Основні різновиди партійних систем

Партії, партійні системи, партійно-політичний спектр сучасної України.

Серед об`єднань громадян політичні партії в демократичних країнах відіграють вирішальну роль. Проте в Україні замість справжніх партій з відповідною ідеологією та програмами, маємо «акціонерні товариства» лідерського типу без будь-якої політичної відповідальності їх представників при владі. Переважна більшість українських партій не відповідає критеріям класичних партій, якими є:

- наявність керованої організації, що пронизує суспільство, має ідеологію, яка привертає потенційних прихильників;

- ефективна діяльність цієї організації з відстоювання інтересів своїх членів і певних соціальних верств населення;

- достатня кількість свідомих прихильників, які поділяють ідеї, програми та легально підтримують своїми діями цю організацію.

Безпартійні, у нерозвинутих країнах або в державах з диктатурою військових, які заборонили партії

Однопартійні в країнах з тоталітарними режимами. (СРСР, нацистська Німеччина)

Багатопартійні (розвинуті країни світу) та двопартійні (США, Англія), (тільки дві партії претендують на владу)

Квазіпартійні, де є багато партій, а справжньої багатопартійності немає, як в Україні, Росії.

У доповіді про результати соціологічних досліджень Центру О. Разумкова робиться висновок, що «в Україні партійна сис­тема… є штучною «надбудовою» над сус­пільством, … і тому може бути охарактеризована як «імітаційна». Причини цих явищ у суцільній недовірі людей квазіпартіям, агромадяни, перетворені ними на електорат, керуючись патерналістською психологією, поки що їм це дозволяють робити. Можливі різні сценарії розвитку партійної системи. Найкращий з них – формування в Україні у короткостроковій перспективі одного з типів класичної партійної системи. Але треба мати на увазі, що для України спроби сформувати двопартійну систему небезпечні та несуть реальну загрозу цілісності державі, на чому справедливо наголошують багато експертів.

Основними відмінностями партійно-політичного спектру сучасної України від класичних партійних систем є велика кількість партій, які постійно перебувають у процесі перетворень, розпаду, об’єднання, реорганізації, що зумовило крайню нестійкість партійної системи. При цьому самі партії формувалися «зверху» і слугували переважно для імітації демократії. Ідеологічні засади партій постійно розмивалися, тривав відхід від лівих і національно-демократичних течій, зміщення балансу між ідеологією і регіональною приналежністю на користь останньої. Політична відповідальність партій влади та опозиції за результати своєї діяльності мають бути вирішальним критерієм для громадян під час виборів.

Дата добавления: 2015-05-24