Діагностика та корекція розвитку дітей із ЗПР

На ранніх етапах розвитку дитини складно відокремити випадки грубого недорозвинення мовлення, моторної алалії, порушень розумового розвитку, мутизму і затримку психічного розвитку.

Відрізнити дитину із затримкою психічного розвитку від розумово відсталої у змозі лише психолого-медико-педагогічна консультація, у складі якої працюють досвідчені висококваліфіковані фахівці медичного, психологічного, педагогічного, спеціального дефектологічного профілів. Проте першими діагностами, у яких стан дитини викликає тривогу і стурбованість, досить часто бувають вихователі, вчителі, практичні психологи.

З метою диференціальної діагностики затримок психічного розвитку показовим вважають метод навчального експерименту. Він полягає у тому, що спочатку обстежуваній дитині пропонують виконати завдання самостійно, а потім послідовно надають певні «порції» педагогічної допомоги. Діагностичним показником є те, скільки таких «порцій» знадобиться дитині, щоб успішно виконати завдання. При цьому аналізують якісний бік діяльності: її усвідомленість, довільність, цілеспрямованість, ставлення до допомоги.

За принципом навчального експерименту здійснюється й обстеження шкільних навичок дитини. Так, діти із затримкою психічного розвитку відчувають труднощі при оволодінні складом числа, лічбою з переходом через десяток, розв’язанні арифметичних задач, особливо якщо умову подано в незвичному оформленні. Проте, на відміну від розумово відсталих дітей, вони досить швидко і правильно виконують відповідні завдання, сприймаючи спеціальну педагогічну допомогу.

Їхні показники зростають також під час виконання діагностичних завдань щодо перевірки навичок читання і розуміння тексту. Тут навіть незначна допомога у вигляді додаткового запитання дозволяє дитині із затримкою психічного розвитку правильно встановити логічний (наприклад, нескладний причинно-наслідковий) зв’язок між подіями, про які повідомляється в тексті, і передати його у власному переказі. Розумово відсталі діти, як правило, і за такої умови зробити це неспроможні. Діти із затримкою психічного розвитку, навіть при низькому рівні сформованості техніки читання, майже завжди намагаються зрозуміти текст, із власної ініціативи повторно прочитуючи його.

Отже, при обстеженні дитини з метою розрізнення затримки психічного розвитку і розумової відсталості обов’язково звертають увагу на позитивні риси, які є у дітей першої групи: кращу здатність до використання зовнішньої допомоги, пристосування виробленого способу виконання завдання до нових умов, аналогічних ситуацій, більш продуктивну, усвідомлену та цілеспрямовану діяльність тощо.

Якщо у дитини виявлено затримку психічного розвитку, то її направляють до дошкільного освітньо-виховного закладу або школи спеціального типу. До спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей із затримкою психічного розвитку зараховують осіб віком 6 (7) років із уповільненим темпом психічного розвитку, але з потенційно збереженими можливостями інтелектуального розвитку.

Також до спеціальної школи (школи-інтернату) цього типу можуть зараховувати дітей з такими клінічними характеристиками:

- затримка розвитку за типом конституційного (гармонійного) психічного і психофізичного інфантилізму;

- затримка розвитку соматогенного походження з явищами стійкої соматичної астенії, соматогенного інфантилізму;

- затримка розвитку психогенного походження у разі патологічного розвитку особистості невротичного характеру з явищами психічної загальмованості, психогенного інфантилізму.

Учнів (вихованців) із затримкою психічного розвитку, які навчаються у 1-4 класах, у міру відновлення здоров’я, досягнення стабільних успіхів у навчанні переводять до загальноосвітньої школи за висновком психолого-медико-педагогічної консультації.

Не зараховують до спеціальної школи (школи-інтернату) для дітей із затримкою психічного розвитку осіб з такими клінічними формами і станами:

- розумова відсталість;

- органічна деменція різного походження;

- виражені вади слуху, зору, опорно-рухового апарату;

- психопатія і психопатоподібні стани різного характеру;

- різні нервово-психічні розлади, що не зумовлюють порушень пізнавальної діяльності;

- педагогічна (соціальна) занедбаність, що не зумовлена порушеннями пізнавальної діяльності.

Спеціальні заклади освіти вирішують комплексні соціально значущі завдання, спрямовані на створення умов для інтеграції дитини із ЗПР у суспільство, формування у неї адекватних способів входження у соціум і забезпечення дитини обсягом уявлень, знань, умінь і навичок, необхідних для життя у суспільстві; розвивають емоційний, соціальний та інтелектуальний потенціал, формують позитивні особистісні якості, компенсують первинні порушення, корегують вторинні відхилення в розвитку.

Зміст і організацію корекційної діяльності спрямовано на розвиток компенсаторних механізмів становлення психіки й діяльності дитини; на подолання і попередження вторинних відхилень у розвитку пізнавальних процесів, поведінки, особистісної сфери. Одним із корекційних завдань є навчання батьків окремим психолого-педагогічним прийомам, що підвищують ефективність взаємодії з дитиною, стимулюють її активність у повсякденному житті, зміцнюють віру у власні можливості. Важливою є ефективна співпраця всіх фахівців закладу освіти, батьків і дітей на основі взаєморозуміння.

Зміст навчання у спеціальних школах для дітей із затримкою психічного розвитку базується на програмах масової школи, проте навчальний процес має свої особливості:

- значну увагу приділяють пропедевтичним періодам, під час яких учнів готують до опанування наступного матеріалу з основних предметів;

- збагачують досвід, усувають прогалини в знаннях, навичках організації та здійснення навчальної діяльності;

- помітне місце відведене спеціальним урокам повторення, що сприяє кращому засвоєнню знань, а це є особливо важливим, якщо враховувати послаблену пам’ять дітей цієї категорії;

- передбачено додаткові спеціальні корекційні заняття для усунення недоліків мовного чи фізичного розвитку, моторної сфери.

Корекційну роботу проводять на кожному уроці. Її здійснюють на основі:

- ґрунтовного вивчення особливостей дітей із різними типами затримки психічного розвитку;

- диференціації та індивідуального підходу до кожної дитини;

- запобігання виникненню втоми шляхом подання навчального матеріалу невеликими дозами;

- чергування розумових та практичних видів діяльності, використання цікавого дидактичного матеріалу, яскравої наочності, проведення фізкультхвилинок;

- активізації та формування пізнавальних інтересів дітей, їхнього мислення шляхом використання ігрових моментів.

Дитину із затримкою психічного розвитку варто особливо уважно заохочувати за успіхи, яких вона досягла, підкреслювати та обговорювати з нею її досягнення. Необхідними є педагогічний такт, уважність та доброзичливість з боку вчителів і вихователів, готовність прийти на допомогу, формування в учнів упевненості у власних можливостях.

Створення адекватних педагогічних, лікувальних та охоронних умов, що відповідають особливостям стану здоров’я, вікові, індивідуальному розвитку дитини, сприятиме подоланню шкільної неуспішності, допоможе запобігти виникненню вторинних ускладнень розвитку, наприклад, появі негативних рис характеру.

Батьки дитини із ЗПР досить часто прагнуть, щоб їхня дитина навчалася у масовому загальноосвітньому навчальному закладі. Ситуація інклюзивного навчання потребує ретельного продумування й індивідуального підходу у кожному з випадків. На практиці позитивно зарекомендували себе дошкільні заклади комбінованого типу. Тут працюють як профільні дошкільні групи (діагностичні, корекційні), так і змішані, де виховують дітей із різними відхиленнями у розвитку, у тому числі й дошкільників із ЗПР. Проте дітей із затримкою психічного розвитку у цих закладах має бути не більше чверті від складу групи.

Дата добавления: 2015-05-24