Лекции по дисциплине

Для лікування злоякісних пухлин використовуються різні разові і сумарні дози опромінення. Вони залежать від радіочутливості тканини (гістологічної структури) з якої росте пухлина, розмірів пухлини та її локалізації.

Для лікування пухлин, які походять з епітеліальних тканин, сумарна осередкова доза (СОД) складає – 40–60 Гр;

для пухлин, які походять із тканин залозистого епітелію (аденокарциноми) – СОД складає 65–80 Гр;

для сарком (пухлин із сполучної, м¢язевої тканини) СОД складає
80-90 Гр;

для меланобластоми СОД – 100–110 Гр.

Оскільки пухлини в організмі не автономні, їх радіочутливість залежить також від реактивності організму, віку хворого, його загального стану, попереднього лікування, стану оточуючих пухлину тканин. Пухлини з інфільтруючим ростом менш радіочутливі, ніж екзофітні форми, оскільки вони значно порушують крово- та лімфообіг в оточуючих тканинах. Пухлини багаті стромою більш радіорезистентні, що зумовлено їх низькою оксигенацією.

Сумарну осередкову дозу за курс променевої терапії вибирають виходячи з клінічних та радіобіологічних факторів. Величина СОД складається із суми одноразових поглинутих доз і обумовлює тривалість опромінення в днях (курс променевої терапії).

Ритм опромінення – це розподіл дози у часі. Існує кілька способів розподілу дози:

– однократне

– фракційне

– безперервне

При однократному опроміненні заплановану дозу до пухлини підводять за один сеанс опромінення. Такий спосіб застосовується, в основному, в передопераційному курсі променевої терапії, а також при субопераційному опроміненні.

При фракційному методі, пухлину опромінюють протягом кількох днів чи тижнів, тобто сумарну дозу ділять на окремі частини (фракції). Розрізняють:

– дрібні фракції – 2-2,5 Гр,

– середні фракції – 3-4 Гр,

– великі фракції 5-13 Гр.

Найбільш поширеним способом опромінення є фракційний. Безперервне опромінення (протягом кількох годин чи діб) здійснюється при внутрішньотканинній, внутрішньопорожнинній та терапії інкорпорованими радіоактивними фармакологічними препаратами (РФП).

Необхідною умовою успішного променевого лікування онкологічних хворих є індивідуальний підхід. Для кожного хворого складається план лікування з урахуванням розміру (величини) патологічного вогнища, локалізації, поширеності, морфологічної структури і оцінки загального стану хворого. В складанні плану лікування приймають участь три спеціалісти: лікар-онколог, променевий терапевт, хіміотерапевт.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

1. У чому полягає основний принцип променевої терапії?

2. Виберіть відстань від джерела випромінювання до поверхні шкіри при проведенні близькодистанційного, далекодистанційного та контактного методів променевої терапії?

3. Дайте визначення відкритим та закритим джерелам випромінювання?

4. Виберіть показання до проведення радикального, паліативного та симптоматичного лікування?

5. Перерахуйте показання до комбінованого, комплексного та самостійного променевого лікування?

6. Що означає разова та сумарна поглинуті дози?

Б. Задачі для самоконтролю:

1. Яка відстань від джерела випромінювання до шкіри при далекодистанційному методі?

А) від 0 до 1,5 см

Б) від 1,5 см до 30 см

В) від 10 см до 30 см

Г) від 30 см до 50 см

Д) від 30 см ы більше

2. Яка відстань від джерела випромінювання до шкіри при близькодистанційному методі?

А) від 0 до 1,5 см

Б) від 1,5 см до 30 см

В) від 10 см до 30 см

Г) від 30 см до 50 см

Д) від 50 см і більше

3. Який метод лікування застосовують при неоперабельних формах раку?

А) комбінований

Б) комплексний

В) хіміотерапія

Г) паліативний курс променевої терапії

Д) хірургічний

4. Яка програма променевої терапії спрямована на часткове пошкодження пухлинного вогнища?

А) радикальна

Б) паліативна

В) симптоматична

Г) післяопераційна

Д) субопераційна

5. Яка програма променевої терапії спрямована на повне пошкодження пухлини?

А) радикальна

Б) паліативна

В) симптоматична

Г) післяопераційна

Д) жодна з названих

6. Рекомендована література.

Основна:

1. Вибрані лекції з радіонуклідн6ої діагностики та променевої терапії за ред. Проф.. А.П.Лазара. „Нова книга”, Вінниця., 2006., С.157– 195.

2. Милько В.И., Лазарь А.Ф., Назимок Н.Ф. Медицинская радиология. – Киев. – 1979. – С. 73–76, 147–172, 172–218.

3. Линденбратен Л.Д., Лясс Ф.М. Медицинская радиология. – М.:Медицина, 1979. – С. 247–283, 289–331.

4. Линденбратен Л.Д., Королюк И.П. Медицинская радиология. - М.: Медицина.- 2000. – С. 621-647.

Додаткова:

1. Клиническая рентгенрадиология (руководство). Т.5. Под ред. Г.А. Зедгенидзе. – М.: Медицина, 1985.– С.16–20, 114–123.

2. Переслегин И.А., Саркисян Ю.Х. Клиническая радиология.– М., 1973 г.

3. Руководство комбинированного и комплексного лечения больных со злокачественными опухолями.– М., Медицина.– 1989 г.

4. ОСПУ-2000.

5. НРБУ 1998.

«ЛИНЕЙНАЯ АЛГЕБРА»

Направление 080100

«Экономика»

Очная форма обучения

Рязань 2012
Тема 10. Квадратичные формы

1. Квадратичная форма, ее матрица.

2. Преобразования квадратичных форм.

3. Приведение квадратичной формы к каноническому виду методом Лагранжа.

4. Приведение квадратичной формы к каноническому виду при помощи ортогонального преобразования.

5. Нормальный вид квадратичной формы. Закон инерции квадратичной формы.

6. Знакоопределенные и знакопеременные квадратичные формы.

7. Критерий Сильвестра знакоопределенности квадратичной формы.

Дата добавления: 2015-05-09