Лекція 4. Культура Стародавньої Греції 4 страница

Найяскравішим представником кінізму був грецький філософ Діоген Синопський (близько 412-323 pp. до н.е.). Народився він у м. Синопі на Чорному морі, жив у Коринфі. Діоген нічого не писав. Уявлення про його філософські та етичні погляди можна скласти лише на основі розповідей про нього, які збереглися, про його спосіб життя, вчинки і промови. Ці розповіді характеризують Діогена як пристрасного і послідовного проповідника вчення кініків про добро­чинне життя. Діогену приписували силу дотепних висловлювань, ча­сто дошкульних. Платон називав його «божевільним Сократом».

Філософія Діогена полягала в його способі життя. Він не дотри­мувався норм поведінки, прийнятих у суспільстві, і жив як аскет. Філософ засуджував нечесність та надмірне багатство, презирливо ставився до культури у вимагав «переоцінки цінностей», повернен­ня до «природного стану».

Перекази свідчать, що житлом Діогена була велика бочка, і коли Олександр Македонський запитав філософа, якої б він царської по­слуги хотів, той відповів зі свого «житла»: «Тоді відійди геть - не затуляй мені сонця». Серед білого дня Діоген ходив по базару, при­свічуючи собі шлях ліхтарем. З подивом його запитували: «Ти що це шукаєш?» - «Не що - а кого, - була відповідь. - Шукаю людей, та не бачу їх і вдень з ліхтарем на базарі». Філософ мав на увазі, що людей багато, але справжніх - розумних, добрих - мало.

Елліністичні держави, які виникли в IV ст. до н.е., існували віднос­но недовго. Уже в II—І ст. до н.е. більшість з них було завойовано Ішимом. Прийнято вважати, що падінням Коринфу в 146 р. до н.е.

______________ Кордон М.В. « Українська та зарубіжна культура»

закінчується власне грецький період античної історії. Це квітуче місто на березі Іонічного моря, один з головних центрів грецької культу­ри, було стерте з лиця землі солдатами римського консула Муммія. В ЗО р. до н.е. римською провінцією став Єгипет - останній оплот елліністичного світу. Наступила нова доба античної культури -римська античність.

Словник термінів та понять теми

Олександрія - одне з найбільших міст античності, розташоване в Єгипті і засноване Олександром Македонським, центр елліні­стичної культури.

Антиохія - столиця імперії Селевкидів.

Гедонізм (від гр. гедоне - розкіш) - етичне вчення, яке стверджує, що почуття насолоди є метою всієї поведінки людини.

Гетера - у Стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя; жінка легкої поведінки.

Діадох - елліністичний правитель, полководець Олександра Маке­донського.

Еврика (гр. hrureka - я знайшов) - за легендою, вигук Архімеда, який він вимовив, коли відкрив закон гідростатичного зва­жування.

Еллінізм - період грецької історії та культури від Олександра Маке­донського до виникнення Римської імперії. Одним з головних осередків елліністичної культури була Олександрія Птоле-меїв.

Кініки - одна з філософських шкіл у Стародавній Греції. Висунули ідеал безмежної духовної свободи особистості, незалежність від матеріальних потреб.

Музей - храм Муз. У птолемеївській Олександрії - центр наукового життя, знань, приміщення, де жили і працювали вчені і ви­нахідники з різних грецьких держав. Виник у III ст. до н.е., а в III ст. н.е. був зруйнований.

Міми - короткі драматичні сценки з життя звичайних городян.

Лекція 5. Культура епохи еллінізму

Папірологія - наука, яка займається читанням, поясненням, вивчен­ням і виданням давніх текстів на папірусі.

Пієтет - глибока повага до когось, чогось; благоговіння.

Симпозіум - у давніх греків і римлян - бенкет з музикою, розвага­ми й бесідами; нарада з наукової проблеми, як правило, міжна­родна.

Стоїк - прихильник напряму стоїцизму в античній філософії, що вимагав від людини повної безроздільної влади над своїми пристрастями і підкорення пануючій у світі необхідності.

Питання до самоконтролю

1. Що сприяло створенню єдиної елліністичної культури?

2. Який принцип поклав Олександр Македонський в основу ел­ліністичної культури?

3. Де збереглися найсприятливіші умови для розвитку елліністич­ної культури після розпаду імперії Олександра Македонського?

4. Назвати основний центр елліністичної науки.

5. Що таке Мусейон?

6. Де знаходилась найбільша бібліотека стародавнього світу?

7. Хто такі діадохи?

8. Яка пам'ятка елліністичної культури вважалась одним з семи чудес світу?

9. Які грецькі вчені жили і працювали в Олександрії?

10. Що зробили для науки Аристотель, Архімед і Евклід?

11. Дати характеристику філософським школам стоїцизму, епіку­рейства і кінізму.

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Основний центр елліністичної науки:

а) Афіни;

б) Олександрія;

в) Антіохія.

2. Правильно розташуйте прізвища:

а) грецький філософ, найяскравіший представник кінізму;

______________ Кордон М.В. «Укра їнсь ка та зарубіжна культура»

б) грецький філософ і вчений, вихователь Олександра Македонсь­
кого;

в) давньогрецький математик, автор декількох книг з математи­
ки і геометрії;

г) грецький філософ, філософська школа якого проіснувала вісім
століть;

д) грецький філософ, засновник філософської школи стоїцизму;
є) елліністичний поет і вчений, хранитель Олександрійської

бібліотеки; є) грецький архітектор;

ж) давньогрецький поет, один з фундаторів Олександрійської
бібліотеки;

з) давньогрецький математик, механік, фізик, астроном, винахід­
ник, інженер;

и) грецький вчений і поет, основоположник математичної гео­графії, хранитель Олександрійської бібліотеки; і) грецький мандрівник, «батько географії».

Каллімах, Епікур, Ератосфен, Аристотель, Сострат Книдський, Архімед, Евклід, Діоген Синопський, Аполлоній Родоський, Зенон, Страбон.

Теми рефератів

1. Єдина елліністична культура як результат взаємозв'язків і взає­мовпливів грецької та східних культур.

2. Елліністичний Єгипет.

3. Олександрія Птолемеїв - один з головних осередків елліністич­ної культури.

4. Аристотать, Архімед, Евклід, Ератосфен - видатні вчені епохи еллінізму.

5. Філософські школи стоїцизму, епікурейства і кінізму.

6. Етичне вчення гедонізму.

Лекція 6

КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

• Культура раннього Риму.

• Культура Риму часів аристократичної республіки.

• Культура епохи імперії.

• Вплив грецької культури на римську.

Часом заснування Риму традиційно вважається 753 р. до н.е. Ще до римлян на території Апеннінського півострова існувала Етруська цивілізація. її основою були добре сплановані та укріплені міста, ця цивілізація досягла свого розквіту в період між 800 і 400 pp. до н.е. Етрускам належить винахід римських цифр. Етруського походження і латинський алфавіт. Етруски були вмілими ремісниками і володіли мистецтвом обробки бронзи, заліза і дорогоцінних металів. Етруськими майстрами був побудований перший у Римі храм - храм Юпітера на Капітолійському пагорбі. Шедевром етруської скульп­тури V ст. до н.е. є знаменита бронзова Капітолійська вовчиця.

З VIII ст. до н.е. починається перший, царський, період римської історії. До його завершення Рим склався як держава-місто грецького типу. За легендою, в Римі правили сім царів, з них троє останніх були етруського походження. Етруське панування закінчилось в 510 р. до н.е. в результаті повстання проти останнього царя Тарквінія Гор­дого (534/533-510/509 pp. до н.е.). Рим став аристократичною рабо­власницькою республікою.

В епоху ранньої Республіки (кінець VI - початок III ст. до н.е.) Риму вдається підкорити собі весь Апеннінський півострів, у південній частині якого знаходились грецькі міста. Греки заснували їх під час Великої колонізації (VIII-VI ст. до н.е.). На цьому римля­ни не зупинилися і продовжили свою зовнішню експансію. Завдяки своєму військовому мистецтву вони незабаром створили величезну державу, поступово завоювавши всі елліністичні царства. Еллініс­тична культура почала тепер існувати в умовах римського володарю­вання, але римляни опинилися під сильним впливом всіх сторін

______________ Кордон М.В. «Укр аїнська та зарубіжна культура»

грецького життя, більш високої грецької культури. Говорячи слова­ми римського поета Горація, «Греція, полонянкою ставши, пере­можців грубих полонила». Таким чином, грецька культура не заги­нула навіть із завершенням елліністичного періоду стародавньої історії народів.

Великого впливу з боку грецької релігії зазнала римська. Це особ­ливо помітно з III ст. до н.е., коли почалася епоха пізньої Республіки (III - кінець І ст. до н.е.). Рим запозичив весь пантеон грецьких богів, змінивши їх імена на латинський лад. Відбулося ототожнення римсь­ких богів з грецькими: Юпітера - з Зевсом, Нептуна - з Посейдо­ном, Амура - з Еросом, Плутона - з Аїдом, Марса - з Аресом, Юнони - з Герою, Мінерви - з Афіною, Церери - з Деметрою, Ве-нери - з Афродітою, Вулкана - з Гефестом, Меркурія - з Гермесом, Діани - з Артемідою, Вести - з Гестією (покровителькою домаш­нього вогнища), Вакха - з Діонісом. Від греків до римлян прийшов Аполлон - бог Сонця, музики, але римського еквіваленту його імені не існувало.

Більшість римлян вірили, що кожним з них опікується свій особ­ливий бог чи богиня. Вони вважали, що боги також опікуються різ­ними явищами життя. Наприклад, Венері молилися, бажаючи завою­вати серце коханого, до Марса звертались з молитвами про перемоги в битвах і війнах.

Богом часу, якому поклонялися у Стародавньому Римі, був дволи­кий Янус. Він зображався з двома обличчями - молодим, що дивило­ся вперед, у майбутнє, і старим, яке споглядало минуле. Януса вважа­ли також богом всякого початку, входів і виходів. Згодом ім'я дволикого Януса набуло переносного значення - нещира, лукава людина.

У II—І ст. до н.е. в Римі утверджується грецька система освіти, правда з деякими особливостями. Діти з більш багатих сімей почина­ли відвідувати школу, досягнувши шестирічного віку. Поступали во­ни в так званий лудус - початкову школу. Більшість дітей закінчува­ли лудус у віці 11 років і подальшу освіту здобували уже вдома.

Досягнувши одинадцятирічного віку, деякі хлопчики переходи­ли до граматика (середня школа), де вони вивчали такі предмети, як історію, філософію, географію, геометрію, музику і астрономію. Важ­ливими предметами були також латинська і грецька мови. Твори римських і грецьких письменників вивчались дуже ретельно. Вважалось,

Дата добавления: 2015-05-09