Ядерний матрикс складається з ядерного соку, ядерець, ниток хроматину

Ядерна оболонка утворена зовнішньою та внутрішньою ядерними мембранами, які сполучаються навколо особливих отворів – ядерних пор.

Гіалоплазма (від грец. хіалос – скло) – основа цитоплазми, вона складається з таких частин: 1)безбарвного колоїдного розчину білків, РНК, полісахаридів, ліпідів, а також клітинних структур: 2)органел, 3)включень.

Загальна характеристика будови клітин.

Поверхневий апарат.

Поверхневий апарат складається з зовнішнього шару і розташованої під ним плазматичної мембрани. У рослин, грибів, бактерій (прокаріотів) зовнішній шар уявляє з себе щільну оболонку – клітинну стінку. Зовнішній шар поверхні клітин тварин дуже тонкий, еластичний і має назву гликокаликс (від лат. глікіс – солодкий і каллюм – товста шкіра). Під гликокаликсом або клітинною стінкою рослин розташована плазматична мембрана (від лат. «мембрана» - шкірка, плівка), яка складається з білків і ліпідів.

Цитоплазма.

Цитоплазма (від грец. китос та плазма – виліплене) – це внутрішнє середовище клітини, розташоване між плазматичною мембраною і ядром.

Цитоплазма складається з гіалоплазми та цитоскелету.

Цитоскелет – це система білкових утворів – мікротрубочки та мікронитки, які виконують в клітині опорну функцію.

Органели (від грец. органон – орган, інструмент) – постійні клітинні структури. Кожна органела виконує певні функції, забезпечуючи ті чи інші процеси життєдіяльності клітини (живлення, рух, зберігання й передачу спадкової інформації тощо). Одні з них обмежені однією мембраною (вакуолі, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, лізосоми) чи двома мембранами (пластиди, мітохондрії) або ж взагалі не мають мембран (клітинний центр, рибосоми, мікротрубочки, мікронитки). Особливості будови тієї чи іншої органели тісно пов’язані з виконуваними нею функціями.

Включення – непостійні структури, вони можуть зявлятися у процесі життєдіяльності клітин, зникати і знову утворюватись. Це здебільшого запасні сполуки чи кінцеві продукти обміну речовин у вигляді краплин (жири), зерен (крохмаль, глікоген), кристалів (солі) тощо.

Ядро (від грец. karyon, лат. Nucleus – ядро) – найважливіша складова частина клітин еукаріотичних організмів, воно містить речовину спадковості – ДНК, тобто гени. Функції ядра: збереження та відтворення генетичної інформації; регуляція процесів обміну речовин, які проходять у клітині. Більшість клітин має одне ядро.

Найчастіше ядро має кулясту або еліпсоподібну, рідше неправильну форму. Розміри ядер: від 1 мкм до 1 мм.

Склад ядра:1) ядерна оболонка; 2)внутрішнє середовище (матрикс).

Ядерний сік, у який занурені ядерця, хроматин і різноманітні гранули, за будовою і властивостями нагадує цитоплазму.

Ядерце (від одного до багатьох) – щільне тільце, що становить собою комплекс РНК з білками, внутрішньоядерцевого хроматину і гранул – попередників рибосом.

Хроматин (від грец. хроматос – фарба) – ниткоподібні структури ядра, утворені з білків та нуклеїнових кислот. Під час поділу клітини з хроматину формуються хромосоми.

Дата добавления: 2015-05-24