Альтернативні способи осмислення проблем буття

Теоретико-пізнавальними основами матеріалістичного відображення дійсності є матеріально-предметна діяльність людини, практика; розуміння "вторинності" людини щодо "первинності" природи, незалежності останньої щодо людини, її свідомості.

Античні філософи, як правило, були стихійними матеріалістами. Вони бачили світ таким, яким він є, а саме: що світ передує людині, а не навпаки, що він є об'єктивним, незалежним від її свідомості, волі, бажань.

Про перших філософів Аристотель говорив, що вони прагнули з'ясувати "те, з чого сутнє складається, з чого як з першого, воно виникає, і в що, як в останнє, воно повертається; те, що як субстанція (першопочаток - В. Б.) залишається завжди одним і тим же та змінюється лише у своїх визначеннях... Тому вони вважають, що жодна річ не виникає і не знищується, оскільки завжди зберігається одна і та ж природа" (Див. Аристотель. Метафизика. - С. 71.).

Практична діяльність людини переконувала її в тому, що не нею створений світ, природа, а вона є породженням цього світу, природи. Саме тому античні філософи на перший план, як правило, ставили природу, її самодостатність, незалежність від людини. Це і стало пізнавальною основою об'єктивного, матеріалістичного відображення дійсності.

Ідеалістичний спосіб відображення проблем буття ґрунтується на перебільшенні, абсолютизації суб'єктивних моментів у процесі пізнання, ігноруванні або відкиданні його об'єктивних моментів.

Це і є однією з підвалин альтернативного ідеалістичного відображення дійсності.

З'ясовуючи основи альтернативного відображення дійсності, необхідно вказати ще на одну таку обставину - це перебільшення у процесі пізнання ролі самих понять. Питання стоїть так: що є першим у пізнанні - створене у процесі пізнання поняття чи те, що відображається цим поняттям.

З точки зору здорового глузду, вихідним у пізнанні виступає не поняття про речі, а самі ці речі, їх загальні ознаки, які і відображаються цим поняттям. Бо що таке "поняття"? Поняття - це форма мислення, в котрій відображаються загальні ознаки, властивості, відношення предметів. У процесі абстрактної діяльності людина виділяє найбільш загальні моменти речей і фіксує їх у понятті про дані речі. Здавалось, що якщо відсутній сам предмет, то не може бути і поняття про нього, не може бути уявлення про те, які загальні властивості йому притаманні. Однак ця очевидна істина сприймається філософами по-різному.

Платон, наприклад, вважав, що поняття про речі передують речам. Поняття є їх сутностями, самі ж речі таких сутностей не мають. Речі - плинні, змінні, перехідні. Поняття ж про речі - вічні, найважливіші.

Гегель теж поділяв таку точку зору. Він писав: "Помилково думати, що спочатку предмети утворюють зміст наших уявлень, а вже потім додається наша суб'єктивна діяльність, котра через посередництво... операції абстрагування... утворює їх поняття. Поняття, навпаки, є істинно першим... і речі мають сутність завдяки... поняттю" (Див. Гегель. Энциклопедия философских наук. - Т. 1. С. 347.).

Ніхто не заперечує важливу роль понять у науці. Вони є надійними засобами пізнання істини. Але великою помилкою є перебільшення їх значення у процесі пізнання, відокремленості їх від тих об'єктів, котрі вони відображають. Таке перебільшення, абсолютизація понять у процесі пізнання і є складовою альтернативного ідеалістичного відображення дійсності у свідомості людини. Розглядаючи альтернативні способи осмислення проблем буття, слід мати на увазі і альтернативність у визначенні самої суті процесу пізнання, а саме: чи здатна людина взагалі пізнати навколишній світ, чи їй це не під силу?

Філософи і цю проблему вирішували з альтернативних точок зору. Наприклад І. Кант вважав, що сутність принципово пізнати неможливо. Єдине, що підлягає пізнанню, - це те, що видиме, що "з'являється", що є явищем. Розірвавши закономірний зв'язок між сутністю і явищем, Кант фактично став на шлях заперечення пізнання (на шлях агностицизму. Від грецьк. - гносіс - знання, а - заперечення його). Інший відомий філософ Г. Гегель, навпаки, глибоко вірив у здатність людини пізнати навколишній світ. Він підкреслював, що "у прихованій і замкнутій сутності Всесвіту немає сили, котра змогла б протистояти відважності пізнання; вона (сутність) повинна розкритися перед нею (людиною), показати їй своє багатство і свої глибини й дати їй насолодитися ними" (Гегель. Соч. в 3-х томах. - Т. 3. - М., 1972. - С. 296.).

Дата добавления: 2015-05-09