. Досліджує і розробляє питання підготовки фахівців для різних галузей народного госпо­дарства. Залежно від рівня освіти існують такі напрями:
— педагогіка професійно-технічної освіти (підготовка кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки для різних галузей народного господарства);
— педагогіка вищої школи (навчально-виховний про­цес у вищих закладах освіти, проблеми здобуття вищої освіти).
Спеціальна педагогіка (дефектологія). Вивчає пробле­ми і розробляє методи виховання, навчання та освіти ді­тей з різними фізичними або психічними вадами. Залеж­но від виду дефектів педагогічні знання цієї галузі поді­ляють на такі напрями:
— сурдопедагогіка (навчання й виховання глухонімих, глухих і туговухих дітей);
— логопедія (навчання й виховання дітей з порушен­нями мовлення);
— тифлопедагогіка (навчання й виховання сліпих та слабозорих дітей);
— олігофренопедагогіка (навчання й виховання розу-мово відсталих і дітей із уповільненим розумовим розвит­ком).
Історія педагогіки. Висвітлює процес розвитку теорії •та практики навчання й виховання в різні історичні епо­хи, різних країн і народів.
Методики викладання окремих предметів. Вивчають закономірності викладання і вивчення конкретних навчаль­них дисциплін у закладах освіти різних типів.
Шкільна гігієна. Вивчає і визначає санітарно-гігієнічні умови життя учнів, організацію навчального процесу за­лежно від віку, стану здоров'я.
Порівняльна педагогіка. Порівнює системи народної освіти різних країн.
Галузеві педагогіки. До них належать спортивна, авіа­ційна, військова, інженерна, медична, культурно-освітня; педагогіка виправно-трудової системи, педагогіка підви­щення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, ро­бітничих кадрів.
Соціальна педагогіка. Вивчає закономірності й меха­нізми становлення і розвитку особистості в процесі здо­буття освіти і виховання у різних соціальних інститутах, а також соціальне орієнтовану діяльність освітніх, науко­вих, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соціальної активності дітей та молоді в процесі вирішення суспільних, політич­них, економічних та інших проблем суспільства.
Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки утворюють:
— агогіка (проблеми попередження відхилень у пове­дінці дітей та підлітків);
— герогіка (соціально-педагогічні проблеми людей по­хилого віку);
— андрагогіка (освіта й виховання людини протягом усього її життя);
— віктимологія (проблеми категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства).

ЗВ'ЯЗОК П. З ІНШИМИ НАУКАМИ. Педагогіка пов'язана з багатьма науками: філософією (етикою), соціологією, естетикою, психологією, анатомі­єю і фізіологією людини, економічними науками, етноло­гією, педіатрією, кібернетикою тощо. Міжпредметні зв'яз­ки педагогіки з іншими науками дають змогу глибше пі­знати педагогічні факти, явища і процеси.
Філософські науки допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати дію загальних за­кономірностей людського буття і мислення, забезпечують оперативною інформацією про зміни в науці й суспільст­ві, коригуючи спрямованість виховання. Психологія ви­вчає закономірності розвитку психіки людини, а педаго­гіка — ефективність виховних впливів, які зумовлюють зміни у її внутрішньому світі й поведінці. Кожен розділ педагогіки спирається на відповідний розділ психології. Анатомія і фізіологія людини є основою для розуміння її біологічної сутності — розвитку вищої нервової діяльнос­ті, першої і другої сигнальних систем, розвитку та функ­ціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і дихальної систем. Економічні науки да­ють змогу простежити вплив закономірностей розвитку виробничих відносин, економічних процесів, навчання й виховання. Етнологія вказує на національні особливості людей, які завжди є представниками певних етнічних груп. Соціологія допомагає у пізнанні таких систем суспільст­ва, як сім'я, школи різних типів, трудові колективи, фор­мальні та неформальні групи, юнацька субкультура то­що, використовуючи фактичний матеріал для раціональ­ної організації навчання й виховання. Використання досліджень кібернетики дає можливість сконструювати і застосувати в педагогічному процесі навчальні та контроль­ні машини.

Дата добавления: 2015-05-24