Діти із затримкою психічного розвитку

ЗПР є складним поліморфним порушенням, під час якого у різних дітей страждають різні компоненти їх психічної, психологічної і фізичної діяльності.

У дітей із ЗПР відмічають низький темп психічної активності (кіркову незрілість), дефіцит уваги з гіперактивністю (незрілість підкіркових структур), вегетативну лабільність на фоні соматогенної ослабленості (у силу незрілості або унаслідок ослабленості самої вегетативної нервової системи на фоні соціальних, екологічних, біологічних причин), вегетативну незрілість (як біологічну виснажуваність організму), енергетичну виснажуваність нервових клітин (на фоні хронічного стресу) тощо.

Поняття про затримку психічного розвитку (ЗПР)

У дитячий популяції, за даними різних авторів, виявляють від 6 до 11 % дітей із затримкою психічного розвиткурізного походження. Найчастіше цей стан діагностують у дошкільників та молодших школярів.

Затримка психічного розвитку (дизонтогенез) є тимчасовим явищем. За позитивних умов розвитку наступає компенсація, «вирівнювання» під впливом корекційних заходів, розвитку дитини. Негативною вважається ситуація, під час якої стан інтелектуальної недостатності стабілізується, залишаючись на межі між низькою нормою і легкою розумовою відсталістю.

Затримку психічного розвитку визначають як уповільнення темпів розвитку, що проявляється у:

- недостатності загального запасу знань та обмеженості кола життєвих уявлень;

- незрілості мислення;

- уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій;

- перевазі ігрових інтересів над учбовими;

- швидкій втомі під час інтелектуальної діяльності;

- збідненому словниковому запасі;

- наявності окремих недоліків вимови (у цілому мова не має грубих порушень лексики та граматичної будови);

- гетерохронності (неспівпадінні у часі) прояву відхилень та істотних відмінностей в ознаках.

Для психічної сфери дітей із ЗПР типовим є поєднання дефіцитарних функцій зі збереженими. Парціальна (часткова) дефіцитарність вищих психічних функцій може супроводжуватися інфантильними рисами особистості і поведінки дитини. При цьому в окремих випадках у дитини страждає працездатність, в інших – довільність в організації діяльності, у третіх – мотивація до різних видів пізнавальної діяльності.

Раніше затримку психічного розвитку у дітей пов’язували в основному з мінімальною мозковою дисфункцією (ММД). Сучасні вчені дотримуються думки про те, що ММД – це група різних за причинами, механізмами розвитку, клінічними проявами патологічних станів. На її основі може розвиватися ЗПР, але далеко не завжди під час затримки психічного розвитку реєструють органічні ураження кори головного мозку.

У період новонародженості і протягом періоду немовляти перше місце за силою руйнівної дії належить факторам біологічного походження, а друге – соціально-психологічним впливам. На другому році життя поступово відбувається їхнє перехрещування, а на третьому переважає вплив соціальних факторів. Проте виділити дію певного фактору буває складно. Тому найчастіше відмічають сумарний вплив на розвиток дитини декількох факторів на розвиток дитини.

Серед причин ЗПР називають:

- захворювання вагітної на вірусний грип, малярію, черевний тиф;

- серцево-судинні хвороби, виснаження організму матері під час вагітності;

- резус-факторна несумісність крові матері та плоду;

- пологові травми та асфіксії;

- інфекційні захворювання та інтоксикації, перенесені дитиною на ранніх етапах її розвитку (які уразили центральну нервову систему або тільки внутрішні органи, серцево-судинну систему);

- травми мозку тощо.

Дата добавления: 2015-05-24