Роль братських шкіл у становленні освіти

У ході боротьби українців проти католицького впливу велику роль відігравали братства. Однією з найважливіших їх турбот була шкільна справа.

Під тиском прогресивних сил України польський король Стефан Баторій дозволив Віленському братству відкривати школи, а з 1585 р. це право поширюється на всі братства Великого князівства Литовського та Галичини. У тому ж році зроблено перший набір до Львівської братської школи, а невдовзі такі заклади починають працювати у Рогатині, Городку, Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Немирові, Кам'янці- Подільському, Кременці, Києві та інших містах, усього близько ЗО.У братських школах навчалися діти всіх станів а також сироти. Вони утримувалися коштом братств за рахунок внесків, бідні та сироти вчилися безкоштовно. При цьому виключаласябудь-яка несправедливість. "Навчати й любити всіх дітей однаково" — ось заповідь педагогів школи.

Головна увага приділялася слов'янській та руській (українській) мовам, вивчалися також як обов'язкові грецька мова та латина, шо сприяло засвоєнню античної спадщини, осягненню тогочасної європейської науки і культури. Учні слов'яно-греко-латинських шкіл, крім мов, оволодівали програмою "семи вільних наук": діалектикою, риторикою, музикою, арифметикою, геометрією, астрономією та латиною. Окремі братські школи переросли у вищі навчальні заклади. Як приклад — Києво-Могилянська Академія.Викладачами працювали здебільшого українці: Тустановський, Ставровецький, майбутній митрополит Іов Борецький, Юрій Рогатинець, Стефан і Лаврентій Зизаніїта ін.

Поширення шкіл пробуджувало національну свідомість, відроджувало українські традиції, сотні вихованців шкіл ставали мандрівними вчителями, поширювали знання, формували в своїх учнів почуття власної гідності та непримиренності до покатоличення та спольщення свого народу.

29.Які характерні особливості архітектури XIV ст-?

Постійна загроза нападу ворогів і боротьба проти різних завойовників зумовили своєрідний архітектурний тип — будинок-фортецю, який згодом переріс у фортецю-замок. Для оборонних цілей використовувалися також господарські будівлі та церкви. Оборонні споруди зводилися з місцевих та привозних матеріалів, здебільшого з каменю й дерева.

Будівничими фортець були місцеві майстри, які завжди враховували рельєф місцевості. Наприклад, у Кременці високі й міцні стіни охоплюють тісно забудований двір, у центрі якого стояла церква-фортеця, начесторож, охороняючи вхід на Волинську низину. Оборонні комплекси будували у стратегічно вигідних мисцях.

Найяскравішим зразком феодального замку можна назвати Хотинську фортецю: 30-40-мет- рові башти та стіни дорівнюють висоті 12-13-по-

верхового сучасного будинку, товщина їх 5-6 метрів. Фасад замку декоровано орнаментом із червоної цегли, що нагадує народну вишивку.

Після звільнення від татаро-монгольеької залежності починається активна забудова церков і монастирів. Так, у Львові перебудовується вірменська церква і зводиться собор святого Юра, у Луцьку — Івана Богослова.

Територія України обіймає різні природні регіони, кожний з них має свої характерні особливості. Це зумовило пошуки майстрами архітектурних стильових ознак, характерних для даної місцевості. Визначаються два великих напрямки: один продовжує традиції кам'яного будівництва ХІІ-ХІІІ ст., інший спирається на досвід розвитку народної дерев'яної архітектури. Але в обох легко прослідковуються стильові ознаки оборонних споруд — вузькі вікна-бійниці, замість бань — оборонні башти. Найяскравіші зразки — українська церква в Зимно, Троїцька церква у Межиріччі, біля Острога, та церква-фортеця у Сутківцях.Для архітектурних споруд цього періоду характерні відчутні впливи сусідів - Молдавії та країн Балканського півострова, особливо в прикарпатських районах.

30.Іконопис ХІУ-ХУ ст.

У ХІУ-ХУ ст. у Європі відбуваються складні процеси: ортодокси зазнають поразки, формуються гуманістичні тенденції, що значною мірою змінюють світогляд людей. Україна активно реагує на ці зміни, запозичує набутий сусідами досвід. Найбільш яскраво це помітно у живопису. Традиційні релігійні сюжети трактуються як світська подія, в зображення вносяться живі натурні враження. Розписи оживають, стають динамічними, йдуть пошуки відображення емоційного стану героя. Канонічні теми одержують досить вільне трактування. Утворюються осередки місцевих майстрів-живописців.

Формується українська, досить своєрідна школа іконопису. Для неї характерний малюнок струнких, пропорційно складених фігур у сміливих і вільних рухах, з яскраво вираженим українським етнічним типом. Сюжети наближаються до народних роздисів у хатах. Розширюється їх тематика: з'являються теми страшного суду, сатиричні трактування. Нерідко художники вводять в ікони зображення турків, татар, євреїв у характерному вбранні, панів, королів у компанії з блудницями, які терплять пекельні муки. Під впливом народної творчості в іконопису менш помітний аскетизм, образи святих стають теплими, людяними. Палітра висвітлюється. Найбільшої популярності, особливо в козацькому середовищі, набули святі Георгій, Микола Чудотворець, Параскева П'ятниця та Богоматір з дитиною.Отже, в живопису намітилися і закріпилися реалістичні тенденції, які невдовзі переросли у світське мистецтво.

Дата добавления: 2015-05-09