Підприємства комунальної форми власності їх фінансові ресурси

Основними суб'єктами комунального господарства є комунальна установа, тобто некомерційна організація, створена органом місцевого самоврядування, для здійснення управлінських, соціально-культурних або інших функцій некомерційного характеру і яка фінансується ним повністю або частково, а також комунальне унітарне підприємство.

Діяльність органів місцевого самоврядування базується на економічних принципах, що забезпечують успішне функціонування суб'єктів господарювання на ринку обслуговування споживачів:

1) формування ринку споживачів послуг житлово-комунального господарства, їх господарська самостійність на основі приватних економічних інтересів;

2) створення механізмів, які б забезпечували взаємну відповідальність суб'єктів договірних відносин у сфері виробництва і споживання послуг житлово-комунального господарства;

3) платність послуг;

4) соціальний захист малозабезпечених верств населення шляхом надання компенсацій з оплати житла і комунальних послуг.

До питань економічної і господарської діяльності місцевого самоврядування відносяться: визначення принципів розмежування компетенції, предметів відання і повноважень органів місцевого самоврядування; характеристику структури і функцій комунального господарства; виявлення ресурсів. Предметом відання місцевого самоврядування є питання місцевого значення, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність населення, а також окремі державні повноваження, якими можуть бути наділені органи місцевого самоврядування. Вважаємо за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 22, ч. 2 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування тощо.

Комунальне господарство має риси приватного господарства, оскільки підприємства, установи, організації виступають на ринку як рівноправні самостійні суб'єкти. Але на відміну від звичайного приватного господарства його метою є не отримання прибутку, а вирішення місцевих питань (задоволення суспільних потреб).. Звідси можемо виділити три складові у структурі комунального господарства:

1) органи місцевого самоврядування, які здійснюють нормативне і економічне регулювання діяльності господарюючих суб'єктів на території відповідної громади, при цьому метою такого регулювання є задоволення колективних потреб населення;

2) підприємства, установи, організації,які належать до комунальної власності. Їх взаємовідносини з органами місцевого самоврядування будуються на засадах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності;

3) підприємства, установи, організації, які не належать до комунальної власності. Взаємовідносини з органами місцевого самоврядування цих господарюючих суб'єктів регламентуються ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Дана стаття зазначає, що такі відносини будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Органи місцевого самоврядування можуть організовувати проведення перевірок на таких підприємствах, установах та організаціях.

Для ефективнішої роботи підприємств доцільно зацікавити їх у виробництві товарів і послуг, які спрямовані на задоволення суспільних потреб населення. Органи місцевого самоврядування можуть зробити це за допомогою комунального замовлення [4].

Питання формування комунального замовлення не знайшли достатнього висвітлення в сучасній літературі. В основі комунального замовлення лежать соціальні норми - показники необхідної бюджетної забезпеченості населення найважливішими житлово-комунальними, соціально-культурними та іншими послугами в натуральному і грошовому вираженні в межах його виконання.

Інститут комунального замовлення - основний організаційно-управлінський інструмент фінансового забезпечення (з коштів бюджету) потреб функціонування і розвитку житлово-комунального господарства, соціальної сфери, інженерної та транспортної інфраструктури і діяльності органів місцевого самоврядування.

Взаємні обов'язки, права і відповідальність, а також інші аспекти взаємовідносин, які виникають між органом місцевого самоврядування з підрядчиками, що виконують комунальне замовлення, встановлюються підрядними договорами щодо його розміщення.

Програми і проекти розвитку місцевого самоврядування в порядку, встановленому статутом, повинні включатись у зведений проект комунального замовлення, який у свою чергу повинен затверджуватися представницькими органами місцевого самоврядування одночасно з місцевим бюджетом, оскільки він є обґрунтуванням його видаткової частини.

Однією з вимог, яка ставиться до комунального замовлення - це його розміщення виключно на конкурсній основі. У тих випадках, коли комунальне замовлення передається локальній природній монополії, договір повинен укладатися на підставі незалежного аудиту цін, тарифів і обсягів послуг, що надаватимуться (технологічний аудит).

Від того, як організована служба комунального замовлення і наскільки ефективно вона працює, прямо залежить ефективність видатків місцевого бюджету і обсяг усіх бюджетних коштів. Досвід переконує, що тільки створення служби управління комунальним замовленням і введення торгів у формі конкурсів, аукціонів дозволяє зекономити 15-20 % бюджетних коштів.

Дата добавления: 2015-05-24