Динаміка розвитку мовлення

Провідні фахівці у галузі лінгвістики, психології, педагогіки виділяють різну кількість етапів розвитку мовлення дітей. О. Леонтьєв виділив такі етапи розвитку дитячого мовлення: підготовчий (до 1 року), переддошкільний - етап первинного оволодіння мовленням (від 1 до 3 років), дошкільний (від 3 до 7 років) і шкільний (з часу вступу до школи до її закінчення).

Підготовчий період характеризується такими особливостями. Розвиток мовлення дитини починається з 3-х місяців. Одночасно здійснюється процес розвитку розуміння мовлення. Мовлення дорослих серед інших соціальних подразників (посмішка, погладжування) найсильніше впливає на дітей, викликаючи у них складну комплексну реакцію (М. Лісіна). Дитина починає розрізняти інтонацію, потім слова, позначення предметів і дій. Важливу роль у підготовці артикульованого людського мовлення відіграє гуління як мимовільна неусвідомлена гра звуками («а-а-а», «е-е-е» тощо). Після 6-7 місяців виникає лепетання, тобто багаторазове повторювання (часом по 20-30 раз підряд) складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма тощо) (О. Скрипченко та ін.). Характерним для лепету є вироблення поєднань звуків, артикулювання яких не визначене. Дитина 6 місяців намагається вимовляти звуки, схожі на слова. Після 9 місяців дитина починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які чує від нього.

У 9-10 місяців дитина вимовляє окремі слова, що складаються з однакових парних складів (баба, мама). До кінця першого року словник досягає 8-12 слів. Мова є автономною, ситуативною, емоційно забарвленою, зрозумілою лише близьким. Вона специфічна за структурою, складається з обірваних слів. Дослідники називають її «мовою нянь».

Розвиток словника дитини починається наприкінці першого року її життя: в 1 рік це може бути декілька слів, у 2 роки – 200-300 слів, у 3 роки – 1500-2000 слів.

Для переддошкільного етапу, етапу первинного оволодіння мовленням (від 1 року до 3 років), притаманним є те, що на 2-му році життя дитини слова і звукосполучення стають засобом мовленнєвого спілкування, тобто розвивається експресивна мова. Вік від одного до трьох років - це стадія сензитивності (особливої чутливості, сприйнятливості) дитини до мовних впливів (Л. Виготський).

Якісний перехід на новий рівень розвитку мовлення можливий лише у сприятливих умовах, під час повноцінного спілкування дитини з дорослим. В умовах недостатнього спілкування та виконання рідними всіх бажань малюка, які він висловлює лише за допомогою автономного мовлення або жестів, розвиток мови уповільнюється. Затримування мовного розвитку спостерігається і тоді, коли у сім’ї ростуть близнюки, які інтенсивно спілкуються між собою на спільній дитячій мові.

На початок 3-го року життя у дитини починає формуватися граматична будова мовлення. Спочатку дитина висловлює свої бажання одним словом, потім - простими фразами, словами без узгодження, супідрядності слів у реченні.

Із початком дошкільного періоду (від 3 до 7 років) починається етап становлення активного мовлення. У цей час у дитини з’являється особлива увага до артикуляції оточуючих. Перші слова дитини носять узагальнено-смисловий характер, тобто одними і тими ж словами вона виражає різні почуття.

У дошкільний період розвитку мовлення у більшості дітей ще відзначається неправильна вимова звуків. Розвивається навичка слухового контролю, формується фонемне сприйняття, збільшується словниковий запас. Активний словниковий запас дитини 4-6 років складає 3000-4000 слів. Збагачуються й уточнюються значення слів. У дитини зростає досвід мовленнєвого спілкування і на його основі формується почуття мовлення.

Паралельно йде розвиток граматичної будови мови. Висловлювання дітей, починаючи з цього віку, нагадують коротку розповідь. Їхні відповіді на запитання під час бесід містять усе більшу кількість речень.

До 5 років діти опановують монологічне мовлення і можуть переказати казку з 40-50 речень без додаткових запитань. Розвивається звукова сторона мови. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови.

У 4 роки дитина має диференціювати всі звуки. У цей період у неї завершується формування правильної звуковимови. До початку шкільного віку формується контекстне (тобто абстрактне), узагальнене на наочній основі мовлення. Складний процес оволодіння мовою у дошкільному дитинстві в основному завершується. До 7 років мова стає засобом спілкування і мислення дитини, а також предметом свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму.

До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку. У 6-7 років адекватними ситуації є темп і сила голосу, правильно поставлена дикція, урізноманітнюються засоби виразності мовлення, збагачується обсяг побутової лексики, відбувається активне оволодіння видовими, родовими та образними поняттями. Словниковий запас досягає 5-6 тис. слів.

Старші дошкільники навіть зауважують мовні помилки ровесників, виправляють їх, користуються простими поняттями. Їхнє мовлення чисте, граматично правильне, виразне.

Шкільний етап розвитку мовлення триває з часу вступу до школи до її закінчення. Дитина починає навчання у школі, практично володіючи певним словником мови та її граматикою. Істотним у подальшому розвитку її мовлення є те, що вона вперше починає свідомо вживати різні форми слова.

Шляхами розвитку думки у мовленні учнів початкових класів є: 1) створення у них активної установки на адекватну передачу думки у мовленні; 2) підбір завдань, у виконанні яких поєднується розв’язання мисленнєвих і комунікативних задач; 3) допомога учням в усвідомленні типових порушень структури мовлення їхніх однолітків; 4) сприяння усвідомленню та аналізу власних прийомів уточнення думки у мовленні; 5) вироблення в учнів спеціальних форм самоконтролю власного непідготовленого мовлення.

Розвиток мовлення у молодших школярів багато у чому залежить від розвитку у першокласників мовного слуху. Для усвідомлення звуку як одиниці мовлення учень має навчитися виділяти його із звукового комплексу (слова), знаходити, чути і впізнавати в інших звукових поєднаннях, зіставляти звуки, що вимовляються окремо та у словах, встановлювати звуковий склад, співвідношення між звуками і буквами у словах. Передумовою успішного засвоєння залежностей між звуковою і графічною системами мови є звуко-буквений аналіз слів. Перехід від однієї звукової системи (орфографічної) до іншої (фонематичної) вимагає від учнів наявності певного ступеня абстрактного мислення.

У II класі якість читання значно підвищується, зменшується кількість випадків, коли учні, читаючи доступний для них текст, пропускають літери, замінюють одні літери іншими, повторюють слова, роблячи паузи між складами, замінюють і повторюють закінчення слів. У III класі такі випадки є поодинокими (Н. Скрипченко).

У третьокласників значно зростає кількість слів у реченнях під час усного мовлення. Його синтаксична будова удосконалюється. Фонетично воно починає бути наближеним до мовлення дорослих. Разом із тим у молодших школярів ще залишається чимало дефектів усного мовлення: шепелявість, заміна одного звука іншим, заїкання, картавість, які вимагають уваги не тільки з боку вчителя, а й логопеда.

Необхідно потрібно звертати увагу на якість письма школярів, його орфографічну правильність, інші сторони писемного мовлення.

У початкових класах важливо формувати грамотність молодших школярів. Основними чинниками становлення грамотності дітей (М. Савчин, Л. Василенко) є:

1) збагачене писемним мовленням оточення (наявність дитячих книжок, журналів тощо; сімейні читання вголос; письмо під диктування батьків; можливість ознайомитись із значенням незрозумілих слів, фраз під час самостійного читання);

2) збагачене усним мовленням середовище (зразки мовлення дорослих; розмови з дорослими, однолітками у сюжетно-рольових іграх; можливість збагачення словникового запасу; доступ до необхідної інформації про значення слів);

3) набуття досвіду (ігри; повсякденне життя; дослідження природи);

4) досвід символічної репрезентації (театральні вистави; малювання й живопис; музика і танці);

5) експериментування з писемним мовленням (написання повідомлення, листа);

6) проба сил у читанні (читання напам’ять; читання з контекстними підказками; пошук писемної форми почутого).

Діти набувають основ грамотності, взаємодіючи з батьками, братами, сестрами, вчителями, однолітками, а також у процесі роботи з комп’ютером, перегляду телепередач.

Після закінчення школи відбувається процес саморозвитку мовлення.

Дата добавления: 2015-05-24