Навчання елементів грамоти

У межах добуквеного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення.

Ознайомити з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква».

Сформувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, які не мають самостійного значення і використовуються у мовленні для зв’язку слів між собою (показати на прикладах сполучників і прийменників).

Навчити виокремлювати із мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов’язаних змістом слів, які висловлюють завершену думку.

Вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати дітей до моделювання речень у роботі із схемами речень.

Ознайомити із звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і вдосконалення звуковимови формувати уміння звукового аналізу мовлення.

Навчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції. Показати залежність значення слова від порядку чи зміни звуків (кіт – тік, карта – парта). Будувати загальну звукову схему слова, називати слова, відповідні заданій схемі

Сформувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати поняття про склад як частину слова, утворену із одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах.

Вправляти у поділі слів на склади з орієнтацією на голосні звуки, визначенні кількості та послідовності складів. Показати залежність значення слова від порядку складів у ньому (бан-ка – ка-бан, Ку-ба – Ба-ку). Навчити визначати наголошені й ненаголошені склади у словах, помічати смислову роль наголосу (за′мок - замо′к). Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми.

Ознайомити з поняттям про тверді та м’які приголосні звуки. Навчити виконувати на слух звуковий аналіз слів, будувати звукові схеми слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м’який приголосний).

ПРИМІТКА: з урахуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків розпочинати в індивідуальному порядку достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти.

Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з основними буквами за принципом частотності вживання відповідних звуків в усному мовленні, пропонуючи дітям не алфавітні, в звукові їхні назви.

Формувати початкові уміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та із збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури, ускладнюючи завдання для читання залежно від індивідуального темпу засвоєння способів читання дитиною (до пропонування для свідомого читання речень і коротких текстів).

Підготовка до письма.

Розвивати просторові уявлення, уміння орієнтуватися на площині, сторінці альбому, книжки, зошита (знаходити центр, середину, лівий, правий, верхній, нижній краї, правий верхній, правий нижній та інші кути).

Розвивати дрібні м’язи, гнучкість суглобів та моторику пальців і кистей рук, координацію рухів кистей рук та очей, окомір у художній діяльності (малювання, ліплення, аплікація, конструювання і художня праця з різними матеріалами та інструментами, гра на музичних інструментах та ін.).

Вчити правильно тримати олівець і ручку для виконання спеціальних вправ з підготовки до письма (на відміну від утримання олівця при малюванні).

Вправляти у спеціальних графомоторних і графічних вправах із обведення контурів зображень, штрихування форм різними способами (крапками, короткими штрихами, прямими і хвилястими лініями у різних напрямках), проведення прямих, ламаних, кривих ліній різної конфігурації на нелінованій та лінованій основі.

Вчити впевнено рухатися по площині, вздовж рядка, ритмічно розміщувати на рядку прості зображення, графічні елементи і візерунки з них.

В індивідуальному порядку задовольняти інтерес дітей до друкування букв, складів і слів, вимова і написання яких збігаються.

Поради батькам:

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об’єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім’ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна – із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев’яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну, чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв’язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» - «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова», «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. – На березі стоїть хата. – На березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова – корівник, свиня – свинарник, курка – курник, вівця – вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, варто пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції у словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах.

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав’язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло?», «Які у тебе є питання до мене?» та ін.

Використовувати можливості сім’ї для залучення дітей до складання зв’язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку, літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях.

Показники мовленнєвого розвитку:

- володіє правильною звуковимовою;

- регулює дихання і темп у процесі мовлення;

- володіє силою, висотою, тембром голосу;

- розуміє значення мовлення для людини;

- використовує мову в різних цілях;

- ефективно спілкується рідною мовою;

- розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;

- має збалансований словниковий запас з кожної сфери життєдіяльності;

- розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;

- веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;

- дотримується мовленнєвого етикету у спілкуванні;

- самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;

- отримує задоволення від читання (дорослим та власного);

- вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, складає і відгадує загадки;

- має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиниці мовлення, вичленовує їх із мовленнєвого потоку;

- володіє елементарними навичками роботи із схемами речення, складовими і звуковими схемами слів;

- має навички звукового аналізу простих слів;

- цікавиться читанням, робить спроби читати;

- правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;

- орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;

- координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка при виконанні графічних завдань.

2. Рівень розвитку мовлення дітей, на думку багатьох дослідників, знаходиться у прямій залежності від розвитку тонкої моторики рук: якщо розвиток рухів пальців відповідає вікові, то і розвиток мовлення знаходиться в межах норми, якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і мовленнєвий розвиток, хоча загальна моторика при цьому може бути нормальною і навіть вищою за норму.

Систематичні вправи із тренування рухів пальців разом із стимулюючим впливом на розвиток мовлення є потужним засобом підвищення працездатності кори головного мозку. Дуже важливо враховувати позитивний вплив рухів на розвиток мовлення та інших психічних процесів у логопедичній практиці. Цілеспрямована робота із удосконалення рухів пальців дуже корисна і для підготовки руки до письма. Опануйте вправи, що сприяють розвитку тонкої моторики, і, відповідно, мовлення дітей дошкільного віку і молодших школярів. Їх доцільно використовувати у якості розминки перед початком письмових вправ і як елемент фізкультхвилинки.

Роботу із розвитку тонкої моторики у дітей бажано проводити систематично, приділяючи їй по 3-5 хвилин щодня. З цією метою використовують різноманітні ігри і вправи.

Якщо дитині складно самостійно виконувати рухи, то вправи можна включати до індивідуальних занять, де дитина виконує рухи пальцями пасивно, за допомогою дорослого. Надалі, у результаті тренування, рухи пальців удосконалюються і діти виконують їх активно.

Для формування тонких рухів пальців рук можуть бути успішно використані ігри з пальчиками, що супроводжуються читанням народних віршиків. Ці ігри створюють сприятливий емоційний фон, забезпечують тренування пальців, сприяють розвитку уміння слухати і розуміти зміст віршиків, учать відчувати ритм мови.

Робота з розвитку тонкої моторики має проводитись регулярно, адже саме тоді можна досягти ефекту від спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, вони не повинні викликати перевтоми. Великим є значення у цих іграх-вправах тексту, який має бути веселим, доступним. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні рухів, створювати сприятливий емоційний настрій. Наприклад, можна використовувати традиційні віршики:

Дата добавления: 2015-05-24