Закономірності виховання

Закономірності виховання – це стійкі повторювані об’єктивно існуючі істотні зв’язки реалізація яких забезпечує ефективність розвитку особистості школяра.

Закономірності виховання:

1. Виховання органічно пов’язаних із суспільними потребами і умовами виховання

2. Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників

3. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність

4. Визначальними к вихованні є діяльність і спілкування

5. Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі

6. Ефективність виховного процесу зростає коли учні займаються самовихованням

Методи виховання:

1. Поняття про метод виховання

2. Класифікація методів виховання

3. Характеристика окремих методів виховання

Методи виховання – це способи взаємопов’язаної праці вихователя і вихованців, спрямований на розв’язання виховних завдань.

Метод виховання – це доцільна організація життя і діяльності колективу вихованців з метою формування в них якостей та рис необхідних для суспільства.

Вибір методу виховання залежить від:

1. Віку вихованців

2. Індивідуальних особливостей вихованців

3. Від мети і завдання виховання

4. Від рівня підготовленості самого вихователя

5. Від конкретної ситуації

Класифікація методів виховання:

1. Методи формування свідомості

- Лекція

- Бесіда

- Диспут

- Приклад

- Авторитет

2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки

- педагогічна вимога

- громадська думка колективу

- створення виховних ситуацій

- доручення

- привчання (вправи)

3. Методи стимулювання діяльності та поведінки

- Покарання

- Заохочення

- Змагання

- Гра

4. Методи самовиховання

- Самопізнання

- Саморегуляція

- Самооцінка

- Самоповага

Характеристика окремих методів

Приклад є взірцем для наслідування, активно впливаючи на свідомість і поведінку школяра. Прикладом для виховання може бути вчитель, батьки, рідні та близькі люди, друзі, літературні герої.

Сила впливу прикладу заснована на здатності до наслідування. Діти уважно придивляються до поведінки оточуючих людей і копіюють її.

Приклад впливає своєю наочністю і конкретністю. Діти самі помічають і наслідують поведінку оточуючих. Приклад не нав’язується.

На негативні приклади вчитель спирається в правовому, антиалкогольному вихованні, щоб показати недоцільність їх наслідування.

Авторитет – готується на моральній досконалості людини, на тих її моральних цінностях, які стають для інших взірцем, ідеалом. Авторитет сприймається як безсумнівне достоїнство сила, цінність.

Авторитет може бути фальшивим. Якщо він будується на залякувані дітей, приниженні, придушенні волі.

Педагогічна вимога – це педагогічний вплив на свідомість учня з метою спонукання його до позитивної діяльності та гальмування негативних дій та чинників.

Педагогічні вимоги мають бути посильні, зрозумілі, доцільні, справедливі,чіткі у формулюванні, єдині до всіх учнів.

За формою висловлювання педагогічні вимоги бувають прямі та опосередковані.

Прямі вимоги містять чітку вказівку що до того що і як потрібно виконувати. Висловлюють їх у авторитарній формі, рішучим тоном. Це наказ, вказівка.

Опосередковані вимоги висловлюються в м’якій формі. Це прохання, порада, довіра.

Види педагогічних вимог:

1. Вимога-прохання

2. Вимога-довіра

3. Вимога-схвалення

4. Вимога-порада

5. Вимога-натяк (у формі жарту, погляду, жесту)

6. Вимога-осуд (у формі докору, гніву, обурення)

7. Вимога-погроза

Громадська думка – це система загальних суджень людей яка виникає в процесі їх діяльності та спілкування. Та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Основним завдання вчителя є формування думки особистості: це система поглядів та оцінних суджень. Громадська думка утверджує норми моралі.

Для формування здорової громадської думки вчитель залучає вихованців до колективного обговорення явищ, подій в житті класу поведінки учнів.

Створення виховних ситуацій. Це спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки та подолання недоліків.

Ситуація стає виховуючою тоді, коли набуває виховного спрямування. Виховуючі ситуації сприяють формування в учнів здатності уявляти себе на місці іншої людини.

Виховні ситуації є творчі і гальмуючі.

Творчі пробуджують гуманні почуття учня, гальмуючі спонукають до припинення негативних дій та чинників.

Види виховних ситуацій:

- Вияв доброти, піклування, уважності

- Вияв уміння учня

- Активізація прихованих почуттів учнів.

- Зміцнення впевненості в своїх силах

- Залучення учня до цікавої діяльності

- Паралельна педагогічна дія

- Осуд

- Удавана байдужість вчителя

Несподівано створять педагогічні обставини за яких швидко і докорінно змінюється особистість.

Метод доручення – це виховний метод який потребує відповідних дій та вчинків від учня за завдання вчителя і формує в учнів певні навички і звички.

Доручення має спрямування – формування у дитини якостей, які недостатньо розвинуті або їх немає.

Доручення виховує відповідальність, старанність, дисциплінованість. Виконання доручення потребує контролю й оцінювання.

Доручення є постійні та епізодичні.

Метод вправ – вправляння, виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок і позитивних форм поведінки.

Термін вправи означає багаторазове повторення вчинків або дій, в яких виявляється відповідне ставлення до норм моралі, до людей, колективу.

Привчання – це організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспільної поведінки.

У школі учень щоденно вправляється у виконанні шкільних правил, режиму дня, начальній і трудовій діяльності. Це створює відповідні навички і звички.

Методи стимулювання діяльності та поведінки покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців.

Заохочення – це схвалення позитивних дій та вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Суть даного методу полягає в тому, що діяльність чи вчинок учня оцінюється позитивно і е спонукає його до творчості, працьовитості, старанності.

Значення заохочення:

1. заохочення сприяє розвитку в учнів віри в свої сили
2. заохочення стимулює учня на боротьбу з негативними вчинками
3. -//- викликає в учня прилив енергії, готовність до роботи, хороший настрій
4. -//- впливає не тільки на того кого заохочують, а й на оточуючих, викликаючи у них бажання бути кращим.

Види заохочень:

Усні	Письмові	Матеріальні
Словесні Схвалення похвала Важливе доручення Подяка Авансування особистості	Грамота Подяка Оцінка Запис у щоденник Фото на виставку Похвальний Лист Виставка зошитів чи творчих робіт	Подарунок Премія Стипендія

Вимоги до заохочувань:

• Повинно бути об’єктивним
• Повинно спиратись на громадську думку колективу.
• Врахування вікових та індивідуальних особливостей
• Своєчасність похвали
• Гласність та оприлюднення результатів
• Не хвалити за те, що не досягнуто своєю працею
• Не бажано хвалити більше 2 раз за одне і те ж саме
• Часті заохочення одного і того самого учня за незначні досягнення знижують виховні можливості методів.

Метод покарання:

Покарання – це осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення та запобігання у майбутньому.

Покарання повинно викликати почуття сорому, провини, намір не повторювати подібного.

Види покарань:

• Покарання вправляння
• Покарання осуд (догана)
• Покарання умовність
• Покарання зміна ставлення
• Зниження оцінки за поведінку
• Запис про порушення у щоденник
• Усне зауваження
• Догана
• Виклик батьків в школу
• Лист батькам
• Звертання до адміністрації
• Виключення зі школи

Покарання повинно бути справедливим, гуманним, не частим, обґрунтованим, не викликати фізичний біль або страждання дитини, і повинно передбачити позитивний результат, своєчасним.

Дата добавления: 2015-05-24