Формування готовності педагога до інноваційної діяльності

Упровадженнянової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди або бар’єри. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішні:

- соціальні (несумісність нового з цінностями, прийнятими в суспільстві);

- організаційні (протидія керівних органів втіленню нововведень);

- методичні (брак методичного забезпечення);

- матеріально-технічні (рівень заробітної плати, відсутність необхідної техніки).

Внутрішні бар’єри – особистісні, психологічні. Вони різні в різних організаціях, на різних етапах нововведення.

Природа людини (педагога) різна, різні й умови, в яких вони живуть і працюють, тому й виникають психологічні бар'єри до сприйняття новацій. Причини, які заважають особистісному вияву творчої діяльності, можуть бути такі:

- схильність до конформізму;

- боязнь видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;

- боязнь видатися надто екстравагантним у критиці чужих думок;

- невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;

- недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу;

- відсутність потреби впроваджувати нове;

- боязнь помсти людини, чия позиція піддається критиці;

- особистісна тривожність, невпевненість у собі, знижена самооцінка;

- ригідність (негнучкість) мислення.

Уміння подолати внутрішні бар’єри є важливою ознакою готовності педагога до індивідуальної діяльності.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності – це особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії. Готовність до інноваційної педагогічної діяльності –

- важливий компонент професійної готовності,

- передумова ефективної діяльності педагога,

- максимальної реалізації його можливостей,

- розкриття творчого потенціалу.

У процесі підготовки (формування готовності) до практичної педагогічної діяльності майбутній педагог має набути:

- розвинену творчу уяву;

- стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;

- уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;

- психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;

- спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.

Необхідно взяти на озброєння те, що під час навчально-виховного процесу треба буде вміти реалізовувати:

- педагогічний гуманізм;

- емпатійне розуміння вихованців;

- співробітництво;

- діалогізм (здатність до діалогу з дитиною);

- особистісну позицію.

Вченими виокремлюються такі структурні компоненти готовності:

- мотиваційний (усвідомлене ставлення педагога до інноваційних технологій та їх ролі у розв'язанні проблем педагогічної освіти);

- когнітивний (сукупність знань педагога про суть і специфіку інноваційних педагогічних технологій та умінь застосовувати їх у власній професійній діяльності);

- вольовий (здатність завершувати розпочату справу, долати труднощі, які виникають при застосуванні нововведень);

- креативний (здатність до оригінального розв'язання педагогічних завдань);

- рефлексивний (пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності).

Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками:

1) усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці;

2) інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;

3) зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність;

4) готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності;

5) володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.

На основі співвідношення і міри вияву цих показників виокремлюють такі рівні сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності:

- інтуїтивний (інтуїтивна налаштованість на позитивне сприйняття нового);

- репродуктивний (сам застосовує, але зрідка);

- пошуковий (намагаються працювати по-новому, осмислено, сміливо);

- творчий (володіють технологіями теоретично і практично, створюють нові).

Як видно, кожен попередній рівень такої готовності є передумовою формування нових, вищих рівнів. З метою формування готовності до інноваційної діяльності майбутній педагог може:

а) брати активну участь у навчальних заняттях, груповій роботі, дискусіях;

б) осмислювати інноваційні ідеї, технології, техніки самостійно для наступного використання у практичній діяльності.

Література:

1. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І. М. Дичківська. — К.: Академвидав, 2004.

2. Підласий І. П. Педагогічні інновації / І. П. Підласий, А. І. Підласий // Рідна школа. – 1998. – № 12.

3. Попова О. В. Становлення і розвиток інноваційних педагогічних ідей в Україні в XX столітті / О. В. Попова. – Харків, 2001.

4. Юсуфбекова Н. Р. Общие основы педагогической инноватики. Опыт разработки теории инновационных процессов в образовании / Н. Р. Юсуфбекова. – М. 1991.

Дата добавления: 2015-05-24