Вибір годувальниці

Всі діти здатні до освіти

ПРО ВИХОВАННЯ ОРАТОРА

МАРК ФАБІЙ КВІНТІЛІАН

Марк Фабій Квінтіліан (42—118 рр. н. є.) — видатний пред­ставник педагогічної думки древнього Риму. Протягом 20 років він утримував школу риторів, яка користувалась широкою попу­лярністю і знаходилась під опікою імператорів. Школа Квінтіліана при імператорі Веспасіане стала першою державною школою в Римі.

Квінтіліан— автор знаменитої праці «Про виховання орато­ра» в 12 книгах. Тут (особливо в перших двох книгах) розгляда­ються загальнопедагогічні питання. Квінтіліан виступає прихи­льником громадського виховання, віддаючи йому перевагу перед домашнім. Йому належить прогресивна думка про те, що всі діти є здібними від природи і потребують тільки правильного вихо­вання і навчання з врахуванням їх індивідуальних особливостей. У навчанні він розрізняв три ступені: наслідування, настанови і вправи, був прихильником поєднання заучування з усвідомлен­ням матеріалу. Він сформулював ряд вимог до вчителя і вихова­теля. Про педагогічні рекомендації Квінтіліана чітке уявлення дають уривки із його твору «Про виховання оратора», які наведе­но нижче. При цьому необхідно враховувати, що мова йде про виховання дітей рабовласників.

Уривки

Батько, як тільки народиться в нього син, нехай насамперед перейметься найкращими надіями щодо своєї дитини. Такий на­стрій з самого початку примусить батька виявляти якнайбільше піклування про свою дитину. Бо зовсім безпідставно скаржаться, нібито природа обдарувала тільки дуже небагатьох людей здатні­стю засвоїти передаване їм знання і нібито багато людей даремно витрачають працю, час при тупості розумових здібностей. На­впаки, можна знайти багато людей розумово-рухливих і здібних до навчання. Це є чимось вродженим у людини. Подібно до того, як птахам дано від природи літати, коням — бігати, а звірям — виявляти лють, так і нам від природи притаманні розумова діяль­ність і кмітливість. Це змушує вважати, що наша душа небес­ного походження. Що ж до тупих, нетямущих людей — можна вважати, що вони відповідають природі не більше, ніж виродли­ві, або навіть потворні тіла, але ж такі явища дуже рідко трапля­ються.

Насамперед треба звертати увагу на те, щоб мова годувальни­ці не мала будь-яких істотних хиб. Хрісіпп радить вибирати для цього, якщо тільки це можливо, найрозумніших і найдоброчесніших. Справді, їх моральність треба ставити на перше місце, але й треба стежити, щоб вони говорили правильно. Адже дитина чує насамперед свою годувальницю і буде створювати власну мову, наслідуючи мову годувальниці. А тим часом, природно, ми дов­ше тримаємо в пам'яті те, чого навчилися в найраніші роки.

Дата добавления: 2015-05-24