Лінгвістична класифікація порушень мовлення

Класифікації порушень мовлення

Сучасні класифікації порушень мовлення в основному орієнтовані на диференціацію первинних порушень. Ці порушення розглядають у логопедії з позицій етіології, патогенезу, локалізації ураження, психофізичної організації мовленнєвої діяльності (сенсомоторний рівень; рівень значення і змісту) та системної будови мовленнєвої діяльності.

Найбільш розповсюдженими в логопедії є такі класифікації порушень мовлення:

- лінгвістична, яка розглядає порушення мовлення з точки зору порушень компонентів мовлення;

- нейропсихологічна, яка розглядає патологію мовлення в аспекті локалізації ураження і психофізичної організації мовленнєвої діяльності;

- клініко-педагогічна класифікація розглядає порушення мовлення в аспекті етіопатогенезу, з урахуванням психолого-лінгвістичних критеріїв;

- психолого-педагогічна, яка враховує принцип системного підходу і методи корекційного впливу.

Охарактеризуємо їх більш детально.

У залежності від ушкодження того або іншого компоненту мовлення виділяють лінгвістичні порушення. Серед них:

1. Фонетичні порушення: неправильна вимова одного або групи звуків (шиплячих, свистячих, середньо- і задньоязикових звуків); порушення твердості – м’якості, глухості – дзвінкості приголосних звуків.

2. Лексико-граматичні порушення: обмежений словниковий запас; збіднена фраза; неправильне узгодження слів у фразі; неправильне вживання прийменників, відмінків; недоговорювання, перестановки.

3. Мелодико-інтонаційні порушення: неправильне вживання наголосів (логічних – у фразі, граматичних – у слові); порушення, пов’язані із силою, висотою, тембром голосу (тихий, хриплий, здавлений, невиразний, верескливий, глухий, немодульований).

4. Темпо-ритмічні порушення: прискорений темп, пов’язаний із переважанням в корі головного мозку процесів збудження (тахілалія); уповільнений темп з переважанням процесів гальмування (браділалія); переривчастий темп (необґрунтовані паузи, спотикання, скандування звуків і слів, запинки несудомного (фізіологічні ітерації, полтерн) і судомного характеру – заїкання).

5. Порушення писемного мовлення:

- письма: неправильне перешифрування фонеми в графему; недописування; пропуски і змішування букв у слові; неузгодження й перестановки слів у реченні; виходи за рядок та ін.

- читання: заміна і змішування звуків; побуквене читання; спотворення звуко-складової структури слова; порушення розуміння прочитаного; аграматизми.

Дата добавления: 2015-05-24