Лекція 4. Культура Стародавньої Греції. героїв «Іліади» та «Одіссеї»

героїв «Іліади» та «Одіссеї». Г.Шліман вів розкопки і в Микенах. Завдяки його розкопкам стало відомо, що Троя була побудована в III тис. до н.е., але перебудовувалася щонайменше вісім разів. Але все-таки немає ніяких археологічних доказів, які підтверджували б, що Троянська війна відбувалася саме так, як описав її Гомер.

11 Те з античних часів вважається, що «Одіссея» створена пізніше «Іліади». В «Одіссеї» розповідається про мандри та пригоди, пере­важно фантастичні, одного з визначних учасників, героя Троянської війни, царя, володаря острова Ітаки, Одіссея, його повернення додо­му після війни. Одіссей - втілення мудрості, розважності, хитрощів, що він їх успадкував від свого предка - бога Гермеса. Улюбленицею греків стала і вірна дружина Одіссея - Пенелопа. Описуючи події, які відносяться до крито-микенської епохи, Гомер, як правило, пере­носить їх у більш пізніше історичне середовище. Близько 12000 віршів «Одіссеї» охоплюють події 40 днів, проте поет спромігся за допомо­гою складних композиційних прийомів розповісти, що сталось за десять років після того, як загинула Троя.

Завдяки «Одіссеї» та «Іліаді» Гомер став найпопулярнішим по­етом античності, незаперечним авторитетом. Він стояв біля джерел грецької та всієї європейської літератури. Давньогрецький філософ Платон писав, що Гомер виховав усю Грецію. Античні храми при­крашали статуями героїв Гомера, рельєфами на сюжети його поем. Сцени з поем малювали на стінах, карбували на зброї. За словами українського філософа Григорія Сковороди, Гомер був першим про­роком стародавніх греків. Коли греки казали: поет (творець), то мали на увазі Гомера. Визнаючи заслуги Гомера, великий афінський дра­матург Есхіл говорив, що всі його твори - це лише крихти з розкіш­ного стола Гомера.

Наслідуючи Гомера, римський поет Вергілій створив знамениту «Енеїду», національний римський епос. Інший римський поет Овідій сказав про епос Гомера такі слова: «Всі ми черпаємо натхнення із спільного джерела». З шануванням сприйняли Гомера видатні пред­ставники Відродження. Один з них, великий італійський поет Пет­рарка, якому в 1360 р. випало щастя придбати рукописний текст Гомера, притиснувши його до грудей, вигукнув: «О, великий муж, з якою радістю я вислухав би тебе!»

Незважаючи на те, що Гомеру присвячена велика кількість літе­ратури і навіть склалася особлива наука - гомерологія, даних про

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

нього дуже мало. Відомо, що народився він на острові Хіос. Припус­кають, що час його життя між 850-750 pp. до н.е. Був Гомер співцем, який виконував свої поеми.

Антична традиція зображує його як сліпого діда (слово «гомер» інколи тлумачать як сліпий). Проте поеми Гомера свідчать, що при­наймні від народження він не був сліпим. Зоровим образам в його поемах належить провідне місце. Він, як художник-живописець, пе­редає найтонші відтінки барв. Палітра Гомера дуже цікава для спе­ціального аналізу.

Високої поетичної майстерності вимагають переклади творів Го­мера. Над ними працювали такі велетні української літератури, як Пантелеймон Куліш, Олександр Потебня, Леся Українка. Вагомим надбанням вітчизняної культури є повний український переклад «Одіссеї» та «Іліади», що його здійснив розмірами оригіналу (гекза­метр) видатний український перекладач, житомирянин Борис Тен (Микола Васильович Хомичевський). Цей переклад відповідає всім вимогам сучасного гомерознавства і відзначається неабиякою поетин-ною майстерністю. Фахівці оцінили його як подію, що виходить за межі української літератури.

В цілому гомерівський період був часом занепаду, застою куль­тури. Але якраз тоді створювались передумови стрімкого піднесення грецького суспільства в архаїчну і класичну епоху.

Архаїчний період грецької історії охоплює VIII-VI ст. до н.е. В цей період, разом з остаточним розкладом родової общини, відбу­вається формування античного поліса - держави-міста. До його складу входила і територія з навколишніми земельними ділянками та поселеннями землеробів. В полісах нутрувало політичне життя, де, за словами Гегеля, дух епохи постійно кував нове. Найбільшими полісами були Афіни, Спарта, Коринф, Аргос, Фіви.

Поліси приваблювали талановитих людей із всіх околишніх зе­мель. Тут людина вперше відчула себе особистістю, вільною та неза­лежною істотою. Кожна людина прагнула до самовираження. Вона відчувала свою самоцінність. З VI ст. до н.е. у більшості полісів встановилась демократична форма правління. Вона охороняла пра­ва кожного громадянина, робила його активним і свідомим учасни­ком політичного життя. Афінський громадянин міг критикувати¹ кого завгодно. В афінському театрі в карикатурному вигляді зображалися відомі політичні діячі.

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

Погляд на людину як на унікальне явище природи, повага до осо­бистості вільного громадянина поліса зумовили таку яскраву рису грецької культури, як антропоцентризм - обожнення людини. Саме в Афінах філософ Протагор із Абдер проголосив відомий вислів: «Людина є мірою всіх речей», а в софоклівській «Антігоні» найкра­ще показано захоплення звершеннями людини.

Головним життєвим центром в давньогрецьких містах-державах була агора (від гр. - площа) - місце публічних зборів і ринкова площа. Навколо агори розташовувались громадські споруди і храми. Вільний грек проводив тут більшу частину свого життя: спілкувався, продавав, купував, міняв, брав участь у розв'язанні політичних справ. На агорі виставлялися для публічного ознайомлення нові закони й урядові розпорядження.

Пізніше на агорах почали будувати криті галереї з колонами, які називались портиками. Вони служили укриттям від сонця і згодом стали улюбленим місцем для дрібних торговців, філософів, різних гультяїв.

Хоч у політичному відношенні Греція ділилась на безліч са­мостійних міст-держав, але якраз в архаїчну епоху активна взаємо­дія греків з іншими народами пробудила в них почуття єдності, яке охопило грецький світ у цілому. Все населення Греції приблизно з VII ст. до н.е. стало називати себе еллінами, а свою країну - Елла­дою*. Спочатку еллінами називалось грецьке плем'я, яке оселилося на півночі Греції - в районі Південної Фессалії. Слово «еллін» виник­ло від імені легендарного героя Елліна, який, за переказом, був пра­батьком грецького роду.

Характерною рисою античної культури є антропоморфізм - пе­ренесення властивих людині рис на природу, наділення людськи­ми властивостями явищ природи, тварин, предметів і фантастич­них створінь. Крім того, антропоморфізм передбачає поклоніння богам у людській подобі. Боги мали людську подобу: їх уявляли як молодих, прекрасних і безсмертних людей, наділяли вищою тілес­ною красою. Вони володіли людськими достоїнствами і людськими слабостями. Боги кохалися, одружувались, мали дітей, помиляли­ся, сварилися, ревнували, хитрували, зводили один на одного на­клепи, обманювали.

* Еллада - назва Греції грецькою мовою.

______________ Кордон М.В. «Українсь ка та за рубіжна культура»

Для грецької релігії, як'і для стародавньосхідних, характерний політеїзм - багатобожжя. За легендою, боги жили на найвищій горі Греції - Олімп (2927 м), яка знаходилась у Фессалії - області на північному сході Стародавньої Греції. Фессалію вважають колискою грецької міфології*. Якраз тут, на думку греків, відбувалась бороть­ба-титанів проти Зевса. Богів греки називали олімпійцями. Верхов­ним богом у грецькій міфології, володарем світу був Зевс. Найпо­важнішою серед богинь, володаркою неба, покровителькою родинного життя та шлюбу була Гера - Зевсова сестра і дружина, старша дочка Кроноса і Реї. Вона відзначалася владністю, жорстокістю та ревни­вою вдачею. Свого брата Посейдона Зевс зробив могутнім богом моря. Його також називали хитачем землі, тому що вважали, що він вик­ликає землетруси.

Інший брат Зевса - Аїд (букв. - безвидний, страхітливий) після розподілу світу між трьома братами одержав підземне царство, став його володарем, підземним божеством. У грецьких міфах Аїдом час­то зветься саме царство мертвих (звідси російське слово «ад» - пек­ло, куди нібито потрапляють душі грішників). За легендою, вартовим підземного царства є триголовий пес Кербер (Цербер), який всіх туди пропускає, але нікого звідти не випускає. В Аїді знаходилась річка забуття - Лета. Мерці, напившись води з цієї річки, забували про своє минуле, про все, що сталося з ними за життя. Канути в Лету -бути забутим на землі.

Одним з найважливіших богів грецької міфології був Аполлон -син Зевса й титаніди Лето, брат-близнюк Артеміди - богині мислив­ства, покровительки звірів. Спершу він був богом скотарства і рільництва, згодом - опікуном мистецтва і муз, покровителем співаків і музикантів, богом Сонця і світла (звідси його друге ім'я - Феб, що означає «блискучий»). Аполлон уособлював, втілював раціональну ясність, гармонію, художнє натхнення, впорядкованість, пластичну

* Міфологія (грецьк. «міфос» - переказ, оповідання; «логос» - слово, вчен­ня) - наука про міфи, система міфів того чи іншого народу. Міф - один із видів усної народної творчості, характерних для періоду стародавнього світу. За змістом міфи - перекази про явища природи, історичні події або фантас­тичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. Найбільш відомі та вивчені міфи давніх греків і римлян.

Дата добавления: 2015-05-09