Публій Овідій Назон 1 страница

Мистецтво кохання

© А.Содомора (переклад), 1999

Джерело: Овідій. Любовні елегії. Мистецтов кохання. Скорботні елегії. К.: Основи, 1999. 300 с. С.: 105-168.

Зміст

Книга перша

Книга друга

Книга третя

Примітки

КНИГА ПЕРША

001] Хто з-поміж римлян ще й досі не чув про мистецтво кохання,

002] Хай, прочитавши цей твір, буде в коханні митцем.

003] Що ж бо вітрило, весло, як судном не керує мистецтво?

004] Що скакуни запальні? Що без мистецтва Амур?

005] Автомедонт по-мистецькому вмів колісницею править,

006] Тіфій з умінням тонким вів гемонійське судно.

007] Я - за наставника з волі Венери в хлопчини Амура,

008] Я на любовних стежках - Тіфій і Автомедонт.

009] Буйної вдачі Амур: неохоче мені він кориться,

010] Добре, що то лиш хлоп'я: можна ще вдачу ліпить.

011] Гри на кіфарі Ахілла в свій час научав син Філіри -

012] М'якнув од гомону струн дух вихованця жорсткий.

013] Хто ворогів незчисленних жахав, а деколи й друзів, -

014] Сам перед старцем колись сивоголовим тремтів.

015] Ту, що її потім Гектор відчув, - непоборну долоню

016] Він під тростину хльостку сам же не раз підставляв.

017] Учень Хірона - Пелід, мій - Амур-, як свавільні обидва,

018] Так і богині сини - парость Еака й Амур.

019] Та чи тяжкого ярма не вдягають на шию бикові?

020] Та чи вудил не гризе навіть породистий кінь?

021] Тож і мені піддається Амур, хоч разить мене в груди

022] Стрілами з лука свого, палить жорстоким огнем.

023] Хай він дошкульніше б'є, хай вогнем усе глибше діймає:

024] Більшої рани завдасть - краще помщуся йому.

025] Та не від Феба (не буду брехать) перейняв я те вміння,

026] Не запозичив його з лету небесних птахів,

027] Не научали мене, пастуха на Аскрійській долині,

028] Кліо і вісім її розумом славних сестриць -

029] Досвід цю книгу живив; довіряйте ж їй: викладу віршем

030] Правду всю. Правді моїй, ненько Амура, сприяй!

031] Одаль, пов'язки тонкі, соромливих ознако, тримайтесь!

032] Одаль - хто білість ноги довгим одінням окрив!

033] Я про кохання співаю легке, про дозволені втіхи -

034] Квіти, що потай рвемо, - не про злочинну жагу.

035] Спершу, коли вже ти став, новобранець, під прапор Венери,

036] Пильно розглянься довкіл, що захопило б тебе.

037] Друга турбота твоя - щоб обранка й тебе покохала,

038] Третя - аби ця любов не на хвилину була.

039] Ось про що йдеться тут, ось де суперництва нашого поле -

040] Вправно по ньому скеруй колеса біг до мети.

041] Поки ще можеш ти взяти розгін, попустивши повіддя,

042] Вибери саме таку, що до вподоби тобі.

043] З неба, однак, не впаде вона - добре шукай, котрій скажеш:

044] "Ти лиш одна з багатьох зачарувала мене!"

045] Таж і мисливець на лань не будь-де розставляє тенета -

046] Знає, в якому з ярів підстерегти кабана,

047] Знає кущі птахолов, а рибалка досвідчений - місце,

048] Де, лиш закине гачок, риба одразу клює.

049] Так от і ти, що шукаєш когось для тривкого кохання,

050] Спершу завваж ті місця, де найгустіше дівчат.

051] Щоб однайти їх, не треба, повір, напинати вітрила,

052] Ніг на дорогах курних не доведеться збивать.

053] Хоч Андромеду Персей від засмаглих привіз собі індів,

054] Хоч і фрігієць Паріс викрав лаконську жону:

055] Стільки й таких тобі Рим дасть дівчат, що з подивом скажеш:

056] "Цілого світу краса, видно, розквітнула тут!"

057] Скільки зернин на Гаргарській горі, виногрон - у Метімні,

058] Риб - у морській глибині, птаства - між листям дерев,

059] На небосхилі - зірок, стільки й цвіту дівочого в Римі, -

060] Як не сказати, що тут - мати Енея живе?

061] Юні тобі до смаку, що лишень повноліття сягають, -

062] Щонаймиліше дівча тут же побачиш в юрбі.

063] Інших, що вже на порі, полюбляєш - і ними рясніє;

064] Врешті, в очах заряхтить од розмаїття того.

065] Може, до старших охочіший ти (у них досвіду більше) -

066] Що ж, і з таких не одну - сотні зустрінеш у нас.

067] Лиш завітай під Помпеєву тінь у ті дні, як одчує

068] Дотики сонця палкі в небі Геракловий Лев,

069] Чи під склепіння, де мати, примноживши синову щедрість,

070] Мармуром дальніх країв пишно прибрала палац.

071] Портика не омини, що звела його Лівія, давши

072] И назву йому; він цвіте барвами давніх митців:

073] Ось п'ятдесят Данаїд, щоб убити братів своїх, стали,

074] Тут же - сам батько Данай, грізно підняв він меча.

075] Дня не проґав, коли ллє над Адонісом сльози Венера,

076] Й сьомого - світлого дня для іудеїв усіх.

077] Шану складай і телиці мемфійській в одінні лляному:

078] Тим, що Юпітер їй дав, інших вона збагатить.

079] Місце Амура - це ще й судова (хто повірив би?) площа:

080] Й тут серед гаму, бува, запломеніє любов.

081] Де Аппіада, що при мармуровому храмі Венери

082] В небо дзвінким джерелом, росяним струменем б'є,

083] Права знавець не один потрапляв у тенета богині:

084] Інших людей захищав - сам вберегтися не вмів.

085] Найкрасномовніший там мов німіє, бо замість чужої -

086] Власну справу тепер мусить, сердега, вести.

087] От і сміється над ним із сусіднього храму Венера:

088] З гордого опікуна - скромний зробився прохач.

089] Та найудатнішим будеш ловцем у півкруглім театрі:

090] Матимеш здобич таку, що й не наснилась тобі.

091] Не для потіхи лише - для любові чимало тут гідних,

092] Буде забавиться з ким, буде кого й полюбить.

093] Як от мурашки снують то сюди, то туди, незліченні,-

094] Кожна поживу несе, в ротику двигає щось;

095] Як ото бджоли над квітом лугів, над ярами, де пахнуть

096] І медуниця, й чебрець, денно роями гудуть,

097] Так на видовища славні спішить пишношатне жіноцтво,

098] Гляну - й вагаюсь не раз, око на кому спинить.

099] І подивитись ідуть, і щоб інші на них подивились:

100] Серед юрби, на виду, спробуй-но цноту шануй!

101] Спокій видовищ ти, Ромуле, перший тоді скаламутив,

102] Як на сабінських дівчат римських пустив юнаків.

103] Мармур там ще не білів, а поміст не рудів од шафрану,

104] Де просто неба сидів, не під наметом, глядач.

105] На Палатіні (там лісу не бракне) наламане гілля

106] В ту, що минула, добу скромним помостом було.

107] Люд не на лавах - на дерні сидів, а кошлате волосся,

108] Щоб не діймала жарінь, зеленню всяк окривав.

109] Очі там кожен пасе на дівчатах: котру б собі взяти? -

110] В грудях тим часом горить непереборна жага.

111] Ось невигадливий спів починає сопілка етруська,

112] Тричі притупнув уже, вчувши її, танцюрист.

113] Люд у долоні вже б'є, хоч невміло, - тоді-то володар

114] Знак, щоб хапали дівчат, нетерпеливим подав.

115] І позривалися з місць юнаки - запальні, галасливі,

116] Й кожен, котру забажав, ту й забирає собі.

117] Як од орлів навсібіч розлітаються тихі голубки,

118] Як од голодних вовків ніжна овечка втіка,

119] Так затремтіли й сабінянки перед нальотом зухвальців:

120] Щойно рум'яні були - страх на лиці забілів.

121] Хоч і на всіх він один - неоднаково кожна боїться:

122] Ця рве волосся, а та - наче без тями сидить.

123] Матінку кличе одна, заніміла від остраху інша,

124] Ця ані слова, ця в плач, та остовпіла, та - в біг.

125] От і ведуть їх, щоб мати жінок собі, схоплених юнок,

126] І не одну з-поміж них навіть сам страх прикрашав.

127] Ту, котра вперта була, брав на руки гарячий здобичник,

128] Міцно тулив до грудей, напоумляючи таю

129] "Що ж ти сльозами лиш очі псуєш? Ким твій батько був завжди

130] Неньці твоїй, тим і я, дівчино, буду тобі".

131] Ромуле, ти, як ніхто, воякам своїм вмів догодити;

132] За нагороду таку згоден і я воювать!

133] Отже, од тих славнозвісних часів велелюдні театри

134] Для миловидих дівчат - наче ті ями-пастки.

135] Варто вчащати тобі й на змагання породистих коней:

136] Цирк, що народом кишить, не розчарує ловця.

137] Тут не потрібно тобі спілкуватися мовою пальців,

138] Погляду, поруху брів не перехоплюють тут.

139] Побіч красуні сідай собі сміло - ніхто не осудить,

140] Боком до неї тулись - слова не скаже ніхто.

141] Хоч не хотіла б - тулитися мусить, бо тісно на лаві,

142] Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.

143] Далі вже гав не лови - до сусідки словечком озвися,

144] Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:

145] От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же

146] Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.

147] А понесуть по арені богів урочистим походом -

148] Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.

149] Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди

150] Сяде - ти пальцем чутким зняти її поспіши.

151] Хай і не сяде - зніми все одно: лови будь-який привід,

152] Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.

153] От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) -

154] Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.

155] Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш

156] Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.

157] Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,

158] їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.

159] Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,

160] Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,

161] Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,

162] Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.

163] Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,

164] Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.

165] Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:

166] Той, хто на рани дививсь,- рану під серцем відчув:

167] Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,

168] А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, -

169] Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,

170] Був дотепер глядачем - жертвою станеш нараз.

171] Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,-

172] Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?

173] В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь -

174] Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.

175] Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?

176] Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..

177] Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:

178] Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.

179] Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:

180] Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!

181] Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,

182] Хлопець - війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.

183] Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:

184] Цезарям силу не вік - роду високість дає.

185] Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:

186] Млява років течія - не перешкода йому.

187] Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,

188] Хоч у колисці, а все ж - гідний Юпітера був.

189] Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,

190] Як переможений край - Індію - тирсом жахав!

191] Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе

192] Й ворога перемогти - мудрість, опіка отця.

193] Славним початком таким не применшиш великого ймення,

194] Перший з-між хлопців тепер, далі - з-між сивих мужів.

195] Є ще брати в тебе - кривду братів поспіши відомстити,

196] Батько є - стань же твердим захисником його прав!

197] Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог

198] Батьком набуте майно хоче собі загребти.

199] Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,

200] Правда, пошана богів - ось де знамено твоє.

201] Силою права подоланий парф; хай подоланий буде

202] Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.

203] Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:

204] Богом один із вас є, другий - ним буде в свій час.

205] Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,

206] Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.

207] Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,

208] Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!

209] Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду

210] Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.

211] Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш

212] Для переможених? Марс, парфе, покинув тебе.

213] Скоро заблисне той день, як тебе, променистого мужа,

214] Біла, мов сніг, четверня площами Рима промчить.

215] Поперед тебе ітимуть вожді з ланцюгами на шиях -

216] їм уже втеча стрімка не допоможе тепер.

217] Весело те споглядатиме юнь - наші хлопці й дівчата,

218] В кожного з нас у той день щастям душа забринить.

219] От запитає котрась: "Як вождів тих імення? Які ж то

220] Гори зображені там, ріки, долини які?"

221] Все поясни їй, а ще навіть те, про що й не питала,

222] Хоч би й не знав ти всього - мов про відоме, кажи:

223] "Хто у вінку із тростин, то Евфрат; в кого синяві пасма

224] В'ються по плечах, то це - славний на витоки Тігр.

225] Там он вірмени ідуть; ось - Данаєва донька Персіда;

226] Це - славнозвісне колись місто між перських долин.

227] Цей ось і той он - вожді". Якщо знаєш - назви поіменно,

228] Втім, хоч би навіть не знав,- сам ти їх вдало назви.

229] Та й за бенкетним столом не змарнуй для знайомства нагоди:

230] Не про одне лиш вино думати слід, поки п'єш.

231] Там же й Амур, зарум'янившись густо, до рук своїх ніжних

232] Ріг раз од разу бере, повен п'янкого вина.

233] Тільки-но Вакх йому крильця зросить, - вологою взявшись,

234] Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить

235] Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце

236] Крапля комусь упаде - тут же пектиме любов.

237] Духу вино додає, до кохання жагу роздимає,

238] Вихилиш келих до дна - туга покине тебе.

239] Сміх бере гору тоді, до змагання й злидар чує силу,

240] Болі, турботні думки вже не захмарять чола.

241] Рідкісна в нашу добу заполонює душу відвертість,

242] Підступи й хитрощі геть бог правдолюбний жене.

243] Ось коли хлопців серця в свої сіті ловили дівчата:

244] Владна Венера й вино -- наче вогонь у вогні.

245] Хай лиш в оману тебе не введе миготлива лампада:

246] Не за вином, не вночі вроду цінити берись.

247] Таж серед білого дня трьом богиням Паріс приглядався,

248] Поки Венері сказав: "Першість тобі віддаю".

249] Ніч усі хиби, всі вади бере під своє покривало,

250] Тож перша-ліпша з дівчат гарною буде вночі.

251] Про самоцвіти, багрець, чи правдиві, лиш день тобі скаже,

252] Як і про постать, лице, чи бездоганні, - лиш день.

253] Ще називати місця, що на здобич жіночу багаті? -

254] Легше піщинки, хоч їм ліку немає, злічить.

255] Мав би ще Байї назвать, узбережжя мережане Байїв,

256] А чи купальні, що в них води сірчані паркі?

257] Зранений в серце, зітхнув не один, покидаючи місто:

258] "От тобі й полікувавсь у славнозвісній воді!"

259] Ось біля Рима, в гайку, розмістилась Діани святиня -

260] В битвах кривавих, мечем, владу вона здобула.

261] Діва, що в цноті живе, що ненавидить стріли Амура,

262] Людям стільком завдала, гнівна, й завдасть іще ран.

263] Досі, нерівноколесу вперед женучи колісницю,

264] Муза вказала тобі щедрі для ловів місця.

265] Зараз я викладу, як ти найкраще б до рук міг прибрати

266] Ту, що вподобав, а це - стрижень повчання мого.

267] Хто б ви й де б не були, зосередьтесь, тямкі до науки,

268] Й до обіцянок моїх вухо прихильно схиліть!

269] Спершу ти ось що гарненько затям: не буває такої,

270] Що не далася б до рук - ти лише сіті розстав.

271] Скорше помовкнуть пташки навесні, серед літа - цикади,

272] Скорше менальський гончак буде тікать од зайців,

273] Ніж гордуватиме ласкою жінка, бо й та, котра з виду -

274] Стійкість одна, в той же час - любощів прагне в душі.

275] Втіх потаємних юнак а чи дівчина рівно жадають,

276] Той - неприховано, ця - глибше ховає жагу.

277] От ухвалили б ми, чоловіки, не спішити з любов'ю -

278] Жінка до нас по любов першою б мусила йти!

279] Мукає - кличе бика на лугу соковитім телиця,

280] Лунко й кобила ірже, тільки-но вгледить коня.

281] В нас не така невгамовна жага, не така вже нагальна,

282] Знає межу чоловік, хоч і пройма його хіть.

283] Чи про Бібліду згадать, що до брата злочинним палала

284] Пломенем і через те духу пустилась в петлі?

285] Мірра ж отця свого, не як дочці подобає, любила -

286] І під корою тепер, стиснена, гріх свій таїть.

287] Слізьми її, що з пахучого дерева скрапують нині,

288] Змащуєм тіло; в сльозі - діви ім'я збереглось.

289] Десь по затишних долах, у підніжжі лісистої Іди

290] Білий-білісінький бик, стада окраса, бродив.

291] Чорна лишень між рогами була в нього плямочка-вада,

292] В іншому - сяяв увесь, мов хто облив молоком.

293] Кноські й кідонські до того бика поривались телиці,

294] Кожна жадала відчуть буйну вагу на собі.

295] Та Пасіфая запрагла з биком пов'язатись любов'ю,

296] Тут же телиці гладкі стали ненависні їй.

297] Знане кажу: навіть Кріт, на якому сто міст гамірливих,

298] Хоч полюбляє брехню, не заперечить мені.

299] Кажуть, своєю ж рукою вона, хоч до того не звикла,

300] Рвала м'які для бика трави і листя дерев.

301] Всюди за стадом ішла й навіть думки не мала про мужа:

302] Той білосніжний рогань гору над Міносом взяв.

303] Що ж зодягатись тобі у прегарне вбрання, Пасіфає?

304] Таж на прикрасах твоїх не розуміється бик.

305] Нащо люстерко здалось, коли йдеш на узгір'я за стадом?

306] Зачіску стільки разів чи не безглуздо мінять?

307] Дзеркалу все ж довіряй: воно скаже, що ти не телиця,

308] Що на дівочім чолі рогів не вгледиш таки.

309] Мінос ще милий тобі - то не треба шукати коханця,

310] Потайки хочеш кохать - то хоч бика не кохай.

311] Де там! У гори, ліси, залишивши володарську спальню,

312] Мчить, мовби гнав її Вакх - буйний Аонії бог.

313] О, як то часто пекла вона заздрісним оком телицю:

314] Чим це, мовляв, ось така вабить обранця мого?

315] Бач, вона все перед ним соковиті витоптує трави -

316] Думає, глупа, що й він з неї не зводить очей.

317] Мовивши, тут же велить ту телицю ні в чому не винну

318] Гнати з лугів на ріллю - під луковидне ярмо

319] Чи на заріз, ніби в жертву богам, щоб суперниці серце

320] Взяти до рук, як лиш їй груди ножем розітнуть.

321] Скільки складала тих жертв і, тримаючи серце в долоні,

322] Криво всміхалась: "Ану - йди, залицяйсь до мого!"

323] То вона хоче Європою буть, то - Іо: ця - в корову

324] Перемінилася; ту - бик віз на спині своїй.

325] Стада вожак дерев'яну корову сприйнявши як справжню,

326] З нею зійшовся-таки; плід - таємницю розкрив.

327] Варто крітянці було не зважати на пристрасть Тієста

328] (О, як нелегко жоні вірною буть одному!) -

329] Коней не стримав би Феб серед неба й назад, до Аврори,

330] Він колісниці б тоді не розвернув на бігу.

331] Волос пурпурний в отця свого, Ніса, дочка його вкрала -

332] Й лоном дівочим тепер тисне скажених собак.

333] Марса уникнувши на суходолі, на морі - Нептуна,

334] В рідному домі Атрід жертвою жінки упав.

335] Хто не сплакнув над жагою ефірської діви Креуси?

336] Хто про Медею не чув - матір, убивцю дітей?

337] Фенікс, Амінтора син, невидющі виплакував очі.

338] Рвав Ппполіта живцем коней сполоханих шал.

339] Що ж осліпляєш невинних дітей? На твою божевільну

340] Голову - прийде пора - кара, Фінею, впаде!

341] Вся ця біда - од жінок: їх любовне бажання сильніше

342] Й шалу у ньому завжди більше, ніж в чоловіків.

343] Сумнівів, отже, не май: будь-яка може стати твоєю;

344] Хтозна, чи з-між багатьох мовила б "ні" хоч одна.

345] Хай і відмовить якась, але кожній лестять залицяння,

346] Хоч ошукався - дарма: що та відмова тобі?

347] Чи ошукався, однак? Таж нове залицяння - солодше:

348] Більше сусідське добро нам до душі, ніж своє.

349] Завше-бо й нива чужа урожаєм багатшим рясніє,

350] Завше й чужа череда вим'я повніше несе.

351] Спершу служницю пізнай, що при тій, котру звабити хочеш:

352] Так ти полегшиш собі до господині підхід.

353] Чи до своїх таємниць підпускає служницю, дізнайся,

354] Чи в тій прихованій грі з нею вона заодно.

355] Спробуй, якщо все це так, підкупить, ублагати служницю:

356] Схилиш її на свій бік - легко досягнеш мети.

357] Час підбери (на це - й лікар зважає), коли господиня

358] Без намовляння твого візьме принаду з гачка;

359] Візьме ж охоче тоді, коли солодко, гоже їй буде,

360] Як на врожайній землі - повному сили зерну.

361] Бо, коли туги, ні болю нема - наче ширяться груди,

362] Спритна Венера тоді влесливо входить у них.

363] Поки зажурений був Іліон - ворогам не давався,

364] А звеселивсь - і коня, повного зброї, прийняв.

365] Мить підбери, коли хитра суперниця їй дозолила:

366] Легко за себе тоді зможе помститись вона.

367] Зранку, як зачіску буде вкладать господині служниця,

368] Мовби собі, а не їй скаже впівголос, аби

369] Враженій гніву додать - так вітрило снаги дає веслам -

370] "Кривднику ледь чи б могла кривдою ти відплатить".

371] От і про тебе додасть, переконливих слів приточивши, -

372] Сохне, мовляв, од жаги, розум потьмаривсь йому.

373] Ґав не лови тоді: вляжеться вітер - охляне вітрило,

374] Наче тонесенький лід, тане за мить якусь гнів.

375] Може, подумаєш тут: "Чи не звабити й гарну служницю?" -

376] Це небезпечна, скажу, і непродумана гра,

377] Бо заохотиш не всіх: одна дбатиме про господиню,

378] Інша - про себе: тебе схоче собі зберегти.

379] Править лиш випадок тут. І хоч доля сприяє сміливим,

380] Ще раз і ще раз кажу: на небезпеку не йди!

381] Не стрімчаками вестиму тебе, не до прірви скерую,

382] Ступиш на стежку мою - пастки уникнеш на ній.

383] А причарує таки, як листи буде брати й давати,

384] Тілом, не пильністю лиш, мила служниця тебе -

385] Все ж господиню спочатку здобудь, а її - вже потому:

386] Не від служниці-бо слід розпочинати любов.

Дата добавления: 2015-05-24