Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Філософія і світогляд




 

Філософія має органічний зв'язок зі світоглядом. Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: "світогляд - це форма суспільної свідомості"; "світогляд - це форма самоусвідомлення особистості"; "світогляд - це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі"; "світогляд - це система принципів діяльності людини"; " світогляд - це погляд людини на світ як ціле"; "світогляд - це спосіб духовно-практичного освоєння світу".

Ці визначення, безумовно, мають сенс. Вони свідчать про те, що поняття "світогляд" - багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх вищенаведених визначень найбільш узагальненим є таке: світогляд - це спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Філософія і світогляд у цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж; є специфічним світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-практичної, політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. У чому вона полягає?

Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони:

- є своєрідними способами духовно-практичного освоєння світу;

- мають однаковий предмет осмислення - відношення "людина -світ";

- дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т. ін.;

- мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

Разом з тим філософія і світогляд - це не тотожні поняття. У чому полягає їх нетотожність?

- Поняття "світогляд" більш широке за обсягом, ніж поняття "філософія". Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ - не лише філософські, а й релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і т. ін.

- Для характеристики світогляду використовуються поняття "загальна картина світу", "світовідчуття", "світосприйняття", "світоуявлення", "світорозуміння" тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є "світорозуміння".

- Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе вчення про буття (онтологію), теорію пізнання (гносеологію), діалектику (загальна теорія розвитку), антропологію (вчення про людину) і т. ін. До структури світогляду належать: досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання, воля, ідеали тощо.

- Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маючи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.

Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.

Міфологічна свідомість - це початкова форма розрізнюючої, мовно - опредметнюючої активності людського духу - починає вимальовувати спочатку химерно - потворі образи реальності. Ця активність має предметний характер (предмет буквально - те, що переді мною) оскільки людина від початку усвідомлює себе як скінчену - обмежену певним простором і часом (від народження до смерті) істоту. За образом і подобою цієї "мірки" людина починає диференціювати й упорядковувати хаотичну на перших кроках реальність, тлумачачи її як упорядковану множину (систему) речей - предметів (матеріально - субстанційних та ідеально - субстанційних). Пізніше Протагор зафіксує цю обставину у визначенні людини як міри всіх речей. Поступово початкова потворність міфологічних образів стає дедалі більш і більш гармонійною, але міфологічна свідомість настійно прагнула надати сталості світопорядку - Космосу, який вона вибудовує з первісного Хаосу, вбачаючи свою основну функцію не у творенні, а у відтворенні, увічненні урівнюючої "гармонії" симетричного Космосу.

Такою постає перша парадигма (картина світу) історичної активності ще дофілософської - міфологічної свідомості людини: диференціація первісного Хаосу природи на множину речово - предметних структур, створення упорядковано - універсальної, узагальнено - урівноваженої системи світу (а не природи чи буття, які ледь прозирають крізь машкару реально - ідеального Космосу), адже міфологічний Космос - світ являв собою освоєну людиною усвідомлену, ніби "освітлену" (від слов′янських "світло", "світ" та ін.) частину природного буття. Повною аналогією до цього є германські мови (англійське world і німецьке Welt, що перекладаються як "світ" походять від латинського дієслова vallare, яке означає "обносити", "укріплювати" певну територію частоколом або валом). Тут доречно згадати міф про Лабіринт - споруду з безліччю заплутаних ходів і переходів, яка символізує початкову невпізнаваність і "непрозорість" для людини первісного Хаосу. Але таємничість Лабіринту, зрештою розгадує афінський герой Тезей: прив′язавши кінець клубка ниток, подарованого йому донькою критського царя Міноса Аріадною, він сміливо заходить до Лабіринту, вбиває страшну потвору Мінотавра й щасливо повертається. Розгадка Лабіринту, таким чином, символізує тріумф людини в осягненні, подолання хаотичності (несумірності з людиною) природного середовища, в торжестві Порядку, символізованого Космосом, над безладом природного Хаосу.

Картина Космосу як упорядкованої гармонії світу, вибудовувана міфологічною свідомістю, служить парадигмою античної (греко-римської) філософії і культури в цілому, але парадигмальним взірцем античної картини світу виступає специфіка процесів природного буття. Темпорально (в часовому відношенні) природні процеси плинуть від попередніх етапів (причин) до наступних (наслідків), а сама часова ритміка природних процесів реалізується циклічно, як постійне повторення одного й того ж (своєрідний "біг на місці"), тобто темпоральною домінантою виступає теперішній час (минуле й майбутнє тут є просто ілюзією, оскільки вони постійно повертаються у "тепер"). Це надає природному порядкові - закономірності - подій однозначності, навіть однаковості: наочним прикладом подібного "непорушного руху" є зміна пір року, як монотонна повторюваність чотирьох фаз. Детермінаційним чинником такого перебігу процесів є необхідність, яка реалізує тільки один вузький клас можливостей - тих, що неминуче стануть дійсністю; це, власне, й не можливості, а скоріше - потенційна дійсність.

Саме такий - природний, необхідний - перебіг подій від причини до наслідку людина вважала єдино реальним, "накладаючи" його й на людську життєдіяльність. Проте реальна специфіка людської життєдіяльності, у якій впадала у вічі детермінуюча активність духовних чинників, що орієнтувалися головним чином не на відтворюючу, а на творчу активність, не могла не стимулювати істотних корекцій в осмисленні "механізмів" людської діяльності. Оскільки ж ця діяльність здійснювалась духовними ("замежовими", "потойбічними" стосовно природних детермінант) чинниками, друга історично - філософська парадигма, що реалізувалася в контексті середньовічної філософії, надає пріоритет духовним процесам, проголошує їх, по суті, головними домінантами світотворення й життєдіяльності, здійснюваними надприродними і, головне, позаприродними - божественними - чинниками. Але активна роль духовного чинника у світобудові зазнала догматизації та абсолютизації, що зрештою привело до тлумачення людини, точніше її "двоїстого" (тілесно-духовного) статусу, як стану трагічної "розірваності" людини.

Почалися пошуки усунення названої людської трагедії, які завершуються за доби Відродження (Ренесансу) формуванням нової (третьої) історико - філософської парадигми: новочасної (новоєвропейської) філософії, або, як її частіше починають називати, філософського модерну. Суть цієї парадигми полягає у створенні моністичних (матеріалістиної та ідеалістичної) моделей філософствування. Але моністичні конструкції філософської думки ігнорували реальність тілесно - матеріалістичного субстрату (матеріалістичні напрями XVII - XVIIIст.), причому матеріалізований "ерзац" духу - розум (ratio) вироджувавсь у знедуховлюючий людину чинник; або ж так само однобічно редукували тілесно - природну сторону людини до раціонально - ідеальної (німецька класична філософія XVIII - XIX ст.).

Матеріалістичне "знедуховлення" та ідеалістичне "знеприроднення" людини спонукають до життя четверту історико - філософську парадигму - сучасну світову філософію (позитивістський, прагматичний, екзистенційний та інші напрями). Ця парадигма розробляє різні варіанти єдності (й водночас "незілляності") тілесно - духовних характеристик людини. Сучасна філософська парадигма значною більшістю своїх напрямів спирається на потужну бароково - кордоцентричну філософську традицію, що постала з антиренесансного культурного руху XVII ст. - Реформації (пієтизм, янсенізм, німецький романтизм у Західній Європі, філософія українського бароко в XVII - XIX ст. та екзистенційно - необароковий рух в Україні XX ст.).

У 60 - 70 -ті роки XX ст. з′являється тенденція до створення нової п′ятої філософської парадигми - так званої філософії постмодерну. Проте сьогодні ще рано говорити, наскільки вдала ця спроба: відповідь на це питання нам дасть вже XXI ст.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-09; Просмотров: 1253; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.