Причини появи дітей із порушеннями інтелектуального розвитку

Загальна характеристика дітей із порушеннями інтелектуального розвитку

Проблема діагностування, виховання, навчання, соціалізації дітей із порушеннями інтелектуального розвитку заслуговує на увагу, тому що все більшe дітей уже на першому році життя (Л. Шипіцина) має діагноз «розумова відсталість». Вони складають близько 2,5 % від загальної дитячої популяції. Зарубіжні психологи нерідко вказують інші, вищі відсотки. Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) свідчать про те, що народжуваність неповносправних дітей у світі досягає 13 %. Серед них 3 % дітей народжуються з недоліками інтелекту, а 10 % - з іншими фізичними та психічними вадами розвитку.

Проблеми вивчення, навчання, виховання і соціальної адаптації дітей із порушеннями інтелектуального розвитку вивчає олігофренопедагогіка (давньогр. ὀλίγος - малий + φρήν – розум + давньогр. παιδαγωγική «мистецтво виховання», παῖς - дитина і ἄγω - веду).

Раніше для позначення цієї групи дітей використовували термін «діти-олігофрени». Нині, у зв’язку із загальною гуманізацією у використанні термінології корекційної освіти, термін «олігофренія» виключено з Міжнародної класифікації захворювань. Перевагу віддають терміну «загальне психічне недорозвинення». Цей термін було запропоновано німецьким психіатром Е. Крепеліним на початку XX ст. для позначення групи аномалій розвитку, різнорідних за етіологією, клінічною симптоматикою, головною особливістю яких є тотальне психічне недорозвинення. Широко використовують також словосполучення «дитина з порушеннями інтелектуального розвитку»,що включає різноманітний за складом масив дітей, яких об’єднує наявність ураження кори головного мозку, що має дифузний характер, та «розумово відстала дитина».

У різних державах є відмінності у визначенні, діагностичних критеріях розумової відсталості. У нашій державі під розумовою відсталістю розуміють стійке, явно виражене зниження пізнавальної діяльності, що виникло на основі органічного ураження центральної нервової системи (головного мозку).

Більшість розумово відсталих дітей складають ті, у яких це порушення з’явилося внаслідок різних складних органічних уражень мозкових систем, що виникли, головним чином, у період до початку розвитку мови (до 2-3 років): морфологічні зміни, хоча і не з однаковою інтенсивністю, захоплюють багато ділянок кори головного мозку дитини, порушуючи їх будову і функції.

Причини, що викликають порушення інтелектуального розвитку, розділяють на зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні). Вони можуть впливати у період внутрішньоутробного розвитку плоду, під час народження дитини і в перші місяці (чи роки) її життя. Найбільш поширеними із зовнішніх чинників, що призводять до різких порушень розвитку, є:

- важкі інфекційні захворювання, які жінка переносить під час вагітності, вірусний грип, краснуха та ін.;

- різні інтоксикації (хворобливі стани організму майбутньої матері), що виникають під дією отруйних речовин, що утворюються під час порушення процесу обміну. Інтоксикація може бути наслідком надмірного вживання вагітною жінкою ліків, які можуть змінити розвиток плоду;

- важка дистрофія жінки під час вагітності, тобто порушення обміну речовин в органах і тканинах, значні розлади їх функцій і зміни в будові;

- зараження плоду різними паразитами, наявними в організмі матері. До їх числа належить токсоплазмоз. Жінка може заразитися ним від домашніх тварин - собак, котів, курей, голубів, корів або від диких - мишей, зайців (набутий токсоплазмоз);

- захворювання вагітної жінки на сифіліс;

- травматичні ураження плоду, що є наслідком удару або травми, також можуть стати причиною розумової відсталості.

Розумова відсталість може бути наслідком пологових травм, що виникають у результаті накладення щипців, здавлювання голівки дитини при проходженні через пологові шляхи під час затяжних або надмірно швидких пологів. Тривала асфіксія під час пологів також може стати причиною розумової відсталості дитини.

Серед внутрішніх причин, що обумовлюють виникнення розумової відсталості, виділяють:

- чинник спадковості (установлено, що приблизно 75 % складають генетичні форми розумової відсталості). Чинник спадковості проявляється, зокрема, у несумісності крові матері й дитини (так званий резус-фактор), у хромосомних захворюваннях;

- порушення білкового обміну в організмі (особливою формою важкої розумової відсталості є фенілкетонурія, в основі якої лежить саме ця причина);

- захворювання мозку і його оболонки (менінгіти, менінгоенцефаліт різного походження), що виникли у немовляти.

Все більше випадків появи розумової відсталості у дітей спричинено різко підвищеною радіацією місцевості, неблагополучною екологічною обстановкою, алкоголізмом або наркоманією батьків, особливо матері. Певну роль відіграють важкі матеріальні умови, в яких знаходяться деякі сім’ї. У таких випадках дитина з перших днів життя, а потім – постійно, не отримує повноцінного харчування, необхідного для фізичного і розумового розвитку.

Дата добавления: 2015-05-24