Військово-соціальна робота (напрямки, складові, принципи та форми)

1. Напрямки військово-соціальної роботи:

§ соціальний захист військовослужбовців, працівників, ветеранів війни і Збройних Сил Україні;

§ соціально-правова робота, в межах якої проводиться надання соціальних, психологічних, правових консультацій та допомоги;

§ соціально-професійна адаптація громадян до умов військової служби на етапі припису, призову та служби;

§ соціальна адаптація військовослужбовців, звільнених у запас і відставку, та членів їх сімей;

§ участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства з соціальних проблем.

2. Складові військово-соціальної роботи:

§ інформаційно-пропагандистське забезпечення,

§ соціально-правова робота,

§ соціально-психологічна робота,

§ організаційна діяльність.

3. Принципи військово-соціальної роботи:

§ загальнодержавна і патріотична спрямованість;

§ науковість змісту та організації військово-соціальної роботи;

§ безпосередній зв'язок із життям країни, Збройних Сил, завданнями, що вирішуються частинами і підрозділами; цілеспрямованість, плановість, оперативність та безперервність;

§ диференційований підхід до різних категорій особового складу;

§ доступність і конкретність;

§ опертя на національні та світові правові;

§ законодавчі, духовні, культурні цінності.

4. Форми військово-соціальної роботи:

§ проведення зустрічей та консультацій із соціально-правових питань із залученням військових юристів, представників органів місцевого самоврядування;

§ робота позаштатних центрів (пунктів) соціально-правового і психологічного консультування для надання соціальних, психологічних, правових консультації і допомоги, співпраця з місцевими органами влади, установами та громадськими організаціями, які займаються вирішенням соціальних, правових, психологічних питань військовослужбовців і членів їх сімей;

§ прийом відвідувачів;

§ розгляд звернень, скарг, пропозицій, їх аналіз та систематизація;

§ додаткові види страхування від нещасних випадків тощо.

19. Індивідуально-виховна робота з особовим складом (визначення, мета, складники, можливості)

Індивідуально-виховна робота – це систематичний, цілеспрямований педагогічний вплив командирів та інших начальників на свідомість, почуття та поведінку конкретної особи з урахуванням її віку, соціальних, психологічних та інших особливостей, умов служби, побуту та відпочинку в інтересах її всебічного розвитку для успішного виконання військового обов'язку.

Індивідуальна робота – це комплекс пізнавальних, аналітичних, виховних та педагогічних заходів стосовно конкретної особистості з урахуванням вікових, соціальних, психологічних, інтелектуальних та інших особливостей з метою її всебічного розвитку, навчання і формування необхідних якостей для підготовки до виконання навчально-бойових завдань.

1. Мета індивідуально-виховної роботи – глибоке і всебічне вивчення особистості воїна, його здібностей, аналіз змін рис характеру, вивчення рівня розвитку емоційно-вольових якостей військовослужбовців.

2. Основні складники ІВР:

І. Вивчення воїна як особистості з метою виявити позитивні і негативні риси, інші якості військовослужбовця, які будуть впливати на його службу і взаємовідносини з особовим складом та індивідуальний вплив на нього з урахуванням вивчених якостей.

Кожному командиру для цього необхідно мати журнал проведення індивідуально-виховної роботи.

ІІ. Складання особистої системи планування індивідуальної роботи з воїнами на основі знання їх можливостей, морально-психологічних та інших якостей, визначення педагогічної мети – які якості, що мають бути розвинуті у воїна, постановка відповідних завдань підпорядкованим командирам

ІІІ. Дометане використання офіцером відповідних засобів, методів і форм, які складають інструментарій індивідуальної роботи:

3. Індивідуальна робота дає такі можливості:

§ охоплювати повсякденною увагою та впливом усіх без винятку військовослужбовців підрозділу;

§ вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування його моральних та військово-професіональних якостей;

§ правильно визначити форми, методи та прийоми впливу на кожну людину в процесі навчання та виховання.

20. Індивідуально-виховна робота з особовим складом (методика, принципи, що включає, завдання)

Під методикою індивідуальної роботи розуміють сукупність форм, методів та засобів, за допомогою яких реалізуються такі основні функції, як вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного педагогічного впливу на нього; планування, організація, проведення, контроль індивідуальної роботи та оцінка досягнутого.

1. Принципи індивідуальної роботи:

§ щоденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю та батьківською турботою про його життя, побут, навчання, дозвілля;

§ зв'язок виховання та навчання підлеглого з життям країни, колективу, із завданнями бойової підготовки;

§ єдність індивідуального та колективного впливу на особистість;

§ дотримання почуття міри у критиці недоліків воїнів та урахування його позитивних рис;

§ конкретність, спрямованість на певного військовослужбовця;

§ цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання і навчання;

§ оперативність, можливість проведення педагогічної роботи у будь-яких обставинах, швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях;

§ планомірність, завчасна продуманість системи надання індивідуального впливу на військовослужбовця.

2. Система індивідуальної виховної роботи включає:

§ визначення мети та завдань;

§ планування;

§ визначення то, хто і з ким індивідуально працює;

§ навчання проведенню індивідуальної виховної роботи;

§ вивчення та облік індивідуальних якостей військовослужбовців;

§ застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів навчання та виховання;

§ узагальнення оперативної інформації про настрої, інтереси та запити особового складу;

§ аналіз отриманої інформації та узагальнення передового досвіду, контроль та корекція плану.

3. Завданням індивідуальної роботи є:

§ глибоке і всебічне вивчення минулого життєвого досвіду, психологічних, психофізіологічних, інтелектуальних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку;

§ визначення і оцінка результатів учбової та бойової діяльності воїна;

§ підняття рівня професійно-педагогічних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами виховання та навчання підлеглих;

§ визначення форм і способів індивідуальної роботи з військовослужбовцями;

§ формування соціально-психологічних, військово-професійних характеристик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок для досягнення конкретних результатів;

§ підготовка необхідних відправних даних для формування психічно врівноважених колективів;

§ надання допомоги під час адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, зняття стресових станів, психічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань.

21. Індивідуально-виховна робота з особовим складом (методи, форми, прийоми, завдання)

Індивідуально-виховна робота – це вид діяльності командира з отриманням певного результату по відношенню до підпорядкованої особи з метою формування у неї необхідних якостей та властивостей, при застосуванні певних заходів та педагогічних методів впливу з урахуванням категорії, специфічних умов, періоду служби підлеглого та певної спрямованості в організації його побуту і відпочинку

1. Методи індивідуально-виховної роботи:

переконання;

заохочення;

примус;

особистий приклад.

2. Форми індивідуально-виховної роботи:

індивідуальна бесіда;

конкретні доручення;

спонукання до прийняття і виконання зобов’язань;

індивідуальний контроль;

критичні зауваження;

надання допомоги воїну;

налагодження зв'язків з рідними та близькими воїна з метою опосередкованого впливу на нього;

спільна діяльність з воїнами (службова, побутова, господарська, спортивна);

спільне вирішення з підлеглим його проблем;

залучення військовослужбовця до нового виду діяльності, яка буде йому корисна.

3. Прийоми індивідуально-виховної роботи

Поради та рекомендації воїну.

Прояв до воїна співчуття, уваги, доброти.

Прохання до воїна.

Схвалення, як елемент заохочування.

Прояв довіри.

Психологічна підтримка (шляхом створення умов психологічного комфорту для військовослужбовця).

Вияв засмучення, гіркоти.

Авансування особистості (термін А.С.Макаренка -- завищення оцінки людини).

Дата добавления: 2015-05-07