Проксемічні (просторові) етичні норми

Міміка

Жести

Постава й поза

З давніх часів люди використовують ритуальні пози, які сим­волізують відношення вищості – підлеглості. Упасти на коліна – значить визнати свою повну залежність від того, хто над тобою вищий. А людина, яка стоїть з піднятою головою і розпрямленими плечима, усім своїм виглядом демонструє неза­лежність, упевненість у собі, повне володіння ситуацією. При спілкуванні зі співрозмовником не слід приймати позу, що показує вашу закритість до спілкування й агресивність: це насуплені брови, широко розставлені на столі лікті, стиснуті разом пальці, перехрещені ноги і руки.

Жести – це рухи тіла, які передають внутрішній стан людини й несуть інформацію про її думки, переживання, ставлення до оточення. Розрізняють 4 види жестів:

Ø жести-символи обмежені рамкамиоднієї культури та є найпростішими засобами невербального спілкування;

Ø жести-ілюстратори використовуються для пояснення сказаного (наприклад, вказівка рукою);

Ø жести-регулятори відіграють важливу роль на початку й у кінці бесіди, один з них – рукостискання – давня традиційна форма вітання; такі жести є складнішими прийомами невербального спілкування;

Ø жести-адаптори супроводжують наші почуття й емоції, вони нагадують дитячі реакції й виявляються в ситуаціях стресу, хвилювання, стають першими ознаками переживань (наприклад, постукування ручкою, ногою).

Ось деякі приклади жестів. Володіння темою розмови – витягнута рука долонями вниз перед собою і широкий круговий жест ніби охоплюєте тему ру­кою. Точність суджень – якщо готові привернути увагу до дум­ки чи факту в необхідний момент, зʼєднайте великий і вказівний палець. Бажання щось приховати – прикриття обличчя руками, потирання висків, підбородку і відведення очей в сторону. Руки схрещені на грудях – це насмішка, неувага. Руки на поясі – го­товий до дій. Руки на колінах – готовий завершити зустріч. Руки схрещені – агресивність і закритість до спілкування. Пальці або ручка в роті – потреба в підтримці. Потирання щоки – нудьга. Палець підтримує підборіддя – має негативні думки. Доторкання до браслета годин­ника – бажання приховати хвилювання. Схрещення ніг – права нога на лівій – захисна позиція. Голова вертикально – нейтральне ставлення до проблеми й до Вас. Голова в бік – зацікавленість вами чи проблемою. Голова вперед – не підтримує пропозицію.

Найбільш серйозна помилка, яку може зробити новачок в інтер­претації мови тіла, – це трактування окремих жестів незалежно від інших, а також незалежно від ситуації. Наприклад, почухування по­тилиці може мати різні значення; лупа, спека, невпевненість, забу­вання, брехня. Тому щоб правильно зрозуміти будь-який жест, слід розглядати його в сукупності з іншими.

Кожен жест – це як окреме „слово”, яке може мати кілька зна­чень. Жести складаються у своєрідне „речення”. Тільки зрозумі­вши їх зміст, можна безпомилково зрозуміти почуття співрозмо­вника та його ставлення до вас. Якщо, наприклад, людина сидить на автобусній зупинці з міц­но схрещеними руками й ногами, опущеним підборіддям і на ву­лиці мороз, то це, звичайно, означає, що людина змерзла. Якщо людина сидить у такій самій позі за столом, а ви намагаєтеся продати цій особі свій товар, послугу, ідею, то можете бути впев­нені, що вона налаштована до вас негативно й перебуває в стані захисту. Людина зі слабким рукостисканням швидше за все має слаб­кий характер. Але якщо людина хворіє на артрит, то вона змуше­на саме так потискати руку співрозмовника, щоб не завдати собі болю. Також художники, музиканти, хірурги й люди, чия професія повʼязана з чутливістю та гнучкістю рук, переважно взагалі не по­дають руки, або їх потискання буде слабким.

Дослідження в галузі лінгвістики засвідчили наявність прямо­го звʼязку між соціальним статусом, владою людини та її науковим запасом. Чим вище людина стоїть на соціальному чи професій­ному щаблі, тим більше вона спілкується вербально, за допомо­гою слів; менш освічені та кваліфіковані люди більше користу­ються жестами.

Іноді якийсь жест повторюється дуже часто і не несе в собі ніякого значеннєвого навантаження. Це „жест-паразит”. Потирання носа, потилиці, коли занадто часто поправляються окуляри, вертіння якогось предмета в руках... Якщо ви спостерігаєте подібні жести за собою – то давайте їм відсіч!

Представники всіх народів і культур виявляють свої емоції схожим виразом обличчя. На це звернули увагу ще мореплавці-першовідкривачі далеких земель. В усіх краях аборигени, незна­йомі з мімікою білих, зустрічали пришельців або посмішками, або агресивними гримасами – залежно від свого ставлення, яке було зрозумілим з першого погляду без слів.

Найбільш виразною мімічною структурою є посмішка, за до­помогою якої передається широкий спектр почуттів і відносин – від іронії до захвату.

Американський психолог Пол Екман уважає, що посмішка – це „складніше явище, ніж думають зазвичай”, і визначає 18 типів посмішок, більшість із яких фальшиві.

У діловому спілкуванні найчастіше трапляється „помʼяк­шувальна” посмішка, якою керівник часто користується, відхи­ляючи ідею, що пропонується, чи критикуючи підлеглого. При такій посмішці куточки рота стиснуті, а нижня губа трохи під­нята.

У мімічному вираженні шести основних емоційних станів (гніву, радості, страху, страждання, подиву й презирства) всі рухи мʼязів особи скоординовані, що добре видно зі схеми мімічних кодів емоційних станів, розробленої В. Лабунською.

МІМІЧНІ КОДИ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ

Територія – це зона чи простір, який людина розцінює як свій особистий. Він ніби є продовженням її тіла. Повітряний простір людини („повітряний ковпак”) залежить від густоти населення, де виросла людина; визначається культур­ним середовищем, соціальним статусом особистості.

Дослідженнями встановлено, що радіус повітряного простору навколо людини середнього класу розвинутих цивілізованих країн майже однаковий.

Його можна поділити на чотири основні зони:

– Інтимна зона (від 15 до 45 см). Це найосновніша з усіх зон. Її людина сприймає як особисту власність. Лише найближчим людям дозволено в неї входити. Ними можуть бути батьки, діти, тобто члени сімʼї, близькі друзі та родичі.

– Особиста зона (від 46 см до 1,22 м). На такій відстані від інших ми знаходимося на вечірках, офі­ційних прийомах, дружніх зустрічах чи на роботі.

– Соціальна зона (від 1,22 до 3,6 м). Якщо ми зустрічаємося зі сторонніми особами, то хочемо, щоб вони трималися саме на такій відстані від нас. Нам не по­добається, коли сантехнік, столяр, поштарка, новий колега чи просто малознайома людина підходить до нас на ближчу від­стань.

– Публічна зона (понад 3,6 м). Якщо ви звертаєтеся до групи людей, то така відстань для нас є найбільш оптимальною.

Якщо ви хочете, щоб люди почувалися комфортно у вашій компанії, тримайте дистанцію. Це золоте правило. Чим ближчі ваші стосунки, тим ближче ви можете підходити.

У громадському транспорті, на масових заходах, у місцях ве­ликого скупчення народу людина підкоряється неписаним прави­лам, унаслідок чого вона просто не реагує на інших, на їх втор­гнення в інтимну зону. Інша ситуація складається під час мітингу, у натовпі, де люди обʼєднані спільною метою. Залежно від того, як густота натовпу збі­льшується, особистісний простір зменшується, у людей виникає почутгя ворожості та агресивності. Отримуючи особистісний простір, людина робиться спокійнішою.

Як говорив В. Швебель: „Взаємна повага виникає тільки тоді, коли проведені межі й до них ставляться з повагою...”.

Результатом спостережень є висновок: людям не подобається мати за спиною неконтрольований простір. То­му щоб почувати себе комфортно в будь-якій ситуації, нама­гайтеся зайняти таке положення, щоб не відчувати спиною порожнечі. Якщо ви дозволите співрозмовнику зайняти таке саме „безпечне” положення, ви позбавите його неусвідомлених незручностей.

Проксемічна поведінка включає не тільки дистанцію, але й взаємну орієнтацію людей у просторі. У процесі спілкування в умовах робочого кабінету зі стандартним прямокутним столом співрозмовники можуть займати чотири основних положення щодо один одного:

а) позиція невимушеного спілкування (кутове розташування).

б) позиція співробітництва (ділової взаємодії).

в) змагально-оборонна позиція.

г) незалежна позиція.

(а) Позиція невимушеного спілкування. Ця позиція звичайно використовується людьми, які перебувають у дружніх стосунках і невимушено спілкуються. Ця позиція дозволяє бачити не тільки очі, але й жести іншої людини.

(б) Позиція співробітництва. Співрозмовники спільно працюють над одним проектом, прагнуть до взаєморозуміння й ефективної взаємодії. Це одна із найвдаліших позицій для обговорення й вироблення загальних рішень.

(в) Змагально-оборонна позиція. Таке розташування сприяє тому, що кожна сторона буде дотримуватися свого погляду. Стіл між ними стає своєрідним барʼєром. Коли люди сидять безпосередньо один навпроти одного, вони несвідомо ділять стіл на дві частини. Кожний усвідомлює половину стола як власну територію й заперечує проти вторгнення співрозмовника.

(г) Незалежна позиція. Цю позицію посідають люди, коли вони не хочуть спілкуватися з іншими людьми. Це свідчить про відсутність інтересу й навіть ворожу позицію щодо інших людей, особливо якщо ви вторгаєтеся в територіальне володіння цієї людини.

Дата добавления: 2015-05-24