Визначте особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій. Криві байдужості. Їх властивості

Дослідіть рівновагу споживача з кардиналістських позицій.

Визначають два основні підходи до формалізації вибору споживачів кількісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський) підходи. Згідно з кардиналістським підходом (К.Менгер, У.Джевонс. Л.Вальрас та ін.) пропонували для дослідження попиту виміряти сукупну корисність від споживання блага в кількісних показниках. Були запропоновані спеціальні одиниці для виміру корисності - "ютилі". Наприклад, споживання однієї склянки соку приносить споживачеві корисність 10 ютилів, двох склянок - 5 ютилів.

Кількісній теорії належать великі досягнення в теорії корисності -відкриття граничної корисності, закону спадної граничної корисності, обгрунтування рівноваги споживача на основі еквімаржинального принципу, дослідження психолого-економічних законів споживання та ін.

Слід розрізняти загальну корисність блага і його граничну корисність. Якщо перша є сумою корисностей окремих частин блага, то друга характеризує приріст загальної корисності при збільшенні обсягу споживання даного блага на одну одиницю.

Споживач досягає максимального задоволення чи корисності у тому випадку, коли граничні корисності усіх товарів, що купуються ним, пропорційні їх цінам. Тобто споживач досягає стану рівноваги, якщо забезпечено рівність виважених граничних корис­ностей усіх товарів, що ним купуються, з розрахунку на одиницю грошей. Звідси виходить, що у стані рівноваги для будь-якого споживача остання одиниця грошей забезпечує одну й ту саму величи­ну корисності незалежно від того, на придбання якого блага вона вит­рачена.

Кожне благо можна використовувати у різних альтернативних цілях і, значить, задовольняти різні потреби. Будь-яке благо розділяється між різними цілями його використання у таких пропорціях, щоб гранична корисність при використанні його у всіх цілях була однаковою.

Один і той же товар може мати неоднакову корисність для різних споживачів. Уявімо собі двох покупців — бідного і багатого, які ку­пують один і той же товар по одній і тій же ринковій ціні. Оскільки ця ціна буде являти для бідного покупця більшу граничну корисність, ніж для багатого, остільки і виважені граничні корисності даного товару для них будуть неоднаковими. Тим не менше, співвідношен­ня між граничними корисностями різних товарів будуть однакови­ми для всіх покупців.

Умовність, абстрактність та суб’єктивність кількісного підходу до виміру корисності привели до появи у 80-х роках ХІХ ст. ординалістської (порядкової) теорії корисності. Найбільший вклад в розробку даної теорії внесли Ф.Еджуорт, В.Парето, Е.Слуцький, Р.Аллен, Дж.Хікс та ін. Вони запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної (кардиналістська теорія), а відносної шкали, яка показує уподобання споживача або ранг спожитого блага (ординалістська або порядкова теорія корисності). Авторами цієї теорії було сформульовано аксіоми порядкового підходу: припущення про зрівняльність. Споживач спроможний зрівнювати та упорядковувати (ранжирування) блага. Якщо є два набори благ (А і В), то споживач може віддати перевагу А (А >В), набору В (В> А) або визнати їх рівноцінними (А≈В);припущення про транзитивність вибору. Транзитивність вибору полягає в тому, що якщо А >В і В >С, то А >С, або якщо А ≈В і В≈С, то А≈С, або якщо А>В і В≈С, то А >С; субституціональність: товари можуть заміщувати один одного у наборах;рац.вибору.

Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Для простоти ми будемо розглядати споживчі набори, що складаються лише із двох благ. Згідно з аксіомою про зрівняльність, споживач спроможний ранжирувати корисності або вважать різні набори благ рівноцінними за корисністю. По відношенню до останніх споживач у своєму виборі виявляє “байдужість”. В зв’язку з цим у теорії споживання використовується крива байдужості. Крива байдужості - це лінія, кожна точка якої являє собою набори благ (х, у), рівноцінних між собою з точки зору споживача, тобто пропонують однаковий рівень задоволення потреб споживача (рис.3.1.).

А

Y Y

U₁

U₃

U₂

X X

Рис.3.1. Крива байдужості Рис. 3.2. Карта кривих байдужості

Між наборами А,В та С споживач не вбачає ніякої різниці, тому що вони приносять йому однакове задоволення. Щоб описати уподобання споживача щодо всіх комбінацій наборів, ми можемо графічно зобразити набір кривих байдужості, що має назву “карта кривих байдужості” (рис. 3.2.). Карта байдужості повністю відображає всі індивідуальні уподобання споживача. Коли споживач не обмежений бюджетом, то, користуючись принципом раціональності, він обирає максимальну корисність.

Властивості кривих байдужості: 1)Криві байдужості (для нормальних, повноцінних товарів) мають спадний характер. 2) Набори на кривих, більш віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживацького задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих (U₃ >U₂ >U₁). 3) Криві байдужості ніколи не перетинаються згідно з принципом транзитивності. 4) Крива байдужості може бути проведена через будь-яку точку у просторі споживчих благ. Це виходить з аксіоми про зрівняльність. 5) Криві байдужості, як правило, випуклі до початку координат. Іншими словами, нахил кривої байдужості зменшується з ростом споживання будь-якого блага. Ця властивість пояснюється дією закону спадної граничної корисності.

Вибираючи між благами, споживач може відмовитися від одного блага на користь іншого. Починаючи від ринкового кошика А і просуваючись до ринкового кошика В та С, ми бачимо, що споживач готовий відмовитися від певних одиниць блага Х на користь блага Y. Чим більше Х і менше Y споживає особа, тим більше Х вона віддасть, щоб отримати додаткову кількість блага Y. Щоб визначити кількість одного товару, яким споживач пожертвує, аби придбати інший товар, використовують граничну норму заміни.

Дата добавления: 2015-05-09