Чи мусить наставник мати чистий і непорочний звичай?

Про що учитель мусить мати знання?

Тому, хто бажає бути учителем, по-перше, потрібно самому вчитися; бо як вчитиме іншого той, хто сам є невігласом або мало знає з предметів, які він повинен викладати? Такий подібним був би до сліпого, який сліпого водив і до рову впав. Той, хто бажає навчати, повинен перш за все сам добре вивчити те, що хоче викладати іншим, бо інакше він буде, як наймит, що полегеньку, так щоб не зморитись, займається ділом, але нічого не виконує. Тому учитель старанно читати мусить, але при читанні ще й такими міркуваннями займатися, як би змогти легше і більш успішно виконувати свій обов'язок. Він повинен піклуватися про благо дорученої йому молоді, щоб з неї вийшли добрі, а іноді і корисні співгромадяни, і як доглядач підпирає виноградну лозу, щоб вона принесла бажаний плід, так і вірний наставник подає юним учням благі навчання, щоб від цього добрі звичаї в них процвітали і приносили плоди.

Першою і найбільш потрібною учителеві якістю хай буде добронравність. Бо він є дзеркало, дивлячись в яке, юнаки бачать весь розквіт доброчесності. Бо хоч людина за темпераментом своїм вже в крові має той чи інший нахил, його однак (якщо він не відповідає добрим звичаям) можна виправити завдя­ки вихованню навичок, тобто намагаючись, щоб юнак зрозумів розмежування між добрим і злим. Отже, хай буде учитель дзеркалом добрих звичаїв, і чого вчить або вчити збирається, те саме, як на зразкові, хай показує на собі само­му. Бо мета навчання полягає в тому, щоб учні були добронравними, богобояз­ливими, до обов'язків своїх ретельними, одним словом такими, що служити­муть на славу богові і на користь вітчизні, і заради того треба, щоб вкоренила­ся в молодих ще серцях доброчесність і викоренилися пороки. А як може викоренити зло з іншого така людина, що сама в дусі і в тілі своєму зло має? Хіба може п'яниця нагадувати іншому, щоб той не напивався? Чи може лихомовний казати другому, щоб той не лихословив, не лаяв, не проклинав? Хіба може волоцюга, картяр, або, як кажуть, коргель, лаган, скеровувати іншого на працьовитість, старанність і доброчесність?

— О, ні! Такому всякий скаже: Меdice, сura te ір um, тобто, лікарю, вилікуйся сам! Юна людина, що побачить у старшої, а найбільш у батька, або у свого наставника, тому і наслідує, бо кажуть: від старшого вола вчиться плуг тягнути молодший. Є така істина, що діти розбещених батьків теж розбещеними бувають, а розбещений учитель всіх дітей розбещеними зробить, замість доброчесності розплодить злонравність і розбещеність у цілому суспільстві. Учитель є сіяч, що засіває зерном добру ниву; якщо він посіє там пшеницю, пшениця і уродить, а якщо посіє кукіль, то що інше зійде, як не кукіль?.. Тому нехай учитель буде дзеркалом для своїх учнів, нехай не спокусить жодного з доручених йому невинних... Учителеві треба пам'ятати, що слова вчать, а приклади приваблюють; нічого не варто вчити дитину азбуці, а в усьому іншому виховати з неї людину, шкідливу для суспільства, бо наука в злонравної людини є те саме, що зброя в руці розбійника, який зазіхає на чуже майно.

Дата добавления: 2015-05-24