Проти тілесних покарань

Про відпочинок

Необхідно знати природу дитини

Досвідчений наставник передусім повинен вивчити розум та природу дорученої йому дитини.

Треба з'ясувати собі, як слід поводитися з дитячою душею. Деякі діти, коли не бути з ними наполегливим, швидко стануть розбещені. Інші не терплять наказів. Одних страх збуджує, ін­ших— знесилює. Одні виявляють успіхи в зв'язку з безперерв­ною роботою, інші воліють поривчастої діяльності.

Небезпідставно вважають за перевагу вчителя, коли він нама­гається помічати відмінність розуму кожного і прагне дізнатися, до чого кожен здібніший від природи. І тут є різноманітність, і різниця між розумом кожного не менша, як між тілом.

Як досвідчений викладач фізичних вправ, прийшовши в напо­внене дітьми гімнастичне приміщення, всіляко досліджує їхнє ті­ло й душу, щоб кожному призначити певний вид змагання, так мусить поводитись і викладач красномовства. Він мусить вдум­ливо спостерігати, чий розум має більші здібності говорити стис­ло й добірно, чи поважно, чи м'яко, чи суворо, чи блискуче, чи шанобливо. Він повинен так пристосовуватись до кожного, щоб просунути його далі в тому напрямі, який має той від природи, бо природа буває сильніша, коли ми допомагаємо їй. Коли ж повес­ти учня в невластивий йому бік, він не зможе досягти успіху і в тому, до чого він менш здібний від природи, а також через певну недбалість послабить і те, що, очевидно, в ньому яскравіше вияв­лене від природи.

Усім дітям треба давати певний відпочинок. Це необхідно не тільки тому, що ніхто не може зносити безперервної праці і що навіть неживі речі можуть зберігати свою силу, перебуваючи де­який час у спокої, але й тому, що охота до навчання залежить від доброї волі, яку неможливо створити примусом. Таким чином, діти, відпочивши й відновивши свої сили, з більшою охотою бе­руться до навчання, і їхній дух стає бадьорішим, ставлячи опір всьому зовнішньопримусовому. Яне засуджую і дитячих ігор. Вони свідчать про жвавість дітей, і я не можу сподіватися, що смутна й завжди похмура дитина, млява навіть в іграх, властивих її рокам, буде пильно займатись науками. Однак і в цих перепочинках між роботою треба додержуватися певної міри, щоб від нестачі їх не з'явилася зненависть до навчання, а від надміру їх не утворилася звичка до неробства.

Я найменше бажав би, щоб учні зазнавали тілесних покарань, хоч вони загальноприйняті, і Хрісіпп не відкидав їх. Насамперед такі покарання ганебні й принизливі, і те, що властиве одному ві­кові, може бути образливим для іншого віку. Далі, якщо у кого-небудь душа настільки низька, що не виправляється доганами, — така людина звикне й до побоїв, як це спостерігається в найгір­ших рабів. Нарешті, зауважу, що й не було б погреби застосову­вати таке покарання, коли б пильний наставник близько стояв до учнів. В наші часи це недбале ставлення педагогів, очевидно, силкуються виправити таким способом, що дітей не примушують робити те, що слід, проте карають їх, коли вони не зробили цього. Нарешті, якщо можна ударами чи різками примусити вчитись маленького учня, то що ж робити з юнаком, якого не можна заля­кати і який повинен навчитися більшого? Додайте до цього, що від побоїв, у зв'язку зі страхом та болем, трапляються непри­стойні речі, про які незручно говорити, і незабаром після того з'являється соромливість, і при цьому почуття сорому, що виникає, надломлює душу, і учень вдається в тугу та віддаляється від товаришів.

Та я не буду більше спинятися на цьому питанні: зайве роз­тлумачувати те, що й без того зрозуміло. Досить сказаного. Не слід нікому дозволяти зайвого щодо віку слабкого, якого лег­ко скривдити.

Навчання граматики

Ось дві частини, що стосуються роботи вчителя граматики: перша стосується основ мови й називається методичною, друга має справу з читанням авторів і зветься історичною. Додамо до цього ще й кілька початкових вправ для дітей, поки вони, через своє малолітство, не можуть ще навчатися в ритора. Приміром, нехай вони Езопові байки, які мають безпосередньо прийти на зміну казкам няньок, переказують чистою мовою, без будь-яких надмірних перебільшень. Далі нехай ці красні байки, вже у ви­гляді переказу, розповідають у письмовій формі. Також слід пе­реказувати вірші прозою, спершу висловлювати їх зміненими словами, далі надавати їм сміливіших зворотів, відповідно скоро­чуючи та прикрашаючи їх, і в той самий час додержуючись зміс­ту, який вкладає в них автор вірша.

Дата добавления: 2015-05-24