Лекція 4. Культура Стародавньої Греції. Гесіод є автором повчальної поеми «Труди і дні», в якій розвиваєть­ся думка про необхідність чесно трудитись та жити по справедли­вості

Гесіод є автором повчальної поеми «Труди і дні», в якій розвиваєть­ся думка про необхідність чесно трудитись та жити по справедли­вості, даються поради приватного і суспільного характеру, настанови по господарству (коли краще всього сіяти, косити, жати, як готувати начиння, якого наймати працівника) і правила житейської мудрості. Серед найкращих чеснот виділяються обачливість, уникнення ризи­ку, прагнення відвернути від себе небезпеку на все життя, береж­ливість. Гесіод протиставляє свою поезію героїчному епосу як твере­зу «правду» гарній «неправді». В VII ст. до н.е. творила Сапфо -лірична поетеса з острова Лесбосу, яка вважається першою жінкою в історії літератури. Головним мотивом поезії Сапфо, як можна су­дити з фрагментів віршів, що збереглися, була любов, сильні, поривчасті, палкі почуття. Особливої слави набули її епіталами: скар­ги дівчат на нареченого, який забирає їх подругу, вихваляння краси нареченої.

Приблизно в VI ст. до н.е. жив грецький байкар Езоп. До нас дійшло 426 його байок, не враховуючи різних варіантів.

Рубежем в історії Стародавньої Греції стали греко-перські війни ^:і(500-449 pp. до н.е.). Ними закінчується період формування антично­го поліса - архаїчний і починається період розквіту - класичний. Перемога греків у греко-перських війнах, остаточне оформлення кла­сичного рабовласництва, розвиток полісної демократії сприяли підне­сенню економічного і політичного життя Греції в V ст. до н.е. і роз­квіту грецької культури. її центром стали Афіни, особливо під час правління Перикла. Талановитий, добре освічений Перикл (близько 490-429 pp. до н.е.) був політичним і військовим діячем Афін, видат­ним оратором. У 444-429 pp. до н.е. (15 років) він - перший стратег і керівник Афінської держави, глава демократичної партії. Правлін­ня Перикда - «золотий вік» афінської демократії - позначилося демо­кратизацією Афінської держави, зміцненням її економіки і військо­во-політичної могутності, бурхливим розвитком мистецтва, філософії, літератури, театру, риторики, права. При ньому Афіни стали цент­ром освіти Еллади. Перикл був у дружніх стосунках з Геродотом, Софоклом і Фідієм. Цілком заслужено Вольтер назвав цей період «Добою Перикла».

Давньогрецький історик Фукідід вкладає в уста Перикла такі зна­мениті слова: «Ядримаюсь тієї думки, що благополуччя держави, як­що вона іде, по вірному шляху, більш вигідне для приватних осіб,

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

ніж благополуччя окремих громадян при занепаді всієї держави в її сукупності. Бо якщо громадянин сам по собі благоденствує між тим як вітчизна руйнується, він все одно гине разом з державою...».

На підготовку вільних громадян, здатних в повній мірі брати участь в управлінні державою, була орієнтована освіта в Греції. Фізичне здоров'я вважалось такою ж важливою справою, як і успіхи в оволодінні шкільними дисциплінами. Навчання хлопчиків почина­лося, як правило, з семи років і могло тривати до початку військової підготовки у вісімнадцять років. Освіта була платною. Дівчатка до школи не ходили, їх учили вдома матері. В багатьох сім'ях часто най­мали спеціальних рабів, яких називали педагогами. Такий раб супро­воджував хлопчика до школи, залишався з ним під час уроків і слідку­вав за його поведінкою та успіхами в класі.

У школі хлопчик вивчав три групи предметів. Першу вів учи­тель, який називався граматик. Він учив читанню, письму і арифме­тиці. Музику і поезію викладав кіфаред. Хлопчиків учили грі на трубах і лірі*. Діти заучували напам'ять уривки з поем, оскільки освічена людина повинна була цитувати в бесідах великих поетів. Педотриб учив танцям і атлетиці. На практичні заняття дітей води­ли в палестру (школа боротьби) або в гімнасій**. Учні брали участь в змаганнях. Вищої освіти не існувало¹.

В Стародавній Греції зародилась більшість сучасних наук, зокре­ма філософія. Це слово грецьке і означає любов до мудрості. В це загальне поняття об'єднувалися різні галузі знання, які у давніх греків не були спочатку розчленованими на окремі науки. Першими філосо­фами були вчені, які вивчали всі сторони життя навколо них. Але пізніше філософія стала спеціальною наукою про найбільш загальні закони розвитку природи, людського суспільства і мислення.

Для грека перше, головне питання, яке займало, хвилювало його розум, було з'ясування першооснови, першопричини світу, розуміння

* Ліра - давньогрецький струнний щипковий музичний інструмент, який вважається символом поетичної творчості. Спочатку ліри робили з черепахового панцира і рогів бика, а пізніше - з дерева. За міфом, ліру з панцира черепахи виготовив Гермес і подарував її Аполлону.

** Спортивна споруда, яка призначалась для фізичного розвитку, майдан­чик для тренувань. Пізніше гімнасії стали центром інтелектуального життя, по­чали будуватись з приміщеннями для занять та бібліотекою.

¹ Миллард Эни, Пич Сьюзан. Греки. - М., 1999. - С 53.

Лекція 4. Культура Стародавньої Греції

закономірностей його розвитку. Першою на ці питання спробувала дати відповідь іонійська* філософія - стародавній матеріалістичний напря­мок в грецькій філософії, який виник в іонійському місті Мілеті - най­більшому та економічно найрозвинутішому грецькому полісі в Малій Азії (звідси і «Мілетська школа»). Для його представників - Фалеса, Анаксімандра, Анаксімена - об'єктом роздумів була, насамперед, при­рода (лат. natura; звідси друга назва - натурфілософія).

Родоначальником іонійської та взагалі європейської філософії й науки вважається Фалес (625-547 pp. до н.е.). Він є першим відо­мим нам по імені грецьким філософом. Фалес стверджував, що першоосновою світу є вода. З неї все виникає і на неї все перетво­рюється. Він умів уже передбачати затемнення Сонця (585 p.), відки­дав міфологічне розуміння явищ природи, дошукувався в них постійних законів. Фалес зумів вирахувати висоту однієї з єгипетських пірамід за її тінню.

Учень Фалеса, його послідовник Анаксімандр (610 - близько 546 pp. до н.е.) першоосновою світобудови вважав «алейрон» - не-визначену, вічну і нескінченну матерію, яка перебуває у вічному русі. Він зробив висновок, що більша частина Землі раніше була покрита водою. Анаксімандру належить ідея про походження людини «від тва­рин іншого виду» (риб). Анаксімандр є автором першого філо­софського твору грецькою мовою «Про природу». Він створив пер­шу географічну карту. На жаль, вона не збереглася.

Учень Анаксімандра Анаксімен (585-525 pp. до н.е.) першоос­новою світу вважав повітря. Воно, на його думку, шляхом згущення та розрідження породжує багатоманітність речей. Анаксімен висунув ідею про залежність стану погоди від активності Сонця, яка знайде своє підтвердження набагато пізніше.

Ідеї мілетської школи продовжував розвивати Геракліт (близько 544 - близько 470 pp. до н.е.; за іншими даними 520-460 pp. до н.е.) з Ефесу - грецького міста-держави в Малій Азії, яке знаходилось по сусідству з Мілетом. Геракліта можна вважати основоположником діалектики. Він першим сформулював основні її закони, які в май­бутньому стануть центральними в теоріях Г.Гегеля і К.Маркса.

. Близько 500 р. до н.е. Геракліт виступив з ідеями постійної зміню­ваності, загального руху і боротьби протилежностей. Якраз вони є

* Іонія - область в Малій Азії.

Дата добавления: 2015-05-09