Роль зору у житті людини

Діти з порушеннями зору

Завдяки зору встановлюють просторові відносини між предметами, оцінюють відстань, напрямок, сприймають перспективу.

Глибина і характер уражень зорового аналізатора позначаються на розвитку усієї сенсорної системи, визначають провідний шлях пізнання навколишнього середовища, точність і повноту сприймання образів зовнішнього світу.

Втрата зору формує своєрідність емоційно-вольової сфери, характеру, чуттєвого досвіду. Сліпа дитина зберігає значні можливості психофізичного розвитку і принципову можливість повноцінного пізнання з опорою на збережені аналізатори.

Здатність бачити, тобто відчувати і сприймати навколишній світ за допомогою зорового аналізатора, називають зором. Роль зору у життєдіяльності людини є дуже великою. Через зоровий аналізатор людина отримує 90 % усієї інформації, за допомогою зору вона одержує найбільше вражень про основні ознаки, що характеризують предметний світ: колір, форму, величину. Зір допомагає отримати яскраві враження про всесвіт, побачити людей, природні явища, витвори мистецтва, він має велике значення для розвитку рухів людини.

Рисами зорового сприймання є дистантність, миттєвість, одночасність і цілісність отримання вражень про довкілля.

Зоровий аналізатор є структурно й функціонально найбільш складним і досконалим, а його роль - значною й унікальною у житті людини.

Особливостями зорового аналізатора є:

- тісна взаємодія із руховим, тактильним, нюховим, слуховим аналізаторами, із якими у нього існують складні динамічні системи зв’язків;

- зорова функція впливає на діяльність інших функцій; комплексно вони формують складні, синтетичні образи, оточуючі предмети і явища реального світу;

- порушення його діяльності викликає у дитини значні труднощі у пізнанні оточуючого світу, звужує суспільні контакти, обмежує орієнтування, можливість виконувати багато видів діяльності.

Зоровий аналізатор складається з трьох відділів:

- периферійного (око),

- провідникового (зоровий нерв, зорові та підкіркові нервові утворення),

- центрального (зорові зони кори головного мозку, розташовані у потиличній зоні).

Особливості виховання і навчання людей із порушенням зору досліджує тифлопедагогіка. Закономірності й особливості психічного розвитку осіб із порушеною функцією зору вивчає тифлопсихологія (від грецьк. typhlos – сліпий, психологія - давньогрецьке ψυχή — душа; λόγος — знання, вчення).

Значний внесок у тифлопедагогіку і навчання незрячих належить В. Гаюі (1745-1822), французькому педагогу, однодумцеві і послідовнику Д. Дідро, засновнику перших освітніх установ для сліпих у Франції і Росії. Завдяки В. Гаюі почалося систематичне навчання незрячих, сформувалося гуманне ставлення до них як до повноцінних членів суспільства, що потребують освіти і соціально-трудової реабілітації.

Л. Брайль (1809-1852), що утратив зір у трирічному віці, вихованець, а потім і тифлопедагог Паризького національного інституту сліпих, є автором винаходу, що змінив систему навчання сліпих. Його система рельєфного письма, заснована на комбінаціях шести крапок, охоплює буквені, математичні та інші символи, дозволяючи сліпій людині вільно читати й писати.

У 1928 році з’явилися перші радянські шкільні програми для сліпих. На початку 30-х років XX століття було відкрито перші класи охорони зору для слабозорих дітей у структурі масових загальноосвітніх шкіл (у декількох школах Ленінграда і Москви), а наприкінці 30-х років було створеноперші школи для слабозорих.

У наш час в Україні мешкає близько 65 000 громадян, які не бачать, а ще значно більше тих людей, що мають ті чи інші порушення зору. Питання реабілітації цієї категорії населення викликають усе більший науковий, практичний і державний інтерес.

Завданнями тифлопедагогіки і тифлопсихології є:

- психолого-педагогічне і клінічне вивчення порушень зору, аномалій психічного і фізичного розвитку під час цих порушень;

- дослідження шляхів і умов компенсації, корекції та відновлення порушених і недорозвинених функцій при сліпоті і слабозорості;

- вивчення умов формування і всебічного розвитку особистості при різних формах порушення функцій зору.

Також вчені та практики прагнуть:

1) вивчати загальні і специфічні закономірності психічного розвитку дітей із порушеннями зору, механізмів, що забезпечують компенсацію сліпоти і слабозорості;

2) досліджувати залежності психічного розвитку від ступеня, характеру і часу виникнення дефекту зорової функції;

3) розуміти потенційні можливості осіб із порушенням зору, їх здатності до подолання відхилень у формуванні психічних процесів і особистісних відхилень;

4) розробляти психологічні основи ефективної корекційно-педагогічної допомоги дітям із недоліками зорової функції;

5) формувати соціально-психологічні умови ефективної інтеграції осіб із порушеннями зору у суспільство.

Важливими є: формування змісту, методів, організація навчання основам наук, політехнічної, трудової і професійної підготовки сліпих і слабозорих; визначення типів і структури спеціальних установ для їх навчання і виховання; дослідження наукових основ побудови навчальних планів, програм, підручників, приватних методик.

Дата добавления: 2015-05-24