Оформлення документів 3 страница

за перші ЗО календарних днів - 2% від визначеної ціни товару;
за другі ЗО календарних днів – 3% від визначеної ціни товару;
за наступні ЗО календарних днів - 4% від залишкової ціни товару після проведених уцінок. За кожен день зберігання знятого з продажу товару після закінчення 90 календарних днів з комітента стягується пеня, розмір якої
встановлюється договором. При поверненні комітенту антикваріату, виробів мистецтва і унікальних речей, які не були реалізовані, витрати по зберіганню цих товарів визначаються за погодженням сторін.

Кошти, сплачені комітентом за зберігання товарів, підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах, оскільки вони є платою за надані послуги (лист ДПАУ від 29.07.98 № 8949/10/16-12Ї8).
Відповідно до п. 5.8 Правил комісійної торгівлі кошти за проданий товар виплачуються комітенту на третій день після продажу товарів (не враховуючи дня продажу, вихідних і святкових днів) при пред'явленні виданої комітентам квитанції, паспорта або документа, який його заміняє. Гроші за продані товари, прийняті на комісію від юридичних осіб, перераховуються на їх рахунки в банках.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» залежно від того, які товари реалізує комісіонер — нові чи вживані, застосовуються різні об'єкти оподаткування ПДВ. При продажу взятих на комісію нових
товарів базою оподаткування є продажна вартість таких товарів. У підтвердження виникнення податкового зобов'язання комісіонер виписує податкову накладну на ім'я покупця (якщо він зареєстрований як платник ПДВ) і робить відповідні записи в Книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг).

Якщо продаж товарів здійснюється особі, яка не зареєстрована як платник ПДВ, податкова накладна не виписується.
При продажу прийнятих на комісію вживаних товарів від фізичних осіб, які не являються платниками ПДВ, а також при продажу вживаних товарів, прийнятих на комісію від юридичних осіб (конфісковане і безгоспне
майно тощо), базою оподаткування є комісійна винагорода комісіонера.
Якщо комісіонером, який здійснює торгівлю як новими, так і вживаними товарами, не ведеться окремий облік по придбанню і продажу нових і вживаних товарів, то база оподаткування ПДВ визначається виходячи з повної
вартості вживаних товарів, а не з комісійної винагороди (наказ МЗЕЗторгу від 18.07.97 № 342).

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» комісіонер на суми, виплачені комітентам за продані товари, повинен протягом ЗО днів подати податковому органу за місцем проживання комітента довідку за ф. № 2 про виплачені суми. Податковий орган використовує ці дані для перевірки поданих громадянами декларацій і визначення загального сукупного доходу. При виплаті коштів комітентам, які не являються громадянами України, з них утримується прибутковий податок, а довідка за ф. № 2 податковому органу не надсилається.
Облік товарних операцій У комісійній торгівлі здійснюється з дотриманням єдиних методологічних вимог, встановлених законодавчими і нормативними актами і Планом рахунків бухгалтерського обліку.
Оскільки за договором комісії комісіонер не набуває права власності на товари, прийняті на комісію, то облік наявності і руху таких товарів здійснюється на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні», субрахунок 024 «Товари, прийняті на комісію». На дебеті
субрахунка 024 відображається вартість прийнятих на комісію товарів, а також сума уцінки (способом «сторно»), на кредиті — вартість проданих і повернених комітенту непроданих товарів.

Облік розрахунків з комітентами ведеться на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Операції по реалізації прийнятих на комісію товарів відображаються на рахунку 702 «Доход від реалізації товарів». По кредиту цього рахунка в кореспонденції з дебетом рахунка ЗО «Каса» на підставі звітів касира відображають виручку від продажу взятих на комісію товарів. На суму заборгованості комітенту за продані товари (продажна ціна, за вирахуванням комісійної винагороди, належної комітенту) роблять запис по дебету рахунка 702 “Доход від реалізації” товарів» у кореспонденції з кредитом рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Сума ПДВ, нарахована за встановленою ставкою до суми комісійної винагороди (при продажу вживаних товарів) або продажної вартості товарів (при продажі нових товарів), відображається записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і кредиту рахунка 641 «Розрахунки за податками».

Чистий доход від реалізації прийнятих на комісію товарів, визначений за даними рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» (як різниця між продажною вартістю товарів і сумою, сплаченою комітентам з урахуванням
ПДВ), наприкінці місяця списується на фінансові результати записом по дебету рахунка 702 «Доход від реалізації товарів» і кредиту рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності».
Приклад. Протягом звітного періоду (кварталу) комісіонером прийнято на комісію товарів, що були в користуванні, на суму 200 000 грн. Протягом встановленого строку (60 календарних днів) товари не були продані, отже, зроблена їх уцінка на 30% від погодженої сторонами суми, що становить 60 000 грн. (200 000 • ЗО: 100). Вартість товарів після уцінки — 140 000 грн. (200 000 — 60 000). Товари реалізовано за ціною 165 200 грн. (з урахуванням комісійної винагороди комісіонеру).

Сума комісійної винагороди комісіонеру визначена у розмірі 15% від погодженої ціни товарів за вирахуванням зробленої уцінки і дорівнює 21 000 грн. (200 000—60000 · 15: 100). Сума, що підлягає сплаті комітентам за продані на комісійних засадах товари, — 140 000 грн. (200 000 — 60 000) Сума податкового зобов'язання по ПДВ, визначена за встановленою ставкою до комісійної винагороди, — 4200 грн. (21000 • 20: 100).

Чистий доход комісіонера, одержаний від реалізації прийнятих на комісію товарів, — 2100 грн. (165200 —140000 — 4200).
У бухгалтерському обліку наведені операції матимуть такий вигляд:

Отже, чистої доходом комісіонера від реалізації товарів на комісійних засадах є комісійна винагорода.

Витрати, пов'язані з забезпеченням торговельної діяльності комісіонера (заробітна плата, оренда, комунальні послуги, охорона тощо), відображаються протягом звітного періоду на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності». Наприкінці звітного періоду відображені витрати списуються з кредиту зазначених рахунків на дебет рахунка 791 «Результат основної діяльності». Зіставленням чистого доходу від реалізації прийнятих на комісію товарів (відображеного на кредиті рахунка 791) з сумою витрат діяльності (списаної на дебет рахунка 791) визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від торговельної діяльності комісіонера, який відповідними записами списують на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Облік товарних втрат у торгівлі

У торговельних підприємствах у процесі перевезення, зберігання і реалізації товарів можливі товарні втрати. Вони поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих втрат належать природні втрати, які виникають внаслідок усушки, утруски, розпилу, витікання за нормальних умов перевезення, зберігання і реалізації товарів. Ненормовині втрати - це недостачі та інші втрати товарів понад встановлені норми.
Норми природних втрат продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі та Інструкції по їх застосуванню, затверджені наказом Мінторгу СРСР від 02.04.87 № 88 і діють донині. Відповідно до п. 2 Інструкції із застосування норм природних втрат продовольчих товарів у роздрібній мережі державної і кооперативної торгівлі (додаток № 2 до Наказу № 88) норми природних втрат установлені на товари, що реалізуються на розвіє, у відсотках до їх роздрібного обороту. Затверджені норми природних втрат є граничними і застосовуються тільки у тому разі, коли при прийманні товарів або інвентаризації виявлена недостача. Якщо недостачі немає, норми природних втрат не застосовуються і недостача товарів не списується.
Слід мати на увазі, що природні втрати не нараховуються на штучні, фасовані товари і товари, що надходять в фабричній упаковці (наприклад, кондитерські вироби в дрібній розфасовці, товари у вакуумній упаковці тощо).
Норми природних втрат не поширюються також на товари, списані за актами, повернені постачальникам, передані іншим підприємствам, а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації. До норм природних втрат також не включаються додаткові втрати торговельних підприємств, зумовлені специфічними властивостями товарів, умовами їх поставки або реалізації:

- нормовані відходи, які утворюються при підготовці до продажу ковбас і м'ясокопченостей. (Норми на ці відходи затверджені наказом Мінторгу УРСР від 14.12.89 № 122):

- зачистки вершкового масла, а також крихти, що утворюються при продажу обсипної карамелі і цукру-рафінаду;

- різного роду втрати, що утворюються внаслідок псування товарів, пошкодження тари, завісу тари (різниці між фактичною вагою тари і вагою за трафаретом);
- фактичні додаткові втрати, пов'язані з реалізацією товарів у магазині самообслуговування, у межах установлених норм.
Оскільки в підприємствах роздрібної торгівлі оборот по реалізації окремих товарів не виявляється, то природні втрати за встановленими потоварними нормами визначаються а такому порядку: до суми втрат на залишок товарів за даними попередньої інвентаризації додаються втрати на товари, що надійшли, і віднімаються втрати на товари, що вибули
(повернені постачальникам, списані за актами, передані іншим підприємствам тощо), а також на фактичний залишок товарів за даними останньої інвентаризації.
Розрахунок складають за такою формою:

Для зручнішого визначення природних витрат на реалізовані товари після чергової інвентаризації рекомендується природні втрати на товари, що надійшли, визначати по кожному прибутковому і видатковому документу і поступово накопичувати протягом всього міжінвентаризаційного періоду. Торговельні підприємства можуть застосовувати порядок нормування природних втрат у відсотках до товарообігу (виходячи із структури товарообігу, фактичного рівня втрат за попередні періоди, частоти завезення товарів, тривалості їх зберігання, обсягу реалізації тощо).
За середньою нормою природних втрат і обсягу товарообігу бухгалтерія визначає суму природних втрат товарів. Потоварні норми при цьому методі зберігаються як розрахункові. При цьому норми природних втрат застосовуються тільки до товарів, придбаних у звітному періоді, незалежно від строку зберігання.

Недостача товарів, виявлена при інвентаризації товарів на складах торговельного підприємства, в межах норм природних втрат списується на витрати діяльності. Проте для рівномірного відображення у витратах діяльності нормованих втрат торговельні підприємства можуть створювати
резерв на природні втрати товарів у плановому розмірі. Створення такого резерву щомісячно відображається по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» і кредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів». У подальшому недостачі товарів, виявлені при інвентаризації, в межах норм
природних втрат списуються на зменшення цього резерву.
Порядок проведення інвентаризації і відображення її результатів в обліку регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від
11.08.94 № 69.

Інвентаризація товарних запасів проводиться комісією, призначеною наказом керівника (власника) підприємства, за обов'язковою участю головного бухгалтера. Очолює комісію керівник підприємства (або його заступник). Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник.

Дані інвентаризації кожного виду товарних цінностей комісією заносяться до інвентаризаційних описів (ф. № інв-21), які складаються в двох примірниках і підписуються головою і всіма членами комісії. Один примірник інвентаризаційного опису залишається у матеріально відповідальної особи, а другий передається до бухгалтерії, де фактичні залишки товарних цінностей, зафіксовані в опису, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Товари, по яких виявлені розходження (лишки, недостачі), записують в порівняльну відомість, а матеріально відповідальні особи повинні дати комісії письмові пояснення про причини їх
виникнення.
Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць комісія оформляє протоколом і передає на затвердження керівникові. Керівник повинен прийняти рішення про списання недостачі товарів і оприбуткування їх лишків і затвердити протокол у 5-денний
строк.
У бухгалтерському обліку результати інвентаризації товарів відображають в такому порядку.

Лишки товарів, облік вартості яких ведеться за продажними цінами, приймаються на облік записом:

Д-т рах. 282 «Товари в торгівлі» (на вартість товарів за продажними цінами)
К-т рах. 285 «Торгова націнка» (на суму торгової націнки, що відноситься до цих товарів)

К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності» (на вартість товарів за покупними цінами).

Вартість недостачі товарів, незалежно від причин її виникнення, списується з кредита рахунка 281 «Товари на складі» (або рах. 282 «Товари в торгівлі») на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».
На вартість недостачі товарів понад норми природних втрат з вини матеріально відповідальних осіб роблять запис:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»,
К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі товарів винні особи не встановлені, то вартість таких недостачі і втрат від псування цінностей списується на забалансовий рахунок 07 «Списані активи», субрахунок 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після встановлення винуватців таких недостач відображають зменшення невідшкодованих втрат по кредиту рахунків 072 І одночасно роблять запис по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо торговельним підприємством створюється резерв на природні втрати товарів, то після кожної інвентаризації рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» закривається: зайво нарахована сума резерву сторнується, а сума, якої не вистачає, - донараховується.
Розмір збитку, нанесеного підприємству в результаті недостачі і псування товарних цінностей, що підлягає відшкодуванню винними особами, визначається відповідно до Закону України «Про визначення розміру збитку, нанесеного підприємству, установі, організації розкраданням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей», затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.06.95 №218, та Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 № 116 (Із змінами, внесеними відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 27.08.96
№ 1009, від 20.01.97 № 34, від 15.12.97 № 1402).
Згідно із Законом України №218 збиток, нанесений підприємству (установі, організації) працівниками, які виконують операції, пов'язані з придбанням, продажем, обміном, зберіганням або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, відходів з лому, які містять дорогоцінні метали і дорогоцінні камені, а також які здійснюють валютні операції і винні в розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі цінностей, визначається в таких розмірах:
- дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, алмазних інструментів і порошків з природними алмазами в подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;
- оброблених дорогоцінних каменів, ювелірних і побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, - в потрійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, які діяли на день виявлення нанесеного збитку;

іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті - в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованих у валюту України за обмінним курсом НБУ на день виявлення нанесеного збитку.

По інших матеріальних цінностях (крім дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей) визначення розміру збитку від розкрадання (псування) та недостачі регламентується Порядком № 116.

Згідно з цим Порядком розмір збитку від розкрадання, недостачі і псування матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50% від балансової вартості на час виявлення такого факту, з урахуванням індексів інфляції (які щомісячно визначаються Держкомстатом України), відповідного розміру ПДВ і акцизного збору за формулою:

Рз = [(Бв-А) Іінф+ПДВ+Аз] К,

де Рз - розмір збитку; Бв - балансова вартість; А - амортизаційні відрахування; Іінф- Індекс інфляції; Аз - акцизний збір; К - коефіцієнт, який застосовується до певного виду цінностей.

Так, вартість спирту етилового, коньячного, соків спиртових визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням ПДВ і акцизного збору з застосуванням коефіцієнта 3; вартість плодоягідних соків, консервованих з використанням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника І ПДВ з використанням коефіцієнта 3. Продовольчі товари, ціни на які дотуються державою, оцінюються з додаванням до роздрібної ціни суми дотацій.
Розмір збитку від розкрадання, недостачі, знищення бланків цінних паперів визначається виходячи з їх номінальної вартості з застосуванням коефіцієнта 5, а по бланках цінних паперів, на яких не зазначена номінальна вартість, - за вартістю придбання з застосуванням коефіцієнта 50.
Якщо, наприклад, балансова вартість недостачі товарів становить 1000 грн., індекс інфляції – 1,1 ставка ПДВ - 20%, а коефіцієнт, який застосовується по даній групі товарів, - 3, то сума збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцем, становить 3 960 грн.; різниця між балансовою вартістю недостачі товарів і визначеною сумою збитку, що підлягає відшкодуванню винуватцями, складатиме відповідно 2960 грн. (3960 - 1000).

У бухгалтерському обліку на визначену суму різниці роблять запис по

дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів».
Вартість відшкодованого винними особами збитку по недостачі товарно-матеріальних цінностей відображається по дебету рахунка ЗО «Каса» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці», якщо керівником прийнято рішення
про утримання суми збитку із заробітної плати винних осіб) у кореспонденції з кредитом рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків».
Із суми, сплаченої винними особами, відшкодовується збиток, нанесений підприємству по недостачах і псуванню цінностей, а решта суми (різниця між балансовою вартістю товарів, яких невистачає, і відшкодованою сумою) підлягає перерахуванню до бюджету, що відображається записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік лишків і недостач товарів, які виникають внаслідок пересортиці, може бути допущений в порядку винятку, якщо пересортиця відбулася в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи, за один і той же звітний період і товарів однієї і тієї самої назви (якщо товари мають подібний зовнішній вигляд або упаковані в однакову тару і відпускалися без розпакування тари). Проте різниця у вартості недостач і лишків при більшій вартості недостач
списується на рахунок винних осіб, які допустили пересортицю, і з них стягується.
Якщо винуватці пересортиці товарів не встановлені, то сума різниці розглядається як недостача товарів понад норми природних втрат з віднесенням її на витрати операційної діяльності підприємства. В цьому разі в протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обгрунтування, чому сума різниці по пересортиці не може бути віднесена на матеріально відповідальних осіб.

Перевищення вартості товарів, виявлених у надлишку, над вартістю недостачі товарів внаслідок пересортиці відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей з віднесенням на доходи операційної діяльності підприємства.

Облік операцій по патентуванню окремих видів діяльності

Патентування окремих видів підприємницької діяльності в країні регламентується Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 №98 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.02.98 № 102). Дія цього Закону поширюється на торговельну діяльність за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків і кредитних карток на території України; на діяльність по обміну готівкових валютних цінностей.
Суб'єктами правовідносин, які регулюються цим Законом, є юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи – резиденти і нерезиденти, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва), які займаються зазначеною вище діяльністю, за винятком:
1) підприємств і організацій Укоопспілки, воєнної торгівлі (військовою атрибутикою тощо), аптек, які знаходяться у державній формі власності, і торговельно-виробничих державних підприємств робітничого постачання в селах, селищах та містах районного підпорядкування;
2) суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які:
- здійснюють торговельну діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;
- платять податок на промисел в порядку, передбаченому чинним законодавством;
- здійснюють продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибних, дачних, садових і городних ділянках продукції рослинництва, бджільництва тощо;

платять фіксований податок згідно з чинним законодавством про оподаткування доходів фізичних осіб;

- платять державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна (якщо товари кожної категорії відчужуються не частіше одного разу на рік);

3) суб'єктів підприємницької діяльності, створених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленою на підприємствах Українського товариства сліпих і Українського товариства
глухих.
Не вимагає патентування діяльність суб'єктів підприємницької діяльності по закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається по розрахунках в безготівковій формі (заготівля сільськогосподарської продукції і продукції її переробки; пункти приймання склотари від населення тощо).
Торговий патент - це державне посвідчення, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в Законі видами підприємницької діяльності.

Торговий патент не засвідчує права суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність (тобто не є нематеріальним активом).
Якщо суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, то патент придбавасться для кожного підрозділу.
Торгові патенти видаються для здійснення торговельної діяльності за готівку, надання побутових послуг (строк дії 12 місяців), здійснення операцій по торгівлі (обміну) валютними цінностями (строк дії 36 місяців) і надання послуг у сфері грального бізнесу (на 60 місяців).
Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів (на календарний місяць в межах таких граничних рівнів):
- на території м. Києва, обласних центрів - від 60 до 320 грн.;
- на території м. Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів - від ЗО до 160 грн.;
- на території інших населених пунктів - до 80 грн.
Короткостроковий торговий патент видається для здійснення торговельної діяльності за готівку строком від І до 15 днів з одночасною сплатою всієї вартості патенту з розрахунку 10 грн. за один день. Такий патент видається при проведенні ярмарків) виставок-продажу та інших короткострокових заходів, пов'язаних з демонстрацією і продажем товарів (п. 16 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.97 № 1077).

Пільговий торговий патент видається строком на 12 місяців (з одноразовою оплатою в розмірі 25 гри.) суб'єктам підприємницької діяльності, в торговельній діяльності яких використовуються товари вітчизняного виробництва (поштові марки, листівки, конверти, проїзні квитки, товари народних промислів, періодичні видання друкованих засобів масової інформації, готові лікарські засоби, вітаміни для населення; вугілля, торф, дрова для населення та інші товари, передбачені ст. 8 Закону). Повний перелік товарів, передбачених до реалізації, обов'язково зазначається у пільговому патенті.

Особливістю патентування торгівлі валютними готівковими цінностями є стягнення плати в розмірі 320 грн. за календарний місяць, а також більш тривалий строк дії торгового патенту (36 місяців).
Особливістю придбання торгового патенту на здійснення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу є більш висока фіксована вартість патенту на окремі види грального бізнесу (наприклад, при використанні грального автомата з грошовим або речовим виграшем стягується плата за патент у розмірі 700 гри. на рік; при використанні грального стола з кільцем рулетки - 32000 грн. на рік: при використанні інших гральних столів (крім столів для більярда) - 24000 гри. на рік і т.д.). Торговий патент для проведення операцій по наданню послуг у сфері грального бізнесу видається на кожне окреме гральне місце (автомат, стіл) строком дії 60 місяців. При придбанні патенту на здійснення операцій у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці.

Торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності в податковому органі за місцем знаходження цих суб'єктів (або їх підрозділів). Підставою для придбання патенту є заявка, оформлена згідно з установленим порядком.

Оплата вартості патенту на здійснення торговельної діяльності і діяльності на надання побутових послуг здійснюється в розмірі місячної вартості патенту до 15 числа місяця, що передував звітному, а на здійснення операцій по торгівлі валютними цінностями, операцій по наданню послуг в сфері грального бізнесу - щоквартально до 15 числа, що передує звітному кварталу. По короткострокових торгових патентах оплата вноситься не пізніше ніж за один день до початку здійснення торговельної діяльності. Проте суб'єкт може здійснити і попередню оплату вартості патенту за весь строк користування, але не більше ніж на три роки.
Крім зазначеної попередньої щомісячної (щоквартальної) оплати вартості торгового патенту суб'єкти підприємницької діяльності вносять одноразову плату в розмірі його вартості за один місяць (квартал). На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії. Щомісячне (щоквартальне) внесення плати за торговий патент відображається податковим органом на особистому рахунку платника.

На суму сплаченої вартості торгового патенту за відповідний звітний період зменшується сума податку на прибуток (або прибуткового податку для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).
Вартість спеціального торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментного переліку товарів (або місцезнаходження об'єкта по наданню побутових послуг і виду побутових послуг). При цьому розрахункова сума надходжень за рік від суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді плати за спеціальні торгові патенти не може бути менша від загальної суми надходжень в бюджети всіх рівнів і державних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачених такими суб'єктами за попередній бюджетний рік з урахуванням індексів інфляції.
Придбання спеціального торгового патенту має як ряд переваг, так і недоліків для підприємця. Так, недоліком може бути те, що для даного патенту не встановлюється граничний рівень його вартості. Перевага полягає у встановленні плати за спеціальний торговий патент за єдиною
методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності і в податкових перевагах. Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, згідна зі ст. 7.1 Закону про патентування не сплачує:

податок на додану вартість;

податок на фізичних осіб;

податок на прибуток підприємств;

плату (податок) за землю;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

збір на обов'язкове соціальне страхування;

збір в Державний Інноваційний фонд:

комунальний податок;

ринковий збір;

збір на видачу дозволу на розміщення об'єкта торгівлі і сфери послуг.

На суб'єктів підприємницької діяльності, які придбали спеціальний торговий патент, не поширюється вимога Закону України «Про застосування електронних касових апаратів і товарно-касових книг». Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи звільняються:

Дата добавления: 2015-05-24