Предмет філософії. Враховуючи вищевикладене, можна визначити і сам основний предмет філософії

Враховуючи вищевикладене, можна визначити і сам основний предмет філософії.

Розкриття предмету будь-якої науки, і філософії теж, передбачає окреслення відповідного кола проблем, котрі та чи інша наука досліджує „і які є для неї специфічними, особливими. Для філософії такими особливими проблемами, як було вже сказано вище, є загальні проблеми існування світу як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб'єктом же пізнання, осмислення цих проблем є людина як творча, діяльна істота. Тому предмет будь-якої філософської системи, будь-якого її напрямку необхідно охоплює, як основне, - відношення "людина - світ", його різні модифікації.

Скажімо, у Гегеля в основі його філософської системи лежить так звана "абсолютна ідея", котра є не чимось іншим, як перебільшеною об'єктивованою людською свідомістю, "абсолютним розумом"; у філософії екзистенціалізму, у Ж.-П. Сартра, абсолютизується, перебільшується "світ людини", її суб'єктивність: "Немає ніякого іншого світу, окрім людського світу, світу людської суб'єктивності", - підкреслював Ж.-П. Сартр (Див. Сумерки богов. - М., 1990. - С. 343.). Едмунд Гуссерль, засновник так званої феноменологічної школи, у предмет філософії включав лише "чисту свідомість" - відокремлену від існування і свідомості конкретної людини; Л. Фейєрбах дотримувався іншої точки зору. Для нього "єдиним, універсальним і вищим предметом філософії" є "людина і природа як базис людини" (Л. Фейєрбах. Избр. филос. соч. - Т. 1. - М., 1955. - С. 202.); філософські концепції, наприклад, Д. Локка, П. Гольбаха та інших, ґрунтуються на пріоритетності світу, природи, матерії, їх об'єктивності тощо.

Отже, при осмисленні основних проблем буття філософи так чи інакше розглядали їх через призму відношення "людина - світ". Не випадково Йоган Фіхте, представник німецької класичної філософії, вважав, що розвиток філософії може відбуватися двома основними шляхами - від речі до ідеї (Фіхте називав такий підхід "догматизмом") і від ідеї до речі (Фіхте називав такий підхід "ідеалізмом").

Фактично ж німецький філософ визначив два основних протилежних напрямки у філософії - матеріалістичний ("від речі до ідеї") та ідеалістичний ("від ідеї до речі"). Бо що таке матеріалізм?

Матеріалізм (від лат. mаtеrіа - речовинний) - це філософський напрямок, який виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а свідомість, мислення, дух -вторинними. З точки зору матеріалізму, світ як природа є матеріальним, об'єктивним, незалежним від людини, її волі, свідомості. А сама свідомість, мислення, дух є властивістю високоорганізованої матерії, її ідеальним відображенням.

Ідеалізм (від грецьк. іdеа - ідея, образ, поняття) - філософський напрямок, протилежний матеріалізму, який виходить з того, що свідомість, мислення, дух є первинними, а природа, буття, матерія - вторинними. Він поділяється на певні різновиди - об'єктивний ідеалізм та суб'єктивний ідеалізм - залежно від того, яке духовне першоначало кладеться в його основу. Об'єктивний ідеалізм за основу дійсності приймає безособистісний дух, розум, свідомість ("абсолютний дух", "абсолютний розум", "чиста свідомість"). Суб'єктивний ідеалізм конструює світ на основі особливостей індивідуальної свідомості і ставить цей світ у залежність від неї, від "Я".

В чому причини такого альтернативного, різнополюсного відображення дійсності? Які пізнавальні корені такого відображення?

Дата добавления: 2015-05-09