Завдання для самостійної роботи. Тематика рефератів і аналітичних оглядів

Тематика рефератів і аналітичних оглядів

1. Педагогічна система виховання В. О. Сухомлинського.

2. Погляди А. С. Макаренка на виховання й перевиховання дітей із порушеннями поведінки.

3. Роль сім’ї у моральному вихованні дитини.

4. Шляхи подолання дитячої неуспішності.

1. Складіть термінологічний словник із теми, що вивчається.

2. На основі отриманої вище інформації сформулюйте власне бачення системи профілактики порушень поведінки.

3. Наведіть приклади із життя, коли колектив однолітків позитивно впливав на розвиток дитини (підлітка, старшокласника).

4. Згадайте свій досвід навчання у школі. Напишіть «невідправленого листа» одному зі своїх педагогів – тому, чия педагогічна діяльність найбільше вплинула на ваш розвиток.

5. Сім’я є впливовим фактором виховання особистості, вона формує певні риси характеру, стійкі емоційно-пізнавальні структури дитини. А. Капська серед сімей, що мають дефекти сімейного виховання та спричиняють важковиховуваність, виокремлює такі:

- аморальна сім ’ я, у якій батьки ведуть розбещений спосіб життя, п’ють, мають безпосередній криміногенний вплив на дітей;

- конфліктна сім ’ я, у якій конфлікти між батьками глибоко травмують психіку дітей, роблять їх неврівноваженими, збудливими, грубими;

- асоціальна сім ’ я, особливістю якої є антигромадська спрямованість, що проявляється в наживі, егоїзмі, аполітизмі. Переконання батьків засвоюються дітьми і проявляються в їх асоціальній поведінці або у відвертому лицемірстві;

- педагогічно неспроможна сім ’ я, у якій при загальних сприятливих особистих взаєминах між подружжям недостатньо правильно налагоджуються взаємини з дітьми, виробляється помилковий педагогічний стиль у вигляді надмірної опіки, авторитаризації, потурання тощо.

Продумайте програму індивідуальної бесіди, батьківських зборів, позакласних заходів, спрямованих на просвіту батьків, гармонізацію стосунків між батьками й учнями.

6. Від особистості вчителя та рівня його професійної підготовки багато в чому залежить профілактика порушень поведінки, збереження психічного, морального й фізичного здоров’я дітей.

Ф. Загубіним було сформульовано психогігієнічні показання до педагогічної професії. Серед них:

- фізичні якості педагога: гарне, міцне здоров’я, достатньо гучний, витривалий голос, що має властивість не стомлюватись, не змінювати тембру і висоти;

- психофізичні якості: особлива витривалість нервово-психічної сфери, бажана точність і рівномірність рухів, здатність до розбірливого мовлення, не дуже швидкого, з умінням пристосовуватись до особливостей сприймального апарату учнів групи, уміння точно виражати свої почуття й уявлення шляхом жестів, міміки й змінювання голосових засобів;

- інтелектуально-вольові якості: володіння активною увагою, з великим обсягом, з умінням зосереджувати увагу на одному предметі, не відволікаючись навколишніми враженнями, але й умінням також, коли це необхідно у педагогічному процесі, зосереджувати увагу одразу на декількох предметах; великою опірністю до навіювання та відсутністю здатності до автоматизму;

- сприймання повинно відрізнятися швидкістю й багатоманітністю. Утримування сприйнятого є тривалим, правильним і широким; особливо бажаною є здатність запам’ятовувати обличчя, неопосередковані (абстрактні) знаки й символи (пам’ять та імена, числа, букви тощо);

- відтворення повинно бути точним і швидким. Уміння спостерігати за поведінкою дітей і швидко комбінувати, тобто пов’язувати думки й уявлення, причому комбінації повинні відзначатися доцільністю, широтою суджень і оригінальністю. Повинна бути ясно виражена здатність до абстракції. Фантазія жива, зі схильністю до творчості. Педагог зовсім не повинен мати жодної з форм збудливості нервово-психічної сфери і не повинен виявляти негативних емоцій (він повинен уміти вгамувати гнів, мати чутливість до болю і нестатків, шумів, запахів, схильність до швидкої зміни настрою тощо). Йому повинно бути властиве переважання приємних почуттів і настрою. Максимум його інтересів повинен бути спрямований на природу, дітей і суспільні питання. Темп роботи його швидкий, без ознак утоми, з умінням використовувати вправи;

- чуттєва сфера: важливо вміти вгамовувати будь-який мимовільний рух, особливо пов’язаний з негативними емоціями. Педагог повинен уміти добре розрізняти барви, диференціювати шуми, розрізняти найменші коливання температури шкіри.

Продумайте, які риси характеру ви могли б додати до цього переліку. Складіть власну стратегічну програму особистісного зростання та збереження психічного здоров’я.

7. Щоб послабити втому, яка виникає при тривалій роботі за столом, різні автори рекомендують, окрім 5-10-хвилиних перерв, через кожну годину, сидячи за столом, робити фізкультпаузи по 1-2 хв., виконуючи такі вправи:

Вправа 1. Напруження м’язів ніг. Ноги витягнути під столом, носки під себе. Повторити 2-3 рази по 3-10 сек.

Вправа 2. Напруження сідничних м’язів. Повторити 2-3 рази по 3-4 сек.

Вправа 3. Напруження м’язів спини зі зведенням лопаток. Повторити 2-3 рази по 3-4 сек.

Вправа 4. Лікті на рівні плечей, натискування долоні в долоню. Повторити 2-3 рази по 4-5 сек.

Вправа 5. Натискування руками на сидіння стільця. Повторити 2-3 рази по 4-5 сек.

Вправа 6. При випинанні м’язів живота - вдих, при втягуванні - видих. Повторити 10-15 разів.

Придумайте для учнів початкових класів казковий сюжет для підвищення мотивації виконання цих вправ.

8. У практиці реабілітації дітей із порушеннями поведінки та розвитку широко застосовують спеціальні види допомоги, насамперед, ігротерапію і арттерапію (терапію мистецтвом).

1. Ігротерапія – це метод корекційного впливу на дітей із використанням гри. Психокорекційного ефекту від ігрових занять у дітей досягають шляхом установлення позитивного емоційного контакту між дітьми і дорослими. Гра знімає напруженість, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, розширює можливості спілкування, збільшує діапазон доступних дитині дій із предметами. Використання ігротерапії є корисним під час соціального інфантилізму, замкненості, під час порушень поведінки, наявності шкідливих звичок тощо.

Продумайте сценарії ігор, які можна запропонувати дітям різних вікових категорій з метою психокорекції їхньої поведінки та розвитку.

2. Мета арттерапії полягає у гармонізації розвитку особистості через розвиток самовираження і самопізнання. Найважливішою технікою арттерапевтичного впливу, з точки зору представників психоаналізу, є техніка активної уяви, спрямована на те, щоб зіткнути між собою свідоме і несвідоме і примирити їх між собою шляхом активної взаємодії. З точки зору представників гуманістичного напряму корекційні можливості арттерапії пов’язано з наданням дитині практично необмежених можливостей для самовираження і самореалізації у продуктах творчості, в утвердженні і пізнанні свого «Я».

Основними видами арттерапії є: терапія малюнком, музикотерапія, бібліотерапія, танцювальна терапія, створення історій, казкотерапія, лялькотерапія. Розглянемо їх більш детально.

1) Малюнкова терапія передбачає використання малювання для зняття психічного напруження, стресу, депресії, страхів, почуття самотності, замкненості. Малювання є актом творчості, який дозволяє дитині відчути і зрозуміти саму себе, вільно висловлювати свої почуття і думки, звільнитися від конфліктів і сильних переживань, розвинути емпатію, бути самою собою, мріяти і надіятися на краще, зняти напругу.

Важливо знати, що для агресивних і гіперактивних дітей не варто використовувати фарби, глину, пластилін, адже вони можуть стимулювати неконструктивну активність. Для емоційно замкнених, тривожних клієнтів, навпаки, ці матеріали і великі аркуші паперу можуть бути корисними.

Під час педагогічної практики проаналізуйте дитячі малюнки.

2) Музикотерапія – це метод, що використовує музику у якості засобів корекції (прослуховування музичних творів, індивідуальна і групова гра на музичних інструментах.

Музикотерапія може бути корисною під час корекції емоційних відхилень, страхів, розладів рухів і мовлення, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, під час проблем спілкування тощо.

Слухання спеціально підібраної музики позитивно впливає на дітей, тому при різних психічних станах музикотерапевти використовують певні твори. Для активізації дітей і зняття внутрішніх конфліктів та проблем можна використати такі музичні твори:

П. Чайковський. Лебедине озеро. Танець маленьких лебедів, вальс № 11;

Л. Бетховен. Симфонія № 5, до мінор, І частина;

Л. Бетховен. Симфонія № 3, мі бемоль мажор, «Героїчна», І частина;

І. Брамс. Симфонія № 1, до мінор, І частина;

М. Римський-Корсаков. Шахерезада, Море і корабель Синдбада;

С. Прокофьєв. Ромео і Джульєтта, Монтеккі і Капулетті;

С. Рахманінов. Прелюдія до дієз мінор;

Ф. Шуберт. Симфонія сі мінор, «Незакінчена», І частина;

Й. Гайдн. Симфонія № 45, фа діез мінор, II частина;

А. Скрябін. Симфонія № 3, соль мажор, І частина.

Напишіть міні-есе за мотивами одного із запропонованих музичних творів.

3) Бібліотерапія – це спеціальний корекційний вплив на дитину за допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації або оптимізації її психічного стану. Корекційний вплив читання проявляється у тому, що ті або інші образи і пов’язані з ними почуття, прагнення, бажання, думки, що було засвоєно за допомогою книг, заповнюють брак власних образів і уявлень, змінюють тривожні думки і почуття або роблять їх більш позитивними.

Проаналізуйте літературні твори, які, на вашу думку, сприяють розвитку позитивних якостей особистості.

4) Танцювальну терапію використовують під час роботи з тими людьми, що мають емоційні розлади, порушення спілкування, міжособистісної взаємодії, вади слуху і зору. Мета танцювальної терапії – розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування. Танцювальну терапію використовують в основному під час групової роботи. Вона спонукає до свободи і виразності рухів, розвиває рухливість, зміцнює сили як на фізичному, так і на психічному рівні.

Продумайте психолого-педагогічні умови використання танцювальної терапії під час роботи із дітьми, що мають порушення поведінки та розвитку.

5) Створення історій, оповідань використовують для пожвавлення почуттів дитини або підлітка для того, щоб перетворити внутрішній неспокій у конкретний образ, знайти адекватні способи розв’язання конфліктів, які викликали порушення поведінки дитини.

Продумайте технологію використання цього методу у психолого-педагогічній практиці.

6) Казкотерапія – це метод, під час якого використовується казкова форма для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалення взаємодії з оточуючим світом. Тексти казок викликають у дітей інтенсивний емоційний резонанс, що допомагає створити у складних емоційних обставинах ефективну ситуацію спілкування.

Дослідіть, яким чином використовував казкотерапію В.О. Сухомлинський. Створіть власну казку.

7) Лялькотерапія як метод заснована на процесах ідентифікації дитини з улюбленим героєм мультфільму, казки та з улюбленою іграшкою. Лялькотерапію широко використовують для покращення соціальної адаптації, під час корекційної роботи зі страхами, заїканням, порушеннями поведінки, а також під час роботи із дітьми, що мають емоційні травми.

Створіть сценарій лялькової міні-вистави.

9. Розробіть логічні схеми порушень розвитку у дошкільному, молодшому шкільному, підлітковому віці.

10. Продумайте програми профілактики порушень розвитку дошкільників, молодших школярів, підлітків.

11. Запрошення до дискусії на тему: «Роль вчителя у профілактиці порушень поведінки».

Література

1. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра / М. И. Буянов. - М.: Просвещение, 1988. – 207 с.

2. Вашека Т. В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика для вимірювання суїцидальної поведінки / Т. В. Вашека // Практична психологія та соціальна робота. – 2005. – № 4 (73) – С. 53-57.

3. Вашека Т. В. Психологічні чинники суїцидальних ідеацій та профілактика самогубств у підлітковому віці: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.04 – «Медична психологія» / Вашека Т. В. - Київ, 2005. – 21 с.

4. Власова Т. А. О детях с отклонениями в развитии / Т. А. Власова, М. С. Певзнер. - [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Просвещение, 1973. – 175 с.

5. Воспитание трудного ребенка: Дети с девиантным поведением: Учеб.-метод. пособие / [под ред. М. И. Рожкова]. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. - 240 с.

6. Гонеев А. Д. Основы коррекционной педагогики: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Гонеев А. Д., Лифинцева Н. И., Ялпаева Н. В.; под ред. В. А. Сластенина. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. – 280 с.

7. Завгородня Н. М. Педагогічні умови соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі загальноосвітнього навчального закладу: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.05 – «Соціальна педагогіка» / Н. М. Завгородня. - К., 2006. - 20 с.

8. Змановская Е. В. Девиантология: (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. В. Змановская. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 288 с.

9. Зюбин Л. М. Учебно-воспитательная работа с трудными учащимися: метод. пособие / Л. М. Зюбин. – М.: Наука, 1982. – 240 с.

10. Кащенко В. П. Педагогическая коррекция: Исправление недостат­ков характера у детей и подростков: Пособие для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений / В. П. Кащенко. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 304 с.

11. Клейберг Ю. А. Социальная психология девиантного поведения: Учебное пособие / Ю. А. Клейберг. – [2-е изд., доп. и перераб.]. - М.-Ульяновск, 2005. – 416 с.

12. Коцур Н. І. Психогігієна: Навчальний посібник / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 380 с.

13. Личко А. Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков / А. Е. Личко. - [2-е изд., доп. и перераб.]. - Л., 1983. - 225 с.

14. Любовецька І. Й. Психологічна організація взаємин учителів із обдарованими учнями: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 – «Педагогічна та вікова психологія» / І. Й. Любовецька. - К., 2006. — 21 с.

15. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. – К.: Рад. школа, 1990. – 366 с.

16. Максимова Н. Ю. Основи дитячої патопсихології / Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. - К.: Главник, 2008. – 160 с.

17. Овчарова Р. В. Практическая психология в начальной школе / Р. В. Овчарова. - М.: ТЦ «Сфера», 1996.- 240 с.

18. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2005. – 448 с.

19. Оржеховська В. М. Методика позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок: Методичний посібник / В. М. Оржеховська. – К.: ІСДО, 1995. – 261 с.

20. Специальная дошкольная педагогика / [Стребелева Е. А., Венгер А. Л., Екжанова Е. А. и др.]; под ред. Е. А. Стребелевой. – М.: Изд. центр «Академия», 2002. – 312 с.

21. Степанов О. М. Педагогічна психологія: навч. посіб. / О. М. Степанов. – К.: Академвидав, 2011. – 416 с. (Альма-матер).

22. Фокина А.В. Роль личностного эгоцентризма в структуре подростковой девиантности: автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.13 «Психология развития, акмеология» / Фокина А. В. – Москва, 2008. – 22 с.

Термінологічний словник

Абілітація (лат. abilitatio; від лат. habilis – зручний, пристосувальний) – лікувальні та/або соціальні заходи, спрямовані на адаптацію осіб із порушеннями розвитку до життя.

Агнозія – порушення процесів пізнавання. Буває слухова, дотикова, зорова.

Агресія – це індивідуальна або колективна поведінка чи дія, що спрямовується на нанесення фізичної або психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини або групи.

Адаптація – пристосування до впливів факторів зовнішнього оточення. Виділяють зорову, слухову, до умов життя, праці, харчування.

Адиктивна поведінка - поведінка, щовиникає в неповнолітніх у результаті вживання різних груп наркотичних речовин і характеризується наявністю пов’язаних із цим проблем.

Акалькулія – порушення понять числа і рахунку. Хворі змішують графічно близькі цифри – 6 і 9. Пишуть 1048 як 1000 і 48. Не можуть виконати усні і письмові операції рахунку.

Алалія (від грець. а – частка, що означає негатив, і лат. lalia – мовлення) - відсутність або недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини. Один із найбільш складних дефектів мовлення, під час якого порушено операції відбору і програмування на всіх етапах сприймання і відтворення висловлювання. Система мовленнєвих засобів (фонематичних, граматичних, лексичних) не формується.

Алкоголізм (від араб. al-kuhl - тонкий порошок)- захворювання, причиною якого є вживання алкоголю. Характеризується наявністю психічної й фізичної залежності. Алкоголізм - це багатовимірний стан, у якому алкоголь спричиняє серйозні психологічні, фізіологічні, соціальні, професійні та інші проблеми.

Анартрія – втрата звички говорити у результаті паралічу мускулів та нервів язика, губів, глотки, гортані, що беруть участь в артикуляції. Інколи порушується акт ковтання.

Дата добавления: 2015-05-24