Модель організації та соціально-психологічної структури управління національною загальною середньоюосвітою

4.1.4. Заклади системи загальної освіти

Сучасний навчально-виховний заклад — це елемент національної системи освіти, що забезпечує реалізацію права дитини на здобуття загальної освіти, її інтелектуальний духовний і фізичний розвиток, соціальну адаптацію та підготовку до навчання у вищій школі, майбутньої професійної діяльності та повноцінного життя у суспіль­стві. Традиційним і основним типом навчально-вихов­ного закладу у сучасній національній системі загальної освіти є середня загальноосвітня школа. Сучасна загаль­ноосвітня середня школа покликана здійснювати розумове, трудове, моральне, фізичне й естетичне виховання учнів, прилучаючи підростаюче покоління до духовної культу­ри й матеріального виробництва, озброюючи його необхід­ними знаннями і способами діяльності.

Школа — це навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання дітей, молоді та дорослих. Школа — явище історичне, завдання й зміст діяльності якої зміню­вався зі зміною суспільно-економічного ладу. Школи по­діляють:

— за обсягом знань — на початкові, основні середні, старші середні й вищі;

— за характером знань — на загальноосвітні й профе­сійні;

— за віком учнів — для дітей, молоді і дорослих;

— за тим, хто їх утримує, — на державні, приватні й муніципальні (органів місцевого самоврядування), громадські;

— за статтю учнів — сумісні (для учнів обох статей) і роздільні (чоловічі, жіночі);

— за часом перебування й характером організації учнів — на школи-інтернати (пансіонати), де учні на­вчаються і живуть, та школи з подовженим днем, в яких учні тільки навчаються;

— за відношенням до релігії — на конфесійні й світ­ські.

Вирішальною передумовою перспективного розвитку сучасних середніх навчально-виховних закладів є створення демократичної структури загальної освіти на основі застосування засад державно-суспільної системи управлін­ня, яка має на меті:

— координацію і взаємозв'язок різних ланок цієї сис­теми з метою всебічного і гармонійного розвитку осо­бистості, її професійної орієнтації та загальної під­готовки;

— всебічну демократизацію освіти, яка передбачає пос­тійний розвиток самостійності та відповідальності керівників навчально-виховних закладів і кожного члена його колективу;

— органічне поєднання в управлінні закладом освіти державних і суспільних основ, відмову від командно-адміністративних методів управління; гласність, ви­борність і періодичну заміну управлінських органів і керівників;

— урахування національних і регіональних особливос­тей розвитку освіти в Україні;

— орієнтацію управлінських рішень на кінцевий ре­зультат, послідовне здійснення системно-цільового підходу в управлінні;

— забезпечення глибокого аналізу середньої освіти; упорядкування системи планування, організації і контролю;

— створення умов для творчої роботи керівних та педагогічних працівників загальноосвітніх закладів щодо організації навчально-виховного процесу.

Процес демократизації, який відбувається в суспільно­му житті України, обумовив виникнення і розвиток на­вчально-виховних закладів нового типу: ліцеїв, гімназій, коледжів, авторських та приватних шкіл, шкіл-комплексів. Повноцінний розвиток нових навчально-виховних закладів вимагає додержання ряду умов: наукових, мате­ріально-фінансових, кадрових, психологічних, соціальних, педагогічних та ін., а також визначення їх соціально-педагогічного статусу та провідних функцій. Так, діючими нормативними документами Міністерства освіти і науки України визначено, що гімназії та ліцеї створюються для пошуку, навчання, виховання й розвитку обдарованих і талановитих дітей. Вони повинні відродити і зміцнити інтелектуальний потенціал України та започаткувати мережу закладів освіти, яка б доповнювала масову загальноосвітню школу за змістом, методами та формами навчання й виховання. Одним із важливих еле-

ментів у діяльності гімназій та ліцеїв є пошук обдарованих дітей, тому діючими нормативними документами д_е передбачено входження в їх структуру школи першого ступеня (перших — четвертих класів).

Гімназія — це середній навчально-виховний заклад освіти, що зорієнтований на навчання і виховання здібних та обдарованих дітей, який починає працювати з учнями після закінчення школи першого ступеня (з І по VII клас). Діяльність гімназії спрямована на забезпечення науково-теоретичної, класичної гуманітарної (з певним профілем або без нього), загальнокультурної підготовки учнів.

Мета: активна участь у процесі формування інтелектуального потенціалу держави, розвиток вищих соціальних потреб особистості, громадянського та духовного відродження.

Завдання: вияв найбільш здібних та обдарованих дітей; створення умов для розвитку індивідуальних здібно­стей кожної особистості на основі розширення базового компонента; формування потреб до саморозвитку та самонавчання; підготовка учнів до здобуття вищої освіти; творчої праці в різних сферах наукової та практичної діяльності.

Гімназія може мати напрямок: гуманітарний, педагогічний, технічний та ін. Комплектування гімназії здійснюється спеціальною комісією за конкурсом абітурієнтів. Випускникам видаються атестати про середню освіту.

Ліцей — це середній загальноосвітній заклад, зорієн­тований на навчання й виховання дітей, які вже закінчи­ли 7(8) класів загальноосвітньої школи або мають непов­ну середню освіту. Його діяльність спрямована на одер­жання учнями освіти понад державний мінімум та здійснення науково-практичної підготовки. Ліцеї повин­ні мати чітко визначений профіль (технічний, гуманітарний) і відповідні умови для залучення учнів до науково-дослідної, експериментальної, конструкторської діяльності з обраного профілю.

Мета: формування інтелектуального потенціалу суспільства.

Завдання: надання найбільш здібним та обдарованим учням оптимальних умов щодо здобуття повноцінної осві­ти, реалізація індивідуальних творчих запитів, здійснення

загальноосвітньої допрофесійної підготовки до навчання у вищих навчальних закладах освіти.

Однією з вимог, якої слід дотримуватися при створенні гімназій та ліцеїв, є наявність базових наукових установ або вищих навчальних закладів.

Коледж — це модель елітарної школи (раніше — спец­школа), де проходять відбір діти за критерієм сформованої певної пізнавальної чи творчої потреби. У навчально-виховному процесі коледжу, що може мати профіль: технічна, музична чи художня творчість, туризм або спорт, роль провідної діяльності виконує пізнання чи творчість. Пріоритет пізнавальної чи творчої діяльності не виключає розвитку сфери дозвілля. Структура та характер провідної діяльності визначає ліберально-демократичний тип відносин між учасниками навчально-виховного процесу. Ідеоло­гія коледжу будується на ідеї престижу цього закладу, який спеціально створено та який постійно відтворюється й відроджується. Імідж коледжу формується за рахунок корпоративної етики.

Школа-комплекс — це модель навчального закладу, мета якого спрямована на забезпечення інтеграції всіх ланок безперервної освіти особистості, або інтеграції різноманітних форм розвитку її розумових, фізичних та художньо-естетичних здібностей. Як система забезпечен­ня безперервної освіти, школа-комплекс передбачає в своїй структурі такі елементи:

—центр сім'ї і раннього дитинства;

—дитячий заклад як передпочаткову школу;

—початкову школу;

—основну і середню школу;

—певне виробництво (науково-виробниче об'єднання) чи окремий вищий заклад освіти.

Як система забезпечення інтеграції форм розумового, Фізичного, художньо-естетичного розвитку особистості Дитини, школа-комплекс вибудовується на таких підсистемах:

— дитячий заклад профільного типу; початкова, основна і середня школа;

— музична, художня, спортивна школа;

— філіал юридичного, медичного, музичного, театраль­ного та ін. ліцеїв чи відповідних факультетів серед­ніх професійних або вищих навчальних закладів

Специфіка функціонування шкіл-комплексів обумовлена тим, що в них навчально-виховний процес побудовано на ідеї динамізму пошуку ефективних і варіативних шляхів формування особистості дитини, на підставі врахування її індивідуальних та вікових особливостей, і розуміння школи як соціокультурного інституту, що забезпечує фізичне, моральне й соціальне благополуччя кожної дитини як суб'єкта суспільних відносин.

Авторська школа — навчально-виховний заклад, що проектується автором — директором чи педагогічним колективом, в якому система організації навчання і виховання будується на базі однієї чи низки провідних психолого-педагогічних ідей. Окрема система, що покладена в основу авторської школи, зорієнтована на розвиток особистості дитини, удосконалення її відносин та взаємодії із зовнішнім середовищем, оптимізацію міжвікових сто­сунків учасників навчально-виховного процесу та їхньої співтворчості.

Виховні системи всіх авторських шкіл (С.Т. Шацького, А. С. Макаренка, В. М. Сороки-Росинського, С. М. Ри-верса, В. А. Караковського, М. П. Гузика та ін.) містять: комплекс виховних цілей та завдань; єдність людей, що їх реалізують; певну структуру відносин, що спеціально формується між учасниками педагогічної діяльності; певне навколишнє середовище, що застосовується школою для реалізації нею своїх провідних функцій.

Ефективність функціонування авторської школи визначається за критеріями «факту» та «якості». «Критеріями факту» є: упорядкованість життєдіяльності школи; наявність сформованого педагогічного колективу як команди однодумців; інтегрованість форм і методів навчально-виховної роботи у вигляді комплексів чи систем (центри, клуби, ключові заходи, тематичні програми і т. ін.). «Критеріями якості» виступають: ступінь відповідності виховної системи поставленим завданням; загальний морально-психологічний клімат; стиль ділових, творчих, міжособистісних відносин; самопочуття дитини; рівень навченості та вихованості випускників школи.

Загальноосвітній навчальний заклад недержавної (приватної) форми власності є складовою національні системи освіти і виступає в ній, як альтернативна форма

реалізації соціальних перетворень та суспільних відносин, до узаконена чинним законодавством України та Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні відносини між країнами. Ініціатором його створення можуть бути суспільні та релігійні організації, навчально-виховні заклади, підприємства, кооперативи, професійні об'єднання, окремі сім'ї або громадяни.

Навчальні заклади недержавної форми власності покликані забезпечити сприятливі умови для реалізації педагогічної ініціативи, самовираження суб'єктів навчально-виховного процесу, розкриття їхніх нахилів, здібностей і обдарованості. Приватний навчальний заклад — це відкрита, складна, динамічна соціально-педагогічна система, що задовольняє замовлення суспільства, запити засновни­ків і потреби батьків та учнів, і якій притаманні властиві ознаки класичної системи:

—наявність компонентів (педагогічний і учнівський колектив, адміністративно-управлінська ланка, обслуговуючий персонал, колектив засновників, батьківський колектив);

—взаємозв'язок і взаємозумовленість між компонен­тами системи (школи);

—зв'язок із зовнішнім середовищем;

—ієрархічна підпорядкованість складових системи управління;

—цілепокладання педагогічно доцільного функціонування системи.

Заклади освіти різних типів приватної форми власно­сті мають право на видачу випускникам сертифікату, ек­вівалентного атестату державної школи, і розвиваються у Різних напрямах: школа співтворчості, школа усмішок, школа доброго настрою, школа бізнесу, гімназія «Гармонія» та ін. Вони можуть бути змішаного типу, що створені для забезпечення додаткової освітньої підготовки дітей та догляду за ними.

Незважаючи на певні відмінності у фінансово-господарській діяльності та управлінсько-адміністративній ланці, уклади освіти різних типів недержавної форми власності використовують не тільки інноваційні, а й класичні наукові підходи, ідеї, теорії управління соціально-педагочними системами, що сприяє досягненню ними ефективні навчання й виховання підростаючого покоління.

Дата добавления: 2015-05-24