Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їх динаміки та структури




У період переходу до ринкових відносин в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками підвищенню ефектив­ності використання основних фондів повинна приділятися особлива увага, оскільки від раціонального використання основних фондів залежать усі техніко-економічні показники: випуск продукції, її собівар­тість, продуктивність праці, прибуток, рентабельність, фінансовий стан.

Саме тому кожне підприємство повинно постійно вишукувати резерви підвищення ефективності використання основних фондів. Виявити ці резерви та контролювати виконання заходів щодо їх мобілі­зації І використання можна лише з допомогою глибокого системного економічного аналізу.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти мате­ріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичною або моральною зношеністю.

Основні фонди поділяються на:

• виробничі;

• невиробничі.

Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства.

Невиробничі - це фонди невиробничої сфери (житлові будинки, об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства).

З урахуванням специфіки виробничого призначення основні фонди поділяються на такі групи:

· Будівлі і споруди.

· Передавальні пристрої.

· Машини й устаткування,

у тому числі:

o робочі машини й устаткування;

o вимірювальні і регулюючі прилади;

o лабораторне устаткування;

o обчислювальна техніка;

o транспортні засоби.

· Виробничий і господарський інвентар.

· Інші основні фонди.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних фондів є:

· Визначити забезпеченість підприємства та його структурних
підрозділів основними фондами, відповідність їх складу,
структури та технічного рівня виробничій потребі;

· Оцінити технічний стан і віковий склад основних фондів, зокрема їх активної частини;

· Визначити ступінь ефективності використання основних фондів
за узагальнюючими показниками та вплив факторів на зміну цих показників;

· Проаналізувати ефективність використання наявного парку
устаткування за часом і за потужністю, виявити їх вплив на випуск продукції;

· Виявити резерви підвищення фондовіддачі та шляхи їх мобі­лізації, збільшення обсягу продукції та прибутку за рахунок поліпшення використання основних фондів.

Для аналізу використовують:

• план економічного та соціального розвитку підприємства;

• план технічного розвитку;

• ф. № І «Баланс підприємства»;

• ф. № 3 «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства»;

• ф. № 11 -ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів»;

• ф. № БІТ «Баланс виробничої потужності»;

• ф. № 2КБ «Звіт про введення в дію об'єктів основних фондів і використання капіталовкладень»;

• дані про наявність невстановленого та зайвого устаткування;

• матеріали інвентаризації основних засобів;

• матеріали відділів головного механіка, головного енергетика,
головного технолога та інші джерела інформації

Аналіз розпочинають, як правило, з оцінки змін у наявності основних фондів на кінець звітного періоду порівняно з початком та визначення темпів зростання.

Наступним етапом аналізу є дослідження змін, які відбулися в структурі основних фондів. Під структурою основних фондів розуміють співвідношення окремих груп основних виробничих фондів. У різних галузях промисловості, народного господарства структура основних виробничих фондів є різною. Вона визначається специфікою галузі і відображає виробничо-технічні особливості під­приємства, пов'язані з різним рівнем концентрації, з особливостями спеціалізації, кооперування, комбінування, формами і методами організації виробництва. Наприклад, у загальній вартості основних виробничих фондів підприємств легкої і харчової промисловості найбільшу питому вагу (близько 44 %) становлять будівлі, в електро­енергетиці - передавальні пристрої (32 %), на підприємствах маши­нобудівного комплексу - устаткування та робочі машини (45 %).

Кожне підприємство повинно намагатися створювати оптимальну структуру основних фондів, постійно поліпшувати її за рахунок оновлення та модернізації устаткування, зменшення частки зайвого мало­ефективного устаткування, підвищення рівня автоматизації і механізації, спеціалізації і кооперування.

Аналіз змін структури основних фондів проводиться методом порівняння питомої ваги кожної групи основних фондів до їх загальної вартості на кінець звітного періоду з аналогічними показниками на початок періоду.

Особливу увагу слід приділити дослідженню й оцінці активної частини основних промислово-виробничих фондів, оскільки саме ці фонди характеризують виробничі можливості підприємства.

До активної частини основних фондів, як правило, відносять машини й устаткування (силові і робочі машини та устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади і пристрої, лабораторне устат­кування, обчислювальну техніку, яка використовується в автома­тизованих системах управління технологічними процесами, інші машини й устаткування), а також транспортні засоби. До пасивної частини - будівлі і споруди. Але в таких галузях, як нафтовидобувна, газова, електроенергетична, споруди включають до активної частини.

У нашому прикладі до активної частини основних фондів віднесені всі промислово-виробничі фонди, за винятком будівель і споруд.

Оскільки найбільш активною частиною основних фондів є устаткування, то в ході аналізу необхідно встановити кількісну забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів машинами та устаткуванням, визначити їх технічний рівень, відповідність світовим зразкам.

За ознакою участі в процесі виробництва все устаткування підприємства доцільно згрупувати в такі групи:

- наявне;

- встановлене;

- невстановлене.

До наявного відносять усе устаткування, незалежно від того, де воно перебуває.

До встановленого - призначене до роботи за планом, фактично працююче (діюче) і непрацююче (яке простоює), тобто змонтоване і підготовлене до роботи устаткування, а також устаткування, яке не працює, оскільки воно перебуває в резерві, на консервації, ремонті і модернізації.

До невстановленого відносять устаткування, яке підлягає установці (зберігається на складі, перебуває в монтажу, змонтоване, але не здане в експлуатацію) і надлишкове устаткування (зайве устаткування та непридатне, яке підлягає списанню).

Для оцінки повноти використання устаткування визначають коефіцієнт використання наявного устаткування та коефіцієнт використання встановленого устаткування.

Скорочення кількості невстановленого устаткування підвищує темпи нарощування виробничих потужностей, сприяє кращому використанню основних засобів. Тому необхідне наближення показників, які характеризують кількість наявного, встановленого та діючого устаткування.

У ході аналізу рекомендується дати оцінку виконанню плану із впровадження нової техніки, визначити частку прогресив­ного автоматизованого і модернізованого устаткування і вимі­рювальних приладів у загальній вартості всього устаткування і вимі­рювальних приладів.

Збільшення питомої ваги прогресивного устаткування сприяє впро­вадженню сучасних прогресивних технологій.

Для узагальнюючої оцінки динаміки основних фондів і характеру їх змін розраховують коефіцієнти оновлення, уведення, вибуття, ліквідності, приросту та відтворення основних фондів.

Коефіцієнт оновлення (Кон) відображає інтенсивність онов­лення основних фондів і обчислюється за формулою:

 

;

 

де Фпост. - вартість основних фондів, що надійшли, за відповідний період; Фкін.р. - вартість основних фондів на кінець року.

Цей коефіцієнт рекомендують розраховувати за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів, а також за основними видами устаткування.

Коефіцієнт уведення (Кув ) обчислюють як відношення уведених в дію основних фондів до вартості фондів на кінець відповідного періоду:

 

;

 

де Фувед. - вартість уведених у дію основних фондів.

Для повнішого аналізу доцільно порівняти коефіцієнт оновлення за активною частиною з коефіцієнтом оновлення за всіма основними фондами (промислово-виробничими) і вивчити, за рахунок якої саме частини основних фондів більшою мірою відбувається її оновлення. Якщо одержимо вищий коефіцієнт оновлення за активною частиною, то це дає підставу для висновку, що оновлення основних фондів здій­снюється саме за рахунок активної частини і при всіх інших умовах позитивно впливає на показник фондовіддачі.

Процес оновлення основних фондів передбачає вивчення харак­теру їх вибуття. Оцінку вибуття основних фондів проводять за коефіцієнтом вибуття (Квиб), який характеризує ступінь інтенсив­ності вибуття основних фондів з виробництва й обчислюється як відношення вартості вибулих за звітний період основних фондів (Фвиб.) до вартості фондів на початок цього ж періоду (Фпоч.р.):

;

Як і коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття обчислюють за всіма основними фондами, промислово-виробничими, активною їх частиною, окремими групами промислово-виробничих фондів та основними видами устаткування. Розрахунок цих коефіцієнтів можна проводити як за всіма основними фондами, так і окремо за ліквідованими (Флікв.). Відношення ліквідованих основних фондів до основних фондів на початок року називають коефіцієнтом ліквідності (Клікв.).

;

У ході аналізу процеси оновлення та вибуття основних фондів повинні бути взаємно оцінені. Для цього вивчають коефіцієнт при­росту (КПР.) основних фондів.

Цей коефіцієнт характеризує рівень приросту основних фондів (окремих їх груп) за відповідний період і обчислюється як відношення вартості приросту основних фондів (Фувед. - Фвиб.) до їх вартості на початок періоду:

 

;

 

Усі вищеназвані коефіцієнти необхідно розглядати у взаємозв'язку, у динаміці за кілька років.

Важливим етапом аналізу основних фондів є дослідження їх технічного стану. Для цього обчислюють та вивчають такі узагаль­нюючі показники технічного стану, як коефіцієнт зношеності та коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зношеності (Кзн) визначається як відношення суми зношеності (Зн) за відповідний період до початкової вартості цих же основних фондів (Фп):

;

Цей коефіцієнт показує міру зношеності основних фондів, що пере­бувають в експлуатації, тобто ту частину вартості фондів, яка перене­сена на новостворений продукт.

Коефіцієнт придатності (Кпр) обчислюється як відношення залишкової вартості основних фондів (Фз) до їх початкової вартості (Фп):

 

;

 

Коефіцієнт зношеності і коефіцієнт придатності рекомендують вивчати на початок і кінець звітного періоду. Що менша величина коефі­цієнта зношеності і більша величина коефіцієнта придатності, то кращий технічний стан основних фондів.

Слід мати на увазі, що економічна зношеність основних фондів, обчислена за нормами амортизації, не відповідає їх фізичній та моральній зношеності. Тому наведені показники зношеності лише відносно характеризують ступінь зношеності.

Для більш глибокого дослідження та розробки заходів з підвищення ефективності використання основних фондів необхідно вивчити віковий склад різних видів устаткування. Він характеризує технічний рівень основних фондів і ступінь їх моральної зношеності, дає можливість визначити придатне устаткування, устаткування, яке потребує капітального ремонту, непридатне устаткування та устаткування, що належить списати. Для аналізу все діюче устат­кування групують за видами, а всередині кожного виду - за тривалістю його використання. Оцінюючи віковий склад різних видів устаткування, виходять з того, що строк сім (у деяких галузях - десять) років є найоптимальнішим для заміни діючого устаткування. У ході аналізу визначають питому вагу устаткування за віковими групами до п'яти років, від 5 до 10 років, від 10 до 20 років, понад 20 років, порівнюють діючі строки експлуатації з нормативними. Окрім того, виявляють устаткування, використання якого не може забезпечити належного рівня фондовіддачі.

Оскільки технічний стан основних фондів залежить від їх своєчасного та якісного ремонту, то необхідно вивчити, як виконується план ремонту за термінами, якістю ремонтних робіт, причини відхилень (брак запчастин, кваліфікованих кадрів, перевищення кошторису і т. д.). Таке дослідження доцільно провести за конкретними видами устаткування.

В умовах переходу до ринкової економіки особливого значення набуває економічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт. Це пояснюється тим, що на підприємствах діюче устатку­вання протягом експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проведення першого капітального ремонту в більшості випадків економічно вигідніше, ніж придбання нового устаткування, але наступні капітальні ремонти коштують значно дорожче, ніж нове устаткування аналогічного призначення.

Для економічної ефективності витрат на капітальний ремонт порівнюють два альтернативні варіанти: перший - капітальний ремонт фізично спрацьованої машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; другий - заміна машини, що потребує капі­тального ремонту, на нову.

Узагальнюючими показниками забезпеченості підприємства основними виробничими фондами є фондоозброєність праці та технічна озброєність праці.

Фондоозброєність - це відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найбільшу зміну. Технічна озброєність праці визнача­ється відношенням вартості виробничого устаткування до середньо­спискової чисельності робітників у найбільшу зміну. В ході аналізу зіставляють темпи зростання технічної озброєності праці з темпами зростання продуктивності праці. Позитивної оцінки заслуговує випе­редження темпів зростання продуктивності праці.

В умовах економічної кризи значно скоротились обсяги вироб­ництва багатьох підприємств. Це призвело до створення залишків неефективних основних фондів, їх наявність негативно впливає на фінансові результати діяльності.

Для того, щоб виявити розмір зайвих основних фондів, необхідно вивчити потребу в них на початок планового періоду і на довгострокову перспективу, оцінити показники їх використання за умов розширення видів діяльності, перепрофілювання, збільшення обсягів виробництва. За результатами аналізу розробляють заходи щодо поліпшення використання зовсім не використовуваних або частково використову­ваних основних засобів шляхом сумісної діяльності з іншими суб'єктами господарювання, підприємцями або використання для організації інших видів діяльності, здачі в оренду або, при необхідності, шляхом їх реалізації.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 1266; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.032 сек.