Як вплинув поділ України на світогляд народу?

У XVI ст. значна частина українських земель (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брац- лавщина, Київщина) підпали під владу Речі Посполитої. В Україні з'явилися польські магнати, яким король роздарував землі, національна культура і православна церква зазнавали жорстоких утисків. Поряд із зміцненням польської адміністрації костели почали боротьбу за перетворення українців на римо-католиків.

Наслідки Берестейської церковної унії 15% р. були дуже тяжкими для української культури: створення з однієї православної церкви двох — уніатської (українська католицька церква, з'єднана з Римом) і православної, яка у другій половині XVII ст. потрапила в залежність віл Московського патріархату.

Поглиблюється денаціоналізація української шляхти, цілий ряд знатних родів переходить в унію або католицтво, спольщується. Православні ненавиділи уніатів як зрадників, а римокатолики не вважали православних за повноправних громадян, принижували їх. Поляки вимагали, аби уніати, з'єднані з Римом, відмовилися від своїх догм, історії, традицій. Але українська католицька церква, за словами історика Д.Дорошенка, не зв'язала себе з польським урядом, а активно боролася проти полонізації.

Отже, територіальний поділ, міжконфесійна боротьба розмежували українську людність і на тривалий час розпалили вогнище протиборства, -що не давало можливості для об'єднання і протидії зовнішній експансії.

35.Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби

Доба козаччини — період жорстоких воєн і безоглядної романтики, творення держави і формування нації. Суспільство висуває із свого середовища героїв, борців за свободу та незалежність і йде за ними. Сколихнувся і піднявся весь етнос, щоб скинути ярмо поневолення. У цей складний і буремний час зароджується й набирає сили унікальне культурне явище — пісенно-поетичний доробок козацького середовища. Патріотизм, героїзм, мужність, презирство до смерті, волелюбність, миролюбність перелилися у поетичні рядки. Безіменні автори в думах і піснях у високохудожній формі зафіксували історію козацького Руху.

Українські народні думи, історичні, побутові пісні давно привернули пильну увагу дослідників. Перші публікації народних дум і пісень з'явилися у 1648 р.: "Дума про Козака Голоту", пісні "Засвистали козаченьки в похід з полуночі", один з варіантів піснетворки Марусі Чурай, "Був Сава в Немирові" (про Гната Голого і Саву Чалого). Декілька історичних пісень О.Павловський надрукував у "Грамматике малороссийского наречия" (Санкт-Петербург, 1818), І.Котляревський - у першому виданні "Наталки-Полтавки" (Харків, 1819). Ці публікації розбудил и інтерес до збирання українського фольклору.

Учені, історики та шанувальники творчих на- бутків народу розгорнули активну діяльність на цій ниві. В Миргородському і Прилуцькому повітах на Полтавщині у 1814-1818 рр. записував думи та історичні пісні М.Церелів, а в 1819 р. він видав першу збірку "Опьіт собрания старинньїх малороссийских песен".76

Термін "дума" у літературний обіг ввів К.Рилєєв на початку 20-х рр. XIX ст. Він же опублікував у 1825 р. "Думи" окремою книжкою, наголосивши в передмові, що це "самобутній вид народної творчості, який побутує до цього часу серед народу". У мові народних співців термін "дума" відповідає назві "лицарські пісні". Сьогодні інколи думами називають історичні пісні про Байду, Нечая, Гната Голого та ін.

Багато записів українського народного епосу зробив М.Максимович. Він зібрав, уклав та видав декілька збірок: "Малороссийские песни" (Москва, 1827), "Украинские народньїе песни. Часть Г' (Москва, 1834), "Сборник украинских песен. Часть І" (Київ, 1849). Максимович доповнив трактування терміну "дума": героїчна пісня, в якій розповідається про боротьбу українського народу з іноземними поневолювачами. За твердженням ученого, кожна дума була присвячена конкретній історичній події чи особі, тісно пов'язана з кобзарським рухом.

Не обійшов увагою пісенно-поетичняй спадок України М.Гоголь. У своїй праці "О малороссийских песнях" він підкреслював, що пісня — "це народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу".

Тарас Шевченко віддав належну шану українським народним думам. У своїх творах він змалював кобзарів кращими представниками епохи, порівнюючи їх з Гомером ("Гайдамаки", "Сліпий", "Прогулка с удовольствием и не без морали" та ін.).

Значну кількість записів зробили та активно пропагували фольклор доби козаччини Я.Голо- вацький, П.Чубинський, Вл.Антонович, М.Драгоманов, І.Манжура, П.Рудченко (Панас Мирний), С.Руданський, М.Кропивницький, М.Лисенко, І.Франко, Леся Українка, Ф.Колесса та інші.

Пісенно-поетична творчість ділилася на декілька жанрових груп: похідні пісні, історичні з оповіддю про персонали, сімейно-побутові,ліричні, невольничі. Для кожної з них характерні свої особливості.

Кобзарі виконували у той час декілька соціальних функцій. Перша суто творча — складання дум і пісень, в яких розповідається про звитягу козаків, друга — пропагандистська.

Пісні складали не тільки кобзарі. Козацьке середовище було високоосвіченим, майже кожен козак був письменний, а випускники Києво-Могилянської Академії чи інших навчальних закладів України та Європи були звичайним явищем у козацькому середовищі. Окремі пісні не лише фіксують факт, але й виходять на рівень символічного узагальнення.

Спробуємо зробити аналіз однієї з таких пісень-символів. Усі знають популярну пісню "Ой, на горі та й женці жнуть". Перша строфа: "Ой, на горі та й женці жнуть, а попід горою, яром-долиною козаки йдуть". На чільному місці стоїть хлібороб — годувальник народу, він у всіх на виду, його праця почесна, гідна поваги й шаноби. Козаки, охоронці своїх співвітчизників, тримаються в затінку, вони йдуть "попід горою, яром-долиною". Різне ставлення і до козацьких ватажків: якщо "Дорошенко веде своє військо, військо запорізьке, хорошенько", очолює його, то "Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний", іде позаду. У людей, незважаючи на лицарські звитяги, він захоплення не викликає. Його аргументи — "...мені з жінкою не возиться, а тютюн та люлька козаку в дорозі знадобиться" — звучать непереконливо. Пісня закінчується рефреном першого куплету — утвердженням торжества перемоги мирної праці.

Доба козаччини і козацьке середовище гідно доповнили і збагатил и надбання української культури великим циклом дум та історико-побутових пісень.

Дата добавления: 2015-05-09