Характеристика порушень психіки під час ДЦП

Дитячий церебральний параліч у наш час є одним із найбільш поширених захворювань нервової системи в дитячому віці в усіх країнах світу. Це захворювання тяжко інвалідизує дитину, уражаючи не лише опорно-рухову систему, а й зумовлює порушення мовлення (80 %), інтелекту (50 %), зору (20 %), слуху (15 %), кінестетичного сприймання (15 %) (О. Чеботарьова, 2006).

Провідними у клінічній картині дитячого церебрального паралічу є рухові порушення: порушення м’язового тонусу – за типом спастичності, ригідності, гіпотонії, дистонії; обмеження або неможливість здійснення довільних рухів – паралічі і парези; наявність примусових рухів – гіперкінези і тремор; порушення рівноваги і координації рухів – атаксія; порушення відчуттів рухів – кінестезія; недостатній розвиток стато-кінетичних рефлексів; синкінезії; наявність патологічних тонічних рефлексів.

Характерним для цих порушень є те, що вони:

- часто поєднуються з розладами психіки, мовлення, інших аналізаторних систем (зору, слуху);

- полягають у тому, що дитина із труднощами і пізніше, ніж у нормі, починає тримати голівку, сидіти, стояти, ходити, опановувати предметно-маніпулятивну діяльність;

- в умовах недостатньої корекції вони можуть негативно впливати на формування психічних функцій і мовлення.

Порушення рухових функцій у дітей, хворих на церебральний параліч, завжди поєднується із порушенням психічних функцій і особистості у цілому. Механізм порушення психіки під час ДЦП є:

- складним і визначається часом, ступенем та локалізацією ураження мозку;

- картина психічних порушень при ранньому внутрішньоутробному ураженні характеризується грубим недорозвиненням інтелекту;

- якщо ураження розвинулися у другій половині вагітності і у період пологів, то психічні захворювання носять більш мозаїчний, нерівномірний характер;

- чіткий взаємозв’язок між проявами рухових і психічних порушень відсутній: тяжкі розлади рухів можуть поєднуватися з легкою затримкою психічного розвитку, а остаточні явища ДЦП – із тяжким недорозвиненням психічних функцій.

Для психіки дітей із ДЦП характерними є порушення формування пізнавальної активності, емоційно-вольової сфери, особистості.

Інтелектуальний розвиток дітей із церебральним паралічем має такі риси:

1. Унаслідок вимушеної ізоляції, обмежених контактів дитини із оточуючими, довготривалої нерухомості або труднощів під час пересування у неї нерівномірно знижено запас відомостей і уявлень про оточуючий світ, порушено сенсорні функції, координовану діяльність різних аналізаторних систем. Патологія зору, слуху, м’язово-суглобного почуття суттєво впливає на сприймання у цілому, обмежує обсяг інформації, ускладнює інтелектуальну діяльність дітей із ДЦП.

2. Інтелектуальна діяльність носить нерівномірний, дисгармонійний характер: інтелектуальні функції можуть бути порушені або ні, інколи їхній розвиток затримується або не має аномалій. Унаслідок несформованості вищих кіркових функцій порушено пізнавальну діяльність. Має місце парціальність порушень – у деяких дітей в основному розвиваються наочні форми мислення, у інших, навпаки, наочно-дійове мислення страждає, а словесно-логічне розвинуте краще.

3. Психічні процеси уповільнено, вони швидко виснажуються, дітям складно переключитися на виконання інших видів діяльності, недостатньою є концентрація уваги, знижено обсяг механічної пам’яті. Низька пізнавальна активність проявляється у відсутності інтересу до занять, невмінні зосередитися, низькому темпі діяльності, зниженій здатності до переключення психічних процесів. Церебростенічний синдром проявляється у тому, що діти під час інтелектуальних навантажень швидко втомлюються.

Стан інтелекту дітей із церебральним паралічем може бути наближеним до норми, інколи проявляється затримка психічного розвитку, розумова відсталість.

Емоційно-вольові розлади у дітей із ДЦП проявляються у вигляді:

- підвищеного емоційного збудження, ейфорії, роздратованості, рухової розгальмованості/загальмованості, сором’язливості;

- схильність до коливань настрою поєднується з інертністю емоційних реакцій: дитина, що почала плакати або сміятися, ніяк не може зупинитися;

- підвищене емоційне збудження може поєднуватися із плаксивістю, роздратованістю, капризами, реакцією протесту, що посилюються в незнайомих для дитини обставинах, під час втоми.

Обмеженість з раннього віку досвіду соціальної взаємодії і можливостей самореалізації формує у дошкільників з церебральним паралічем підвищено вразливу емоційну структуру: в дітей з’являється тенденція до аутичного способу переробки та вираження емоцій, несамостійність, сором’язливість, невпевненість, тривожність у спілкування інші невротичні та неврозоподібні прояви.

Емоційно-вольова незрілість у поєднанні з порушеннями самої структури чуттєвого пізнання визначають специфічну затримку психічного розвитку, особливістю якої виступає дисоційована, дисгармонійна структура розумової недостатності, що супроводжується втратою, затримкою чи збереженістю окремих інтелектуальних функцій.

Серед видів патологічного розвитку особистості таких дітей найбільші труднощі в корекційній роботі мають наступні: різні варіанти психічного інфантилізму (невропатичний, церебрастенічний, органічний), психастенічний або тривожно уявний, астенічний, аутичний. Спостерігається деяка кореляція різних форм дитячого церебрального паралічу з різними варіантами патологічного розвитку особистості (Л. Ханзерук, 2001).

Поведінка дітей із церебральним паралічем залежить від стану здоров’я, умов виховання та інших причин. Вона може відрізнятися: руховою розгальмованістю, агресією, реакцією протесту щодо оточуючих, або, навпаки, повною байдужістю до них, сором’язливістю, невмінням відстоювати свої інтереси, підвищеною чутливістю. Достатній інтелектуальний розвиток дітей із ДЦП може поєднуватися з відсутністю впевненості у собі, самостійності, підвищеною навіюваністю, схильністю до образ, замкненістю, а особистісна незрілість інколи проявляється в наївності суджень, небажанні виконувати самостійну діяльність, слабкій обізнаності у питаннях, пов’язаних із орієнтацією у побуті.

Мовленнєві порушення ускладнюють спілкування і загальний розвиток дітей із церебральним паралічем. Особливості порушень мовлення і ступінь їх прояву залежать від часу, локалізації і складності ураження мозку.

Існує взаємозалежність між глибиною порушень артикуляційної моторики і порушеннями функцій рук: найбільш виражені порушення артикуляційної моторики відмічено у дітей, які мають значні ураження верхніх кінцівок.

У дітей із церебральним паралічем спостерігаються такі форми порушень мовлення, як: дизартрія, затримка розвитку мовлення, алалія, порушення писемного мовлення.

Дата добавления: 2015-05-24