Оцінка якості плану матеріально – технічного постачання

Виробнича потужність виробництва -це максимально мож­ливий випуск продукції за одиницю часу в натуральному виразі в номенклатурі та асортименті, передбачених планом, при повному використанні виробничого устаткування і площі, з урахуванням засто­сування передової технології, форм організації праці і виробництва, прогресивних норм трудових витрат, забезпечення високої якості продукції. Таким чином, виробнича потужність - це максимальна потенційна можливість випуску продукції підприємством за звітний період.

Аналіз використання виробничих потужностей.

Аналіз ефективності використання основних фондів передбачає оцінку рівня використання виробничих потужностей підприємства.

Як правило, виробничі потужності вимірюються в тих же одини­цях, в яких планується виробництво даної продукції в натуральному виразі (метрах, штуках, тоннах). Наприклад, виробнича потужність машинобудівних заводів визначається в штуках виготовлених машин, металургійних підприємств - у тоннах виплавки металу, потужність підприємств харчової промисловості - у тоннах сировини, яка пере­робляється в готову продукцію.

Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю ведучих виробництв, тобто цехів, дільниць, агрегатів, які виконують основні і наймасовіші операції з виготовлення продукції (доменні, мартенівські, сталеплавильні цехи або печі в чорній металургії, пря­дильне або ткацьке виробництво в текстильній промисловості, механічні і збірні цехи на машинобудівних заводах).

Виробнича потужність ведучого виробництва обчислюється за формулою:

де П - виробнича потужність цеху, дільниці в прийнятих одиницях виміру;

п - кількість одиниць ведучого устаткування в цеху;

НТ - прогресивна норма трудомісткості обробки виробу на ведучому устаткуванні, год.;

ФЧмак. - максимально можливий фонд часу роботи ведучого устаткування.

Виробнича потужність підприємства обчислюється на основі технічних норм виробітку або проектних показників продуктивності устаткування, агрегатів, установок і використання площ, трудомісткості виробів, норм виходу продукції із сировини з урахуванням застосування новітньої технології, найдосконалішої організації виробництва і праці. Вона служить мірилом для визначення виробничої програми підприємства.

Слід мати на увазі, що виробничу потужність необхідно періодично переглядати, оскільки вона змінюється з розвитком техніки, впровад­женням прогресивної технології, удосконаленням організації вироб­ництва і праці, розвитком спеціалізації і кооперування.

Для ув'язки запланованих обсягів виробництва продукції з необхідними виробничими потужностями на підприємствах розробляють баланси виробничих потужностей з виробництва або переробки продукції.

Баланс виробничої продукції обчислюється за формулою:

Пк = Пп + Потз +Пр + Пб±Пз-Лв,

де Пк - виробнича потужність на кінець звітного періоду;

Пп - виробнича потужність на початок звітного періоду;

Потз— збільшення потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

Пр - приріст потужностей унаслідок реконструкції діючих підприємств;

Пб - уведення в дію нових потужностей за рахунок будівництва і розширення діючих підприємств;

±Пз - збільшення (+) або зменшення (-) потужності у зв'язку зі зміною номенклатури та асортименту продукції (збільшення або зменшення трудомісткості виробів);

Пв - зменшення потужності внаслідок її вибуття.

Наявність таких балансів дає можливість здійснювати контроль за правильністю розрахунків виробничих потужностей, дотриманням норм тривалості їх освоєння, виявляти резерви підвищення використання наявних виробничих потужностей, можливості досягнення їх поєднання з метою скорочення капітальних вкладень, спрямованих на нове будівництво, технічне переозброєння та реконструкцію.

Рівень використання виробничої потужності вимірюється, як правило, коефіцієнтом її використання.

Коефіцієнт використання виробничої потужності (К_вп) визначається відношенням виробленої продукції за відповідний період часу до середньорічної виробничої потужності за цей же період і обчислюється за формулою:

,

де ТП - річний обсяг продукції (товарна продукція) у натуральних або вартісних одиницях виміру;

Псер.р. - середньорічна виробнича потужність у цих же одиницях

виміру.

Середньорічна виробнича потужність визначається шляхом додавання до потужності на початок року середньорічного введення потужності та обчислення середньорічного її вибуття:

,

де К - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року;

Пув. - уведена виробнича потужність упродовж року.

У ході аналізу фактичний коефіцієнт використання виробничої потужності порівнюється з плановим та з аналогічним показником за минулий рік. Таке порівняння дає можливість встановити рівень використання виробничої потужності; вплив чинників на одержане відхилення, а також резерви подальшого збільшення обсягу продукції.

На зміну рівня використання середньорічної виробничої потуж­ності впливає низка чинників, а саме:

· уведення в дію нових і розширення діючих потужностей;

· реконструкція;

· технічне переоснащення і проведення організаційно-технічних
заходів;

· зміна номенклатури та асортименту продукції.

Розрахунок впливу цих чинників проводиться за допомогою прийому участі частки. Вплив кожного фактора визначається шляхом відношення зміни випуску продукції за рахунок відповідного заходу щодо зміни організаційно - технічного рівня виробництва, а також інших до середньорічної потужності.

У ході аналізу доцільно визначити і дати оцінку коефіцієнту використання виробничої потужності по продукції, яка відповідає і не відповідає профілю підприємства, встановити тим самим потужність, яка відвернена на виробництво непрофільних виробів і робіт.

Особливу увагу необхідно звернути на використання виробничої потужності відстаючих цехів для ліквідації вузьких місць. Для визначення відповідності пропускної спроможності ведучих цехів, дільниць, агрегатів обчислюють коефіцієнт сполученості (Кс):

де П і П₁ - потужності цехів, дільниць і агрегатів, між якими визначається коефіцієнт сполученості (у прийнятих одиницях виміру);

ПВ - питомі витрати продукції першого цеху для виробництва продукції другого цеху.

Важливим етапом аналізу є також оцінка відповідності виробничої потужності цехів допоміжного виробництва потужностям цехів основ­ного виробництва. Такий аналіз дозволяє встановити можливі диспропорції і вжити заходів щодо їх усунення. Оскільки в підвищенні рівня потужності і поліпшенні її використання значну роль відіграє якість застосовування сировини та матеріалів і якість виготовленої продукції, то при аналізі використання потужності вивчають відповідність якості сировини і матеріалів, а також випущеної продукції технічним умовам, стандартам і встановленій планом сортності.

Для ще глибшого аналізу використання виробничих потужностей підприємства доцільно дати оцінку і таким показникам інтенсивного використання промислово-виробничих основних фондів, як випуск про­дукції на один квадратний метр виробничої площі.

Цей показник визначається як відношення обсягу продукції до виробничої площі. Збільшення випуску продукції з 1 м² виробничої площі є однією з ознак підвищення ефективності її використання.

На завершення аналізу обчислюють резерви підвищення ефек­тивності використання основних фондів. Ними, як уже зазначалося, можуть бути удосконалення структури основних виробничих фондів, уведення в дію невстановленого устаткування, заміна і модернізація його, скорочення внутрізмінних і цілоденних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності внаслідок кращої організації виробництва, збільшення середньогодинного виробітку кожної одиниці устаткування, скорочення середніх залишків основних виробничих фондів за рахунок реалізації і здачі в оренду непотрібних і списання непридатних до експлуатації.

Безперебійна забезпеченість підприємства матері­альними ресурсами необхідного асортименту та якості, їх раціональне використання є важливим фактором виконання завдань з виробництва продукції, зниження собівартості, підвищення рентабельності, ефектив­ності виробництва.

В умовах переходу до ринкових відносин відбулася докорінна перебудова матеріально-технічного постачання підприємств сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, іншими матеріальними ресурсами. Підприємство само вивчає ринок сировини, енергоносіїв, налагоджує прямі зв'язки з постачальниками, самостійно вирішує питання про створення необхідних запасів з урахуванням специфіки виробництва, можливих змін його умов.

Дата добавления: 2015-05-24