Розвиток особистісної та емоційно-вольової сфери дітей із синдромом раннього дитячого аутизму

Порушення емоційно-вольової сфери є провідною ознакою РДА і може проявитися майже відразу після народження. За спостереженнями К. Лебединської, у 100 % дітей із аутизмом значно пізніше починається формування комплексу пожвавлення: відсутня фіксація погляду на обличчі людини, посмішка й емоційні реакцій у вигляді сміху, мовна і рухова активність на прояви уваги з боку дорослого.

Поступово кількість емоційних контактів із близькими дорослими зменшується. Діти не просяться на руки, а якщо вже потрапляють на руки до матері, то не приймають відповідної пози, не притискаються, залишаються в’ялими і пасивними (наприклад, мами порівнюють відчуття від дитини, що перебуває на руках, із триманням мішечка). Найчастіше дитина відрізняє батьків від інших дорослих, але великої прихильності не проявляє. Вона може боятися когось із батьків, може вдарити або вкусити, робить все навпаки.

Слова «мама» і «тато» інколи з’являються пізніше, ніж інші, вони можуть не співвідноситися з батьками. Усі вищеназвані симптоми є проявами одного із первинних патогенних чинників аутизму, а саме - зниження порогу емоційного дискомфорту у контактах зі світом. У дитини із РДА високою є виснажуваність під час спілкування. Вона швидко втомлюється навіть від приємного спілкування, схильна до фіксації на неприємних ураженнях, страхах.

Випадково почуті дитиною казки, історії, кінофільми й радіопередачі, вигадані й реальні події переплітаються у змісті аутистичних фантазій. Патологічні фантазії дітей відрізняються підвищеною яскравістю й образністю. Інколи зміст фантазій має агресивний відтінок. Діти можуть годинами, щодня, упродовж декількох місяців, а іноді і декількох років, розповідати жахливі історії, приписувати собі різні вади.

Патологічне фантазування може спровокувати появу і закріплення різних неадекватних страхів. Це може бути, наприклад, фобія різних предметів, хутряних шапочок, іграшок, сходів, зів’ялих квітів, незнайомих людей, темряви, страх залишитися без дорослих у квартирі, ходити вулицями; діти із аутизмом бояться потрапити під машину; їм неприємно забруднити руки, дратує, якщо на одяг потрапляє вода.

Страхи займають одне з провідних місць у формуванні аутичної поведінки цих дітей. Під час налагодження контакту виявляється, що багато звичайних предметів і явищ (певні іграшки, побутові предмети, шум води, вітру та ін.), а також деякі люди викликають у дитини постійне почуття страху. Навіть невеликі зміни у розташуванні меблів, режимі дня викликають бурхливі емоційні реакції.

У дітей із РДА спостерігається порушення почуття самозбереження поряд зі збереженими елементами самоагресії. Вони можуть несподівано вибігти на дорогу, по якій їдуть машини, у них відсутнє «почуття краю», погано закріплюється досвід небезпечного контакту з гострим і гарячим.

Під час контактів із ровесниками спостерігають пасивне ігнорування або активне неприйняття спілкування; діти не відгукуються на власне ім’я, є дуже вибірковими під час соціальних взаємодій. Постійна заглибленість у внутрішні переживання, відгородженість аутичної дитини від зовнішнього світу ускладнює розвиток її особистості.

Надзвичайно обмеженим у дитини із аутизмом є досвід емоційної взаємодії з іншими людьми, вона не вміє співпереживати, їй не передається настрій оточуючих людей. Усе це заважає формуванню у дітей адекватних моральних орієнтирів, зокрема, понять «добре» і «погано» стосовно ситуації спілкування.

Дата добавления: 2015-05-24