Публій Овідій Назон 5 страница

033] Вигнав колхідянку зрадник Ясон (не дивився, що - мати!)

034] Й другу в обійми свої підлий узяв Есонід.

035] Ну, а Тесей? Через нього сама, в чужині Аріадна

036] На узбережжі морськім чайок лякалась усе.

037] А запитай, чому Дев'ять доріг, хоч одна лиш дорога, -

038] "Тут за Філлідою гай, - скажуть, - тужив, осипавсь".

039] Гість твій (вершина чеснот!) залишив тобі меч свій, Дідоно,

040] Й смерті причиною став - плата за ласку твою!

041] Що вас згубило? Не вміли любить: бракувало мистецтва -

042] Тільки мистецька любов може тривалою буть.

043] Певно, донині б не знались на тім, та сама Кітерея,

044] Тут об'явившись мені: "Вчи їх, - веліла, - любить!"

045] І додала: "За які ж то провини страждають дівчата?

046] Збройним мужам оддавать їх безоружну юрбу?

047] Дві твої книги зробили умільцями справи своєї

048] Чоловіків, а тепер - зброю жіноцтву подай!

049] Хто Менелая жону в своїх віршах ганьбив, той потому

050] їй же хвалу проспівав на щасливішій струні.

051] Ніжних дівчаток (якщо тебе знаю направду) не скривдиш -

052] Буде тобі все життя гарна віддяка од них".

053] Мовивши, з мирту листок (прикрашав тоді мирт їй волосся)

054] Й декілька ягід мені, мило всміхнувшись, дала.

055] їх лиш узяв я - натхнення відчув: заясніло повітря,

056] Легше дихнулося враз, наче позбувсь тягаря.

057] Поки триває той дар, до науки беріться, дівчата -

058] Цноти, законів і прав тут не порушите ви!

059] Нині міркуйте над тим, що й вам загрожує старість -

060] Хай ні хвилина життя марно для вас не майне!

061] Поки ще можна, допоки сприяють літа повносилі -

062] Бавтесь! Рікою пливуть - не почекають! - роки.

063] Хвилі, що ген промайнула за обрій, назад не повернеш,

064] Як і години: втекла - вже не відкличеш її.

065] З віку свого користайсь: він збігає нечутно; до того ж

066] Завтрашнє - все ж не таке, як учорашнє, добро.

067] Де засірів чагарник, там недавно я бачив фіалки,

068] А з того терня колись квіти я рвав для вінка.

069] Прийде той час, коли ти, що тепер одганяєш коханців,

070] Будеш, самотня, стара, в ліжку тремтіти всю ніч.

071] Біля дверей своїх в пору нічну суперечок не вчуєш,

072] А на порозі рясних вранці не знайдеш троянд.

073] О, як то скоро - гай-гай! - вкривається зморшками тіло

074] Й щойно квітуче лице в'яне, безбарвним стає!

075] Сйвінь зненацька тобі (те пасмо, мовляв, - од дитинства)

076] Вибілить голову всю, не омине й волоска.

077] Змії зі шкірою враз свою старість скидають із себе,

078] Олені - роги нові, щоб не старіти, беруть,

079] Нам же - онови нема. Не лишайте незірваним квіту:

080] Не зірвете навесні - сумно осиплеться сам!

081] Так і пологи - до старості крок, та й нива втрачає

082] З року на рік, по жнивах, краплю своєї снаги.

083] Не червоній через Ендіміона латмійського, Люно;

084] Зоре світанкова, й ти - через Кефала свого!

085] А Кітерея? (Вона ж - і Гармонії мати, й Енея)

086] Тужить по нинішній день: бачить Адоніса кров.

087] Приклад беріть, умирущі, з богинь - невмирущого роду:

088] Не відмовляйте мужам - хай посмакують утіх!

089] Може, одурять? А втрата яка? Що ваше - те з вами:

090] Тисяча хай почерпне - все буде так, як було.

091] З часом і крицю зітреш; від ужитку потоншає кремінь,

092] Ви ж не лякайтесь тертя: втрата вам тут не грозить!

093] Хто б не дозволив, скажіть, вогонь - од вогню запалити?

094] Хто б у цебрі зберігав безмір морської води?

095] Втім: "Так негоже!" - котрась із жінок дорікне ласунові -

096] Моря не скривдиш, кажу, скільки його не черпай.

097] Не до розпусти хилю вас, однак, - велю не лякатись

098] Втрат, адже ваші дари вільні від будь-яких втрат!

099] Поки ще в гавані я, хай легкий мені подув сприяє:

100] Далі - потужніших сил нам знадобляться вітри.

101] Отже, з плекання почну. Як плекаєш - лоза виноградна

102] Дасть тобі добре вино, нива - пшеницю гінку.

103] Врода є даром богів. Чи багато з вас хвалиться нею?

104] Ні. Бо далеко не всім випав на долю цей дар.

105] Дбайте про вигляд самі. Не поможе й врода недбалій,

106] Хоч би обличчям була рівна Венері самій.

107] Скажеш: давніше не так, як тепер, чепурились дівчата -

108] Й чоловіки - відповім - не чепурились тоді.

109] Що Андромаха колись груботкану сорочку носила -

110] Дива нема: її муж - грубим воякою був.

111] Як прибиралася б ти для Аянта, який прикривався

112] Шкурами з семи биків - вежоподібним щитом?

113] Рим, неотеса колись і простак, - нині золотом сяє:

114] Ставши над світом усім, світу багатства посів.

115] На Капітолій поглянь, на нинішній і - на колишній:

116] Заприсягнешся, що тут править Юпітер новий.

117] Нині сенат - це споруда, високого збору достойна,

118] Ну, а за Тація - хмиз правив за крівлю низьку.

119] Де височать і для Феба й вождів наших пишні будівлі,

120] Чи не паслись в давнину звиклі до плуга воли?

121] Інші хай хвалять той вік! Щодо мене - себе я вітаю

122] З нинішнім: любий мені нинішній спосіб життя!

123] І не тому, що податливе золото з надр добувають,

124] Що кораблями везуть пурпур із дальніх країв,

125] Що навіть гори принижують кайлом, лупаючи мармур,

126] Що від навалених брил синь відступає морська -

127] Ні! Лиш тому, що ми тонші тепер, що предкам, нарешті,

128] Грубість лишили сільську, той невідчепний реп'ях!

129] Тож не обтяжуйте вушок своїх тягарем самоцвітів,

130] Що з зеленавих глибин смаглий індієць дістав,

131] Не виступайте у шатах важких, що золотом ткані:

132] Всі ці принади-пастки часто відстрашують нас.

133] Тонкощі ваблять зате. Не лишайте безладним волосся:

134] Буть йому гарним чи ні - це вже залежить од рук.

135] Зачісок безліч бува. Щоб із них відповідну обрати -

136] Дзеркальце вам, жіночки, першу пораду подасть.

137] Та, що з довгастим лицем, посередині проділ хай робить,

138] Як Лаодамія; їй - гладко чесатись велю.

139] А кругловида - пучком хай на маківці згорне волосся,

140] Щоб, коли врода така, вуха відкриті були.

141] Іншій - хай по раменах воно, як у Феба, спливає,

142] Бога, коли він до рук ліру співучу бере.

143] Декотрі хай його в'яжуть вузлом, як Діана це робить -

144] Та, що по горах-лісах звірів лякливих жене.

145] Цій до лиця, коли вільно по плечах спадає волосся,

146] Тій - треба туго сплести, мовби приборкать його;

147] Ще котрась хай гребінцем черепашим додасть йому блиску,

148] Врешті, в котрої витке - хай собі в'ється воно.

149] Та чи вестимеш ти лік жолудям на розлогому дубі,

150] Бджолам - на Гиблі-горі, а звірині - серед Альп?

151] Так неспромога й мені всі ті зачіски тут описати:

152] З кожним-бо днем постає щось небувале, нове.

153] Часом недбалість удавана вабить: ця зачіска, скажеш, -

154] Ще від учора, вона ж - тільки-но з-під гребінця!

155] Хай випадковим здається мистецтво. В захопленім місті

156] Вгледів Іолу Алкід: "Ось кого, - мовив, - люблю!"

157] Так і тебе взяв, на Кріті покинута діво, на повіз

158] Вакх, а сатири - "Евой!" - дружньо гукали. - "Евой!"

159] О, як турботливо мати-природа красі вашій годить!

160] Скільки-то способів є ваду затерти якусь!

161] Гірше доводиться нам: як Борей восени обриває

162] Листя з дерев, так літа - кучері нам з голови.

163] Жінка свою сивину зафарбовує зіллям германським:

164] Барві підробній, новій заздрити справжня б могла.

165] Жінка - мов пава пливе, на маківці - стогом волосся

166] (Куплене!): гроші й чуже владне зробити твоїм.

167] Та й купувати не сором тепер на виду всього люду -

168] Там, де Муз дев'яти і Геркулеса є храм.

169] Що про одіння скажу? Не варто й тут дивувати

170] Пурпуром з Тіру, ані взористим золотом шат.

171] Що то за шал - цілий статок носить на собі, якщо стільки

172] Значно дешевших довкіл бачимо радісних барв?

173] Ось - наче неба блакить, що без хмар, коли вітер із півдня

174] Теплим крилом затяжних не наганяє дощів;

175] Ось - до тієї подібна, що Фрікса і Геллу зуміла

176] Від навісної Іно порятувати колись;

177] Ось - що наслідує хвилю, та й назва у неї від хвилі:

178] Вірю, німфи морів - саме в такому вбранні;

179] Ось - мов шафран: у накидці такій запрягає богиня,

180] Вся в мерехтливій росі, коней, що світло несуть.

181] Далі - мов з Пафосу мирт, аметист пурпуровий, білява

182] Ружа й крило журавля, що із фракійських полів.

183] Тут - жолуді, Амарілло, твої, тут мигдалі і навіть

184] Віск свій відтінок блідий шатам жіночим дає.

185] Скільки народжує квітів земля, а лоза виноградна -

186] Пагонів, хай лиш зима перед теплінню втече, -

187] Стільки (чи й більше) у нас барвників - вибирай, але вміло:

188] Звісно, не кожній з дівчат кожна з тих барв до лиця.

189] Темне - хай біла, мов сніг (пригадай Брісеїду) вдягає -

190] Саме в такому вбранні бранкою стала вона.

191] Біле - смаглява: в такому сподобалась ти, Кіфеїдо, -

192] В білому ти на Серіф, острів, ступила колись.

193] Далі. Чи варто про те, щоб у тебе з-під пахв не йшов запах,

194] Щоб у жорстких волосках ноги твої не були? -

195] Я ж не повчаю дівчат ні з гірського Кавказу, ні інших -

196] Що із Каїка-ріки, в краї місійському, п'ють.

197] Зайве казать, щоб зубів пильнували ви, бо почорніють,

198] Щоб, зачерпнувши води, вранці вмивали лице.

199] Вмієте щічки вибілювать крейдою, надто блідим же

200] Вмієте ви, навпаки, гарних рум'янців додать.

201] Вмієте хистом тонким із бровою брову поєднати,

202] Й мушкою барві лиця дати відтінок м'який.

203] Вугликом очі не соромно вам підвести чи шафраном,

204] Що на твоїх берегах, Кідне прозорий, росте.

205] Є в мене, хоч і мала, та значної вагомості книжка,

206] Де для плекання краси засобів низку даю.

207] Звідси шукайте підмоги собі й для прив'ялої вроди:

208] В дії мистецтва мого не розчаруєтесь ви.

209] Лиш за столом, де тих скриньочок стос, не стрічайте коханця:

210] Що помагає красі, те непомітним робіть.

211] Хто без огиди б дививсь, як лицем під своєю ж вагою

212] Гуща до теплих грудей звільна сповзає-пливе?

213] Нащо й та мазь вам, дарма що Афіни її постачають, -

214] Піт, що овеча брудна вовна просякнула ним?

215] Мозком оленячим теж не намащуйтесь, поки є свідок,

216] Дбайте й про зуби свої, поки ще гостя нема.

217] Все це сприяє красі, хоч для ока - бридке: не одне щось,

218] Поки в роботі - гидке, зроблене - зір веселить.

219] Подиву гідні в наш час Мірона невтомного твори -

220] Це лише брили колись, грубий, безликий тягар.

221] Золото спершу кують, аби перстень тонкий з нього вийшов,

222] Одяг, що носите ви, з вовни брудної постав.

223] Камінь шорсткий був, а нині - Венера викручує-сушить

224] (Ось на що здатний різець!) мокре волосся своє.

225] Так от і ти чепурись (коханець хай думає: "Спить ще"),

226] Врешті, такою з'явись, мовби з картинки зійшла!

227] Нащо б то знати мені, що за блиск на твоєму обличчі?

228] Спальню свою - на замок: ще ж не закінчено твір!

229] Є такі речі, що чоловікам і не личило б знати,

230] Не приховали б ви їх - нас уражали б вони.

231] От у театрі оздоби вилискують - постаті різні,

232] А позолота на них - тонша, ніж той пелюсток.

233] Не дозволяють і глянуть на них, поки ще не готові -

234] И ви без сторонніх очей вроду плекайте свою.

235] Будь-коли можна, проте, розчесати хвилясте волосся -

236] Хай собі без перешкод в'ється по плечах воно.

237] Найголовніше - хмурною не будь, не зганяй на волоссі

238] Злості своєї, коли, трапиться, ляже не так.

239] Служки не скривджуй, адже не одна і подряпає, бідну,

240] Й голкою руку штрикне, поки та чеше її.

241] Тож (проклинаючи!) зачіску робить велительці злісній:

242] Сльози й краплинками кров - рясно на зачісці тій.

243] Обмаль волосся - став сторожа вдома, й лиш там, де шанують

244] Добру Богиню, наводь лад на своїй голові.

245] Я загостив якось до однієї, і штучне волосся

246] Хутко наділа вона, - задом, проте, наперед.

247] Хай ворогам щось подібне трапляється, хай на парф'янок,

248] А не на римських жінок сором спадає такий!

249] Що то за бик, коли рогів нема? Що за луг - без травиці?

250] Гай - без листків, голова - та без волосся на ній?

251] Втім, не Семелу, не Леду повчаю, не ту, що з Сідону

252] Ген через моря глибінь начебто бик її віз,

253] І не Єлену, що прагне її Менелай одібрати

254] Від крадія-пастуха (кожен з них знав, що робив!) -

255] Є кого вчити в нас: юрми дівчат - і гарненькі, й не дуже,

256] Більшість, до слова кажу, гірша од меншості й тут.

257] Гарним ані настанов, ні мистецтва не треба, бо їхній

258] Посаг - це врода; вона - верх без мистецтва бере.

259] Море ясне - мореплавець спокійний; коли спохмурніє -

260] Вміння і засоби всі тут же він пустить у хід,

261] Зовнішність рідко буває без вад; навіть плямку найменшу

262] Від чоловічих очей, як тільки можеш, ховай!

263] Куца - сиди, щоб тебе за сидячу, як станеш, не мали;

264] Нижча від куцої ти - гостя на ложі стрічай.

265] А щоб на око він, поки лежиш, не визначив зросту,

266] Спритно на ноги собі ще й покривало накинь.

267] Вільний - для надто худих я порадив би одяг; так само

268] Вільно й накидка нехай їм опадає з плечей.

269] Надто бліда хай рум'яниться; надто смаглява - вживає

270] Замість всіх інших білил - риби, що з Фаросу, мазь.

271] Ніжку не дуже струнку у взутті білосніжнім приховуй,

272] Не поспішай ремінців з надто тонкої знімать.

273] Прикру нерівність плечей хай підправить подушечок пара,

274] Грудям пласким повноти кругла пов'язка додасть.

275] Пальці не дуже тонкі в тебе, ніготь не надто гладенький -

276] Значить, як мову ведеш, менше вдавайся до рук

277] І не бесідуй натще, коли з рота важкий в тебе запах,

278] Від чоловіка тоді краще вже одаль тримайсь.

279] Зуб почорнів тобі? Вищий від інших? Вибився з ряду? -

280] Краще не смійся, бо цим тільки нашкодиш собі.

281] Хто б у те вірив, що навіть сміятися вчаться дівчата?

282] Вчаться таки, аби й сміх повабу їм додавав.

283] Смійтесь, та не на весь рот, щоб на щічках дві ямочки грали,

284] Нижня губа щоб ледь-ледь верхніх торкалась зубів.

285] Звісно, й кишок ви зо сміху не рвіть, коли треба й не треба:

286] Хай по-жіночому він - солодко, ніжно бринить.

287] Є ще такі, що їм рот перекошує регіт нестримний;

288] Декотру сміх аж трясе - наче ридає вона.

289] Іншої сміх ріже вуха: здається, що то десь при жорні

290] Знуджена колом іти, вперта ослиця реве.

291] Врешті, куди не сягнуло мистецтво? Вже й плачемо гарно -

292] Сльози у будь-який час, в будь-який спосіб ллємо.

293] Що там сльоза? Велимо, щоб язик на тій чи на іншій

294] Літері мов спотикавсь, як у дитини бува:

295] Знадою й вада стає - певних слів помилкова вимова:

296] Гірше, ніж досі могли, мовити слово вчимось.

297] От і візьми собі це, раз воно помічне, до уваги.

298] Далі навчайся того, кроком яким тобі йти.

299] Є і в ході якийсь чар: чи когось незнайомого нею

300] Звабиш, а чи відштовхнеш - вирішить, власне, хода.

301] Рухати стегнами вміє одна й розвівать за собою

302] Одяг, ступаючи так, начеб не йшла, а пливла.

303] Інша - мов червонощока жона селянина-умбрійця,

304] Твердо, сягнисто кладе, по-чоловічому, крок

305] Міра - й тут головне: між селюцьким розгонистим кроком

306] І по-смішному дрібним вибрать середину вмій.

307] Тільки плече твоє хай неодмінно оголеним буде

308] Зліва, так само й руки, лівої, не прикривай.

309] Надто, коли в тебе шкіра - мов сніг: цілував я, бувало,

310] Звабливу ту білину ніжних жіночих плечей!

311] Моря потвори, Сирени, були, що дзвінким своїм співом

312] Судна могли зупинять, хоч би які там прудкі.

313] Парость Сізіфа Улісс мало пут не порвав на їх голос -

314] Іншим він вуха тоді воском, хитрун, заліпив.

315] Часто не вродою - голосом зваблюють хлопців дівчата,

316] Тож, чи вродливі, чи ні - вчіться мистецтва того!

317] Часто повторюйте, що в мармурових почули театрах,

318] Чи на єгипетський лад снуйте легкі пісеньки.

319] Хто до моїх настанов прислухатися хоче, хай вміє

320] В правій - кітару, а плектр - в лівій тримати руці.

321] Скелі і звірів зворушував лірою, й плесо підземне,

322] І триголового пса славний родопський Орфей.

323] Брили на голос твій, праведний меснику неньки своєї,

324] Хоч не торкавсь їх ніхто, в стіни складались нові.

325] Й риба німа, каже поговір знаний, вслухалась у ліру,

326] В спів Аріона дзвінкий, що серед моря лунав.

327] Грай і на арфі, обіруч у струни вдаряючи ніжно:

328] Жартам, веселим пісням вельми пасує ця гра.

329] Знай, що писав Каллімах, що - коський співець, що - прихильник

330] Вакха, із Теосу муж, сивоголовий пісняр.

331] Хай буде знана й Сапфо (чи є десь грайливіша муза?)

332] Й той, в кого Гета-крутій батька все водить за ніс.

333] Щось із Проперція, з ніжних пісень прочитати не зайве,

334] Щось, може, з Галла, а щось - вчений підкаже Тібулл,

335] Чи із Варрона - про руно ясне, що сестрі твоїй, Фріксе,

336] Випало лихом таким, чи про того втікача

337] З Трої - Енея, про першопочатки високого Риму -

338] Твору славнішого в нас годі, повір, однайти.

339] Може, й моє до наведених тут ще долучиться ймення,

340] Може, в ріку забуття твори не кануть мої -

341] Й скаже хтось: "Нашого вчителя вірші добірні читайте,

342] Де він і чоловіків розуму вчить, і жінок,

343] Чи із трьох книг, що "Любовними" названі, вибери дещо

344] І з розумінням, чуттям ті сторінки прочитай;

345] Чи з "Героїнь" проспівай щось доладно - із творів, що іншим

346] Досі незнані були, започатковані ним".

347] Дай мені, Фебе, той дар! Дай і ти, хто сприяє поетам,

348] Вакху рогатий, і ви - дев'ять співучих богинь!

349] Хто б сумнівавсь, що й про танець ітиметься? Що то за жінка,

350] Як не рухлива вона і при кітарі, й вині?

351] Ті, хто навчився під музику рухатись, - любленці сцени:

352] Стільки в тих рухах краси, стільки ж і повабу в них!

353] Дівчина (вибач, вдаюсь до дрібниць) кидать кості хай вміє,

354] Кинувши - знати їй слід, скільки набрала очок.

355] То нехай кине на "три", то подумає, як їй найкраще

356] Кинути кості й який хитрий придумати хід.

357] Хай і в "розбійники" грає розважливо; й тут варто знати:

358] Гине камінчик тобі, раз він один - проти двох.

359] Воїна, що без напарниці, можуть в полон захопити -

360] Часто вертається він, хоч і мав намір іти.

361] В сітку широку м'ячі підкидають - гляди, не торкнися

362] Іншого, тільки того, що маєш кинуть, м'яча.

363] Ще одна гра є: на стільки клітинок поділено дошку,

364] Скільки (рахунок тонкий!) в році ковзкім місяців.

365] Звідси і звідти - по три камінці; перемогу здобуде,

366] Хто оті три камінці зможе поставити в ряд.

367] Ігор тих не зрахувать! Не знати їх дівчині - сором:

368] Саме за грою, бува, паросток пустить любов.

369] Гарні робити ходи - невелика, одначе, заслуга:

370] Спокій у грі берегти - значно важливіша річ.

371] Бо, захопившись, про все забуваємо, необережні:

372] Що приховалось в душі - явним одразу стає.

373] Гнів підступає, огидливе зло, до збагачення потяг,

374] Потім - лайки та сварки, й жалю важка гіркота.

375] От і здригається тут від докорів та криків повітря,

376] Всяк закликає богів кривду помстити свою.

377] Гра - вже не гра; поривається кожен свого домогтися,

378] Бачив я: сльози не раз рясно по лицях текли.

379] Хай від такої ганьби береже Громовержець жіноцтво,

380] Щоб таланило йому вабити чоловіків!

381] Ось чим жінкам дала змогу втішатись бездумна природа;

382] Вибір багатший забав - чоловікам перепав:

383] Тут перегони з м'ячем, тут списи і розгонисті кола,

384] Зброя всіляка, щити й кінь, що по кругу біжить.

385] Поле не бачить вас, ні джерело найстуденіше Діви,

386] Туська на тихій воді не поколише ріка.

387] Портик Помпеїв вам личить зате, коли в ясне сузір'я

388] Діви стрімливо летять сонячні коні палкі.

389] Також відвідуйте храм лавроносного Феба, що в битві

390] Нам посприявши морській, флот єгиптян потопив,

391] Й інші споруди, що їх і сестра і дружина вождева

392] З зятем-звитяжцем звела, що в корабельнім вінку.

393] Ще - вівтарі, де мемфійську телицю обкурює ладан,

394] Ще й три театри, щоб там на видноті ви були;

395] Далі - й арену, де кров на піску ще парка, а потому -

396] Цирк, де довкола стовпа - вихор гарячих коліс.

397] Що приховалось - незнане; незнаного - хто пожадає?

398] Що ж то таке, поміркуй, врода - без споглядача?

399] Краще співай від Таміра чи від Амебея - одначе

400] Треба, щоб ліру твою хоч би хто-небудь почув.

401] От приховав би свій твір Апеллес, то й донині б Венера

402] Десь під водою була, в моря німій глибині.

403] Що так потрібно натхненним співцям? Однієї лиш слави:

404] Вся наша праця важка звернена тільки на це!

405] Дбали колись і безсмертні, й вожді про поетів, а хорам

406] Дяку складали гучну і нагороду в свій час.

407] Дійсно високим, величним, святим було ймення поетів,

408] Дорогоцінні не раз їм подавали дари.

409] Енній з Калабрії честь таку мав, Сціпіоне великий,

410] Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти.

411] Нині - зневажено плющ- хоч як віддавайся мистецтвам

412] Вчених сестриць, а тебе ледарем, врешті, назвуть.

413] Мило для слави й очей не склепляти! Хто знав би Гомера

414] Без "Іліади" його, що протривала віки?

415] Хто про Данаю б чував, якби, замкнена в тій своїй вежі,

416] Вік там вона пробула, аж до старечих сивин?

417] Ось чому, кралі, посеред юрби вам корисно бувати,

418] Часто ж ідіть за поріг - просто аби погулять!

419] Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу кошару,

420] Так і Юпітера птах рине на рій голубів.

421] Тож і красуня нехай на очах буде: з-між незчисленних

Дата добавления: 2015-05-24