Одиницями виміру робочою часу є людино-день і людино-година.Показником, який характеризує використання трудових ресурсів за відповідний період часу, є фонд робочого часу

Аналіз проводять за даними хронометражних спостережень, фотографій робочого дня, балансу робочого часу та оперативного табельного обліку. Баланс робочого часу складають на рік з розбивкою за місяцями. Порівнянням фактичного і планового (за минулий рік) балансу виявляють втрати робочого часу.

У ході аналізу причин цілоденних та внутрізмінних втрат робочого часу важливо дослідити причини втрат, вивчити, які з них залежать від робітників (простої устаткування з вини робітників, прогули). Змен­шення цих втрат - важливий резерв збільшення випуску продукції.

Як правило, непродуктивні витрати робочого часу складаються із витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованих виробів, їх виправлення, а також часу, пов'язаного з відхиленням від техноло­гічного процесу.

Узагальнюючими показниками використання робочого часу є середня кількість днів, відпрацьованих за звітний період одним робітником, і середня тривалість робочого дня.

Перший показник показує, наскільки повно використовувався робочий час (у днях) протягом місяця, кварталу, року.

Другий показник характеризує повноту використання робочого часу протягом зміни.

Методом ланцюгових підстановок визначають вплив на від­хилення із середньорічного виробітку одного працюючого:

· зміни кількості днів роботи робітника;

· зміни тривалості робочого дня (кількості годин, відпрацьова­них одним робітником за день);

· зміни середньогодинного виробітку одного робітника.

Доцільно визначити і коефіцієнт використання робочого часу як відношення продуктивно відпрацьованого робочого часу до загальної кількості відпрацьованого часу:

;

де Кврч - коефіцієнт використання робочого часу;

ПВРЧ- продуктивно відпрацьований робочий час;

ЗВРЧ- загальна кількість відпрацьованого робочого часу.

Для виявлення резервів скорочення непродуктивних витрат робочого часу одержаний показник рекомендується порівняти з аналогічними показниками за попередні періоди та з іншими підприємствами галузі.

Важливим фактором підвищення продуктивності праці є зниження трудомісткості продукції, оскільки зростання виробітку продукції відбувається насамперед за рахунок впровадження досягнень науки і техніки, механізації, автоматизації та удосконалення організації виробництва і праці.

Дата добавления: 2015-05-24