Заліковий модуль III. Наукові засади дидактики

Педагогічного впливу

Заліковий модуль II. Виховний процес у системі

Соціального розвитку України

Заліковий модуль I. Місце і роль педагогічної науки в системі

Завдання для самостійної роботи

Мета завдань для самостійної роботи як форми організації
пізнавально-навчальної діяльності студентів – розширення теоретико-практичних знань, привчання студентів до самостійної діяльності, спрямованої на систематичне формування професійних умінь самоконтролю, самостійності, активності, виховання почуття обов’язку і відповідальності.

Змістовий модуль 1

1. Опрацювати текст Закону України «Про освіту», звернути увагу на сутність принципів освіти, завдань навчальних закладів.

2. Проаналізувати роки свого навчання у вищому навчальному закладі й визначити чинники, які позитивно впливали на процес вашого професійного становлення.

Змістовий модуль 2

1. Схарактеризувати специфіку методів та методик педагогічних досліджень.

2. Навести етапи педагогічного процесу в ДонДУУ, схарактеризувати їх.

Змістовий модуль 3

1. Визначити сутність взаємозв’язку категоріальних понять виховання.

2. Розкрити зміст взаємозв’язку понять теорія виховання, виховний процес, виховна робота, виховний вплив.

Змістовий модуль 4

Проаналізувати педагогічні особливості відносин вихователь-вихованець-виховання.

Змістовий модуль 5

1. Схарактеризувати сутність поняття «виховання особистості в умовах соціалізації».

2. Визначити місце і роль школи та громадськості у спільному вихованні учнів.

Змістовий модуль 6

Проаналізувати зміст терміна «студентство»: важливе джерело відтворення української інтелігенції.

Змістовий модуль 7

1. Виходячи з визначення «відкрита соціально-педагогічна система», змоделювати її структуру з погляду перспективи розвитку та вдосконалення.

2. Із джерел, в яких систематизоване поняття «соціальне середовище», виписати 5-7 думок про місце й роль його в виховному процесі.

(теорія навчання)

Змістовий модуль 8

1. На конкретному прикладі з окремої дисципліни проаналізувати чинники, які позитивно впливають на навчально-пізнавальну
діяльність студентів.

2. Визначити напрямки реалізації змісту педагогічної освіти через різні методи і форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

Змістовий модуль 9

Проаналізувати робочу навчальну програму з конкретної дисципліни (за вибором студентів) навчального закладу на предмет її відповідальності дидактичним вимогам.

Змістовий модуль 10

Розкрити з позицій закономірностей єдності й відповідальності біологічних і соціальних чинників розвитку людини особливості вашого становлення як особистості.

Змістовий модуль 11

1. Опрацювати кілька джерел з метою ознайомлення з технологією і методикою впровадження кредитно-модульної системи
навчання.

2. Схарактеризувати методи навчання, засоби навчання за допомогою джерела набуття знань і вмінь. Відповідь проаналізувати на прикладах із практики навчально-пізнавальної діяльності.

термінологічний словник

Активізація пізнавальної діяльності – мобілізація вчителем, викладачем інтелектуальних, моральних та фізичних сил учнів, студентів для досягнення конкретної мети навчання й виховання.

Батьківський комітет школи – орган батьківської громад-ськості, який сприяє школі у вирішенні навчально-виховних і господарських питань.

Викладання – діяльність викладача в процесі навчання, під час якої він ставить перед учнями (студентами) пізнавальні задачі, пові-домляє нові знання, організує спостереження, лабораторні й практичні заняття, управляє їх самостійною роботою, перевіряє якість
засвоєних знань, набутих умінь і навичок.

Вихованість – відповідність рис і поведінки вихованця меті й завданням виховання.

Виховання – цілеспрямований та організований процес формування особистості.

Громадська думка – спосіб формування й вияву масової свідомості, що відбиває ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, важливий фактор соціальної комунікації.

Єдині педагогічні вимоги – 1) загальна лінія у навчально-виховній роботі, вироблена педагогічним колективом; 2) єдність вимог до дитини в родині; 3) узгодженість дій школи, дошкільних і позашкільних установ, сім’ї та громадськості у вихованні дітей.

Забезпечення успіху в навчанні – метод навчання, який передбачає допомогу педагога відстаючому учневі, студентові, розвиток у них інтересу до знань, прагнення закріпити успіх.

Загальна освіта – сукупність знань з основ наук про природу, суспільство, людину, а також необхідних кожній людині умінь та
навичок.

Загальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання та освіти, досліджує проблеми навчально-виховного процесу.

Закономірність виховання – стійкий, об’єктивний, істотний зв’язок у вихованні, реалізація якого сприяє ефективному розвитку особистості.

Закономірність навчання – об’єктивний, стійкий та істотний зв’язок у навчальному процесі, що зумовлює його ефективність.

Засіб виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

Засіб навчання – допоміжний матеріальний засіб школи (ВНЗ), що має специфічні дидактичні функції.

Застосування на практиці знань, умінь і навичок – перехід у навчальній діяльності від абстрактного до конкретного, що досягається різноманітними вправами, самостійною роботою на лабораторних і практичних заняттях.

Зміст освіти – система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток розумових і фізичних
здібностей учнів, формування їх світогляду, моральної поведінки, підготовку до суспільного життя.

Критерії ефективності педагогічного процесу – показники, що виражають рівень вихованості вихованців.

Мета виховання – сукупність властивостей особистості, які прагне сформувати суспільство.

Метод виховання – спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців певних поглядів, переконань, а також навичок і звичок поведінки.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємодії вчителів та учнів, за допомогою якого розв’язують проблеми освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи контролю – сукупність методів навчання, які дають змогу перевірити рівень засвоєння учнями, студентами знань, набуття вмінь і навичок.

Методи контролю й аналізу ефективності виховання – методи виховання, що передбачають з’ясування результативності конкретних виховних заходів, виховної роботи загалом у певному колективі.

Методи організації та проведення навчально-пізнавальної
діяльності – сукупність методів, спрямованих на передавання і засвоєння учнями знань, набуття умінь і навичок.

Методи формування суспільної поведінки – це методи різно-бічного впливу на свідомість, почуття і волю вихованців з метою
формування у них навичок і звичок суспільної поведінки.

Міжпредметні зв’язки педагогіки – зв’язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше вивчити педагогічні факти, явища і процеси.

Модуль – логічно завершена частина теоретичних знань і практичних умінь з певної навчальної дисципліни.

Мотив навчання – спонукальна причина навчально-пізнаваль-ної діяльності людини.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.

Національне виховання – виховання дітей та молоді на куль-турно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, усвідомленні багатовікової мудрості та духовності.

Особистість – системна соціальна якість, якої набуває індивід у предметній діяльності та спілкуванні, що характеризує рівень і якість вияву в нього суспільних відносин.

Патріотизм – одне з найглибших громадянських почуттів,
змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові,
гордість за надбання національної культури.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що
вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогічна вимога – педагогічний вплив на свідомість вихо­ванця з метою спонукати його до позитивної діяльності або гальмувати його дії та вчинки, що мають негативний характер.

Педагогічна діагностика – виявлення за допомогою спеціальних методик стану навчально-виховної роботи, окремих її напрямів з метою коригування змісту, форми і методів його реалізації в педагогічному процесі.

Педагогічна майстерність – характеристика високого рівня педагогічної діяльності, що ґрунтується на високому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді.

Педагогічна техніка – уміння використовувати психофізичний вплив як інструмент виховання.

Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних настанов, які визначають спеціальний підхід і композицію форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень,
діаграм, карт).

Педагогічний вплив – педагогічно доцільна організація життє-діяльності учнів, у процесі якої вони здобувають знання, набувають необхідних рис і якостей, навичок і звичок.

Педагогічний досвід – практика педагогічної діяльності людини та її результат, що виявляє рівень опанування об’єктивних
закономірностей.

Педагогічний процес – спеціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованців, метою якої є розв’язання освітніх проблем і розвиток особистості.

Педагогічний такт – почуття міри в застосуванні педагогічного впливу на вихованців, коли оптимально враховуються умови
ситуації, її соціальні та педагогічні наслідки.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом негативних умов виховання.

Поведінка – система взаємопов’язаних реакцій і дій людини й тварин у взаємодії з навколишнім середовищем.

Предмет дидактики – зміст освіти підростаючого покоління і організація процесу, що забезпечує оволодіння цим змістом.

Предмет педагогіки – навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

Прийом виховання – частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.

Прийом навчання – деталь методу, окрема ситуація, розмова або практична дія вчителя чи учнів, які розкривають чи доповнюють спосіб.

Принцип виховання – керівне твердження, яке відбиває загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації та методів.

Принцип навчання (дидактики) – твердження, що визначає зміст, організаційні форми та методи навчальної роботи школи.

Принципи педагогічного процесу – система основних вихідних вимог до навчання і виховання, дотримання яких дає змогу ефективно розв’язувати проблеми всебічного розвитку особистості.

Програма виховання – стислий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу з виховання учнів, студентів протягом усього періоду їх навчання.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Рейтинг – позиція учня (студента) в класі (групі) за результатами навчання з певного предмета, яка визначається рейтинговим показником, тобто величиною, що є відсотковим відношенням суми опорних оцінок з усіх модулів до суми максимально можливих.

Розвиток людини – процес становлення та формування особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють цілеспрямоване виховання та навчання.

Рушійні сили виховного процесу – сукупність внутрішніх і зовнішніх суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню до нових цілей.

Система освіти – сукупність навчально-виховних закладів, які систематично і послідовно виховують, навчають і готують до життя підростаючі покоління відповідно до завдань суспільства.

Соціалізація – процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження його як особистості, залучення до
суспільного життя як активної, дієвої сили.

Такт педагогічний – почуття міри в застосуванні засобів педагогічного впливу на дітей.

Творчий рівень розвитку здібностей – найвищий рівень розвитку здібностей людини, який проявляється у творчому мисленні, спрямованому на створення нових зразків матеріальної та духовної
культури.

Техніка педагогічна – комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогу для чіткої й ефективної організації навчальних занять, ефективного застосування на практиці обраних методів педагогічного впливу як на окремих учнів, студентів, так і на дитячий, студентський колектив загалом.

Форма організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі.

Формування особистості – становлення людини як соціальної істоти в результаті впливу середовища і виховання на внутрішні сили розвитку.

Література

Дата добавления: 2015-05-24