Система державного управління загальною середньою освітою

Держава визначає важливу роль загальної середньої освіти у становленні особистості та створює належні умови для її здобуття дітьми. Державна політика у галузі загальної середньої освіти визначається згідно з Конституцією України і проводиться центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування н_а основі Конституції України, Закону України «Про освіту» інших законодавчих актів. Управління системою загальної середньої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки України, яким підпорядковані відповідні навчально-виховні заклади. До державних органів управління загаль­ною середньою освітою належать:

— Міністерство освіти і науки України;

— відділ освіти облдержадміністрації;

— рай (міськ.) відділ освіти.

Завданнями управління загальною середньою освітою є:

— забезпечення реалізації державної політики в галузі загальної середньої освіти;

— визначення перспектив і напрямів її перспективного розвитку;

— розробка нормативно-правової бази щодо функціонування і розвитку загальної середньої освіти;

— визначення державних стандартів загальної середньої освіти, програм навчання й виховання дітей молодшого, середнього й старшого шкільного віку;

— здійснення державного інспектування середніх нав­чально-виховних закладів освіти незалежно від форм власності;

— організація контролю за дотриманням вимог нормативних актів, організація і ведення обліку в галузі середньої освіти;

— організація науково-методичного забезпечення загальної середньої освіти, впровадження в практику досягнень науки, передового педагогічного досвіду-новітніх педагогічних технологій;

— визначення нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення середніх навчально-вихо­вних закладів;

— координація діяльності органів управління загаль­ною середньою освітою.

Органами громадського самоврядування в управління загальною середньою освітою є:

Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

— обласна, міська, районна конференція педагогічних

працівників середніх навчально-виховних закладів;

— загальні збори (конференція) колективу середнього навчально-виховного закладу (школи).

Управління загальною середньою освітою — це цілеспрямована діяльність людей, за допомогою якої забезпечуються оптимальні умови її функціонування, створюєть­ся системний механізм її регулювання на загальнодержавному і місцевому рівнях та у відповідних навчально-виховних закладах. Управління загальною середньою освітою має забезпечити:

—додержання законодавства у галузі загальної середньої освіти;

—створення рівних умов для громадян для здобуття загальної середньої освіти;

—стимулювання творчого пошуку педагогів та нау­ковців;

—автономність у діяльності середніх навчально-вихов­них закладів та наукових установ;

—можливість індивідуального загальнокультурного і професійного становлення суб'єктів навчання;

—ефективну діяльність системи загальної середньої освіти в умовах державотворення, формування ринкових відносин, ринку інтелектуальних ресурсів і освітніх послуг.

Модель організаційної та соціально-психологічної структури управління національною загальною середньою освітою подано на схемі 1. Як засвідчує схема, над дитиною, що здобуває загальну середню освіту, міститься досить важка конструкція, що збудована заради неї — система загальної середньої освіти. Вона має ієрархічну будову, управління якою реально здійснюється шляхом забезпечення діалектичної єдності його структурно-організаційного й соціально-психологічного механізмів. З одного боку, управління системою загальної середньої освіти — це організована та планомірна діяльність відповідних органів (державних чи міських) та окремих осіб, що спрямована на упорядкування, удосконалення і розвиток загальноосвітніх навчально-виховних закладів. З іншого боку, управління системою загальної середньої освіти постає як соціально-психологічний простір з діловими та особистими стосунками, які регулюють діяльність людей, відповідною системою професійних і міжособистісних ролей, організаційним підпорядкуванням, цілей і завдань, функціональною специфікою та порівняною самостійністю підрозділів, комунікацією, координаційною цілісністю тощо.

Досягненню кінцевої мети управління повинна сприя­ти інтегрованість соціально-психологічного простору, тоб­то така характеристика, яка відображає міру співвідношення конструктивних і деструктивних тенденцій в організаційній взаємодії всіх установ освіти, оптимальне розв'язання суперечностей, комфортність всіх суб'єктів загалом. Основ­ним вектором цієї інтеграції в системі освіти повинен бути адекватно зрозумілий всіма підструктурами кінцевий результат — інтелектуально розвинена особистість дитини з національно-культурними і загальнолюдськими цінніс­ними орієнтаціями. Обумовлено це тим, що кожному рівню організованого управління притаманне співвідношен­ня суб'єктивних і об'єктивних диспозицій. Найсуттєвішою є та специфічна характеристика цільового об'єкта всієї системи — дитини, яка врешті-решт теж є суб'єктом, тобто свідомим діячем, носієм предметно-практичної діяльно­сті, що забезпечує ефективність здобуття нею загальної середньої освіти.

Отже, специфічною психологічною особливістю сучасно­го стилю управління системою середньої загальної освіти є тісніший зв'язок і залежність його кінцевого результату, як особливого процесу від соціально-психологічних меха­нізмів взаємодії всередині педагогічних колективів і між останніми в самій «піраміді» управління освітою. Через це значно зростає відповідність професійних якостей органі­заторів середньої освіти тому ідеалу, якого намагаються досягти педагогічні колективи певних навчально-виховних закладів згідно соціального замовлення нашого суспільс­тва. Тому знаряддям професійної діяльності керівних ка­дрів національної системи освіти в сучасних умовах є не стільки адміністрування як процес правового впливу на основі влади, скільки лідерство як психологічний вплив ке­рівника на підлеглих.

Дата добавления: 2015-05-24