Лекція 6. Культура Стародавнього Риму 3 страница

До VI-VII ст., коли грецька мова стала панівною в країні, нале­жить початок власне візантійської літератури, зокрема церковної. Те­атр, засуджений християнськими богословами, не мав у Візантії ос­нови. Перетворення літургії в основний вид драматичного дійства супроводжувалось розквітом літургічної поезії, поезії гімнів.

Найвидатнішими її представниками були Роман Солодкоспівець (VI ст.), який написав близько тисячі гімнів, імператор Юстиніан, Сергій - патріарх Константинопольський, якому належить акафіст Богородиці у зв'язку з перемогою над аварами в 626 p., Софроній -патріарх Єрусалимський та інші.

Гімни Романа характерні наївною щирістю та глибиною почуттів. За формою та змістом ці гімни споріднені із елементами Старого За­повіту, мотиви якого використовує Роман. Із тисячі гімнів Романа збереглося лише вісімдесят. Це - звичайні оповідання.

На основі народних пісень і легенд про подвиги воїнів у боротьбі з арабами було складено відому епічну поему про Дігеніса Акріта (акріт - воїн, що охороняє кордони). Дігеніс ще хлопчиком дивував усіх своїми подвигами. На полюванні, наприклад, він ударом кулака вбив ведмедицю. Ставши юнаком, Дігеніс викрав доньку стратига, прекрасну Євдокію, переміг сам послане в погоню велике військо і змусив батька дівчини погодитись на шлюб.

Герой цієї поеми сильний і спритний, в бою не знає поразки, шляхетний і милостивий до переможених. Він шанує батьків, здат­ний на велике кохання, 'захоплюється красою природи, любить музику. У цьому образі відображено уявлення візантійців про те, якою повинна бути людина.

______________ Кордон М.В. «Україн сь ка та зарубіжна культура»

Візантія успадкувала від античності особливу любов до книг. Збереження книг та їх переписування були однією з державних функцій. З цією метою створювалися бібліотеки. У Візантії змінилась форма книги. Відбувся перехід від античної книги - сувою - до книги, яка складалась зі зшитих аркушів паперу. У Константинополі було створено комісію з кращих знавців грецької та латинської мов. Члени цієї комісії розшукували і переписували рідкісні книги для імператора та для його бібліотеки.

Розквіт візантійських міст зробив візантійську культуру, в основі своїй, міською. Аж до XIII ст. Візантія за рівнем розвитку освіченості, напруження духовного життя була попереду середньовічної Європи. В ХІ-ХП ст. поширюються світські розваги, зокрема ярмаркові видо­вища і спортивні розваги - кінне поло, шашки, боротьба, акробатика. Великою любов'ю у глядачів користувалися змагання колісниць. Ба­гаті меценати утримували поетів, музикантів, танцюристів, створюва­ли домашні наукові та літературні гуртки.

В кінці XII ст. Візантію почали випереджати країни Західної Європи. Цьому сприяло і те, що в 1204 р. Константинополь захо­пили і варварськи пограбували латинські хрестоносці під час чет­вертого хрестового походу. Як результат, значна частина культур­ної спадщини Візантії була знищена. Наступив кінець культурному пануванню Константинополя. З провідних позицій у культурному житті його відтіснила Нікея.

Свій останній злет візантійська культура пережила у XIV ст. під час правління династії Палеологів (1261-1453). Цей злет увійшов в історію як «палеологівське відродження». Але воно співпало з періодом занепа­ду Візантійської імперії. Не маючи змоги реалізувати творчі задуми на батьківщині, Візантію почали залишати діячі культури: художники, архітектори, літератори. Митці прагнули свободи. У пошуках кращих соціальних умов вони виїжджали у інші християнські держави.

Один з них - художник Феофан Грек (близько 1340-1410 pp.) -переїхав у Московську Русь. Тут його талант розквітнув з повною силою. В Новгороді Феофан Грек розписів фресками церкву Спаса-на-Ільїні (1378), у Московському Кремлі - церкву Різдва Божої Ма­тері (1395), а також Архангельський собор (у 1399 р. разом з Сімео-ном Чорним).

29 травня 1453 р. після тривалої облоги і героїчного опору захис­ників впав Константинополь. Він був взятий штурмом військами

Лекція 7. Культура Візантії

султана Мехмеда II. Константинополь перетворився в турецьке місто Стамбул, православний храм святої Софії - в мусульманську мечеть Айя-Софія. Під ударами турків-седьджуків Візантія загинула. Обір­валась, перестала існувати велична і своєрідна культура, якаформувалась під впливом римської, грецької та елліністичної традицій. Проте Візан­тія внесла величезний вклад у розвиток світової культури. Основні прин­ципи і напрямки її культури перейшли до сусідніх держав, в тому числі і до Київської Русі. З Візантії на Русь прийшло християнство з усіма позитивними наслідками для розвитку культури. Запровадження хри­стиянства на Русі сприяло поширенню серед її населення слов'янської писемності - кирилиці. З Візантії у великій кількості прибували бого­служебні книги і предмети християнського культу.

Найбільш помітним був вплив Візантії на мистецтво Київської Русі. Візантійські майстри брали участь, наприклад, у прикрашанні Софії Київської. В кінці XI ст. вони приїжджали в Києво-Печерську лавру, щоб прикрасити Успенський собор. У Візантії був запозиче­ний церковний спів.

Народна мудрість говорить: «З ким поберешся, того і наберешся». Для Київської Русі було великим виграшем, що на одному з крутих поворотів свого розвитку вона, шляхом запровадження християнства, поєднала свою історію з історією країни № 1, своєрідного законодавця моди в світовій культурі, якою була до XIII ст. Візантія.

Словник термінів та понять теми

Агіографія (гр. hagios - святий, grapho - пишу) - жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя святих («житія»), про діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів. З часом імена святих стали пов'язувати з певними днями в році, а житія об'єднувати в календарні збірники («мінеї»), які використовувались під час богослужіння.

Альма-матер - старовинна студентська назва університету, пере­носно - місце, де хтось вчився, виховувався.

Аскетизм (від гр. - монах, самітник) - обмеження або пригнічення почуттєвих бажань, добровільне перенесення фізичного болю, самотності.

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»-

Біблія (від гр. - книги) - збірник священних книг християнської та частково іудейської релігій. В III ст. до н.е. була перекладена з давньоєврейської на давньогрецьку мови. Цей переклад за чис­лом його учасників називається «Септуагінта» (лат. «сімдесят»). В кінці IV - на початку V ст. Блаженний Ієронім переклав Біблію на латинську мову. Цей переклад називається «Вульга­та».

Василеве - ім'я, титул візантійських імператорів, який їм присвоюва­лось починаючи з X ст.

Візантійський цезаропапізм - верховенство імператора над церквою.

Вітраж - малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у

вікнах, дверях). Догмат - положення, віровчення, доктрина.

Житія - вид релігійно-біографічної літератури про життя мучеників, аскетів, церковних і державних діячів, яких церква оголосила святими.

Ікона (від гр. eikon - образ, зображення) - в церквах так званої апостольської традиції (насамперед православні та католицькі) - зображення Ісуса Христа, Діви Марії, священних персонажів старозавітної та новозавітної історії (патріархів, царів, апостолів, пророків), християнських святих і сюжетів, які пов'язані з їхніми діяннями.

Іконоборство - політичний і релігійний рух у Візантії в 726-843 pp., спрямований проти культу ікон.

Інкрустація - вид оздоблення виробів і приміщень узорами і зобра­женнями з шматочків мармуру, кераміки, металу, дерева, пер­ламутру, які врізані у поверхню.

Інтер'єр - внутрішній простір приміщення, а також його убранство.

Канон (букв, норма, правило) - головне правило, положення яко­гось напряму, вчення; те. що є традиційною, обов'язковою нор­мою: система принципів, яких повинен дотримуватись худож­ник у своїй творчості.

Колаж - прийом в образотворчому мистецтві, який полягає в накле­юванні на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором, фактурою.

Лекція 7. Культура Візантії

Мінеі-Четьї (від гр. «мінеї» - щомісячний і давньорус. «четьи» -читання) - церковно-релігійні збірки, поділені на 12 частин і укладені за днями тижня, в яких були розміщені житія святих, притчі, повчальні розповіді.

Мініатюри - ілюстрації до рукописних книг. Композиції цих ілюс­трацій були гармонійними, пози і рухи персонажів легкі, неви­мушені, старанно вимальовувався орнамент.

Містика (від гр. mystikos - таємничий) - віра у надприродні сили і можливість безпосереднього зв'язку з ними людини.

Мозаїка - сюжетні чи орнаментні композиції, зроблені з природного кольорового каменю, смальти, керамічної плитки. Мозаїка, а також фрески відносяться до монументального живопису.

Нерукотворні ікони - ікони, створені шляхом чуда.

Оранта - в ранньому церковному малярстві зображення людської фігури з молитовно розпростертими і піднятими вгору рука­ми, пізніше - тип образу Богоматері.

Пародія - жартівливий або сатиричний твір (найчастіше вірш), що відтворює у перебільшено комічному вигляді та висміює ха­рактерні риси певного автора.

Римський папоцентризм - влада церкви у світському житті.

Ромеї - візантійці.

Синкретизм (від гр. synkretismos - поєднання) - сполучення різнорідних поглядів; нероз'єднаність, яка характеризує не­розвинутий стан якого-небудь явища, початкову цілісність, в першу чергу духовної культури, мистецтва.

Смальта - кольорове, непрозоре скло для мозаїчних робіт.

Спіритизм - таємничість, зв'язок з неземними істотами.

Теологія (від гр. theos - бог, logos - слово, вчення) - богослов'я, сукупність релігійних доктрин, наука про бога й догмати релігії.

Трактат - науковий твір у формі міркування.

Університет - вищий навчально-науковий заклад, що об'єднує у своєму складі кілька факультетів, готує спеціалістів з бага­тьох галузей знань та є значним осередком науково-дослідної роботи.

Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Питання до самоконтролю

1. Чим пояснити видатне місце візантійської культури в історії світової цивілізації?

2. Що було світоглядною основою візантійської культури?

3. Які відмінності між католицькою і православною церквою?

4. Як розуміти те, що у Візантії культурна діяльність суворо рег­ламентувалась?

5. Яке було відношення до книги у Візантії?

6. В чому проявився вплив Візантії на Київську Русь?

7. Які були у Візантії наукові центри?

8. Що таке „палеологівське відродження»?

9. Коли і чому загинула Візантія?

Завдання для тестової перевірки знань студентів

1. Яке місто називали Парижем середніх віків?

а) Рим; в) Лондон;

б) Константинополь; г) Краків.

2. Правильно розташуйте прізвища:

а) єпископ, якого називають батьком церковної історії, основопо­
ложник хронографії - специфічного середньовічного жанру
історичного твору;

б) один з великих учителів Західної Церкви, який в 404 р. зробив
перший латинський переклад Біблії (так звана «Вульгата»);

в) відомий церковний діяч і проповідник, константинопольський
патріарх;

г) відомий візантійський історик, який при написанні своїх праць
користувався старовинною літературою;

д) християнський святий, богослов і філософ, один з вождів іко-
ношанувальників, „батько візантійської схоластики»;

є) автор канонів, гімнів і епіграм з чернечого життя; є) визначний вчений, який заклав основи алгебри;

ж) просвітитель слов'ян, проповідник християнства;

з) константинопольський патріарх, організатор науки, автор тво­
ру «Бібліотека» або «Міріобібліон»;

и) просвітитель слов'ян, проповідник православ'я, засновник сло­в'янської азбуки і писемності;

ратора Феодосія II;

в) розкол християнства на дві церкви: західну - католицьку і
східну - православну;

г) заснування першого в Європі Константинопольського універ­
ситету;

д) захоплення і пограбування Константинополя латинськими
хрестоносцями під час четвертого хрестового походу;

є) закриття спеціальним декретом візантійського імператора Афінської філософської школи - останнього оплоту античної культури;

є) укладення зводу римських законів (так званого Кодексу Юс-тиніана);

ж) заснування на Афоні руського монастиря.

425 рік; 426 рік; 528-534 pp.; 529 рік; 537 рік; 1054 рік; 1080 рік; 1204 рік.

Теми рефератів

1. Видатне місце візантійської культури в історії світової цивілізації.

2. Християнство - світоглядна основа візантійської культури.

3. Космополітичний характер культури Візантії та її вплив на культуру Київської Русі і середньовічної Європи.

4. Освіта у Візантії.

5. Наукові центри Візантії.

6. Софія Константинопольська - найвидатніша пам'ятка візантійсь­кої архітектури, головний храм всього східнохристиянського світу.

7. Іконоборство.

8. Палеологівське відродження.

Лекція 8

КУЛЬТУРА ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В СЕРЕДНІ ВІКИ

• Особливості середньовічної культури.

• Значення християнства для розвитку європейської культури.

• Розвиток освіти і науки. Схоластика.

• Література середньовіччя.

• Художні стилі.

Римська імперія припинила своє існування в 476 p., коли гер­манський воєначальник Одоакр скинув (повалив) останнього римсь­кого імператора Ромула Августула. Після загибелі пізньої античності народжується середньовічне суспільство. Середніми віками дослід­ники називають тривалий період в історії Західної Європи між ан­тичністю та Новим часом. Цей період охоплює понад тисячоліття з V до середини XVII ст., тобто з моменту падіння Західної Римської імперії і до першої буржуазної революції загальноєвропейського зна­чення - Англійської революції 1640-1660 pp., а також закінчення першої загальноєвропейської Тридцятирічної війни (1648). Термін «середні віки» (точніше - «середній вік» - від лат. medium aevum) виник в Італії в XV-XVI ст. у колах гуманістів. Цей термін мав різні значення на різних етапах розвитку історичної науки:

- вважався періодом глибокої культурної кризи на противагу високому злетові культури в період античності;

- вважався своєрідним типом варварства (за Регелем);

- вважався найбільш плідним періодом духовно-культурного піднесення в світовій історії (романтики, представники духів­ництва).

Думка, що Середньовіччя - «темні століття», справедлива тільки по відношенню до раннього етапу (до IX ст.). Тоді багато що було забуто з античної спадщини. Наприклад, коли помер король остготів Теодоріх і йому необхідно було побудувати гробницю, то купол видовбували з величезного суцільного каменю, тому що втратили

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки

секрети зведення склепінь. Не слід також однозначно тлумачити слово - «варвари» як відсталі. Це слово походить від грецького бар-бара, латинського «barbari», що означає іноземці. Латинське «barba» має ще одне значення - борода. Варварами стародавні греки, а пізніше і римляни, називали племена, що жили поза межами грецьких дер­жав і відрізнялися від греків (пізніше - римлян) своїми звичаями і культурою, зокрема не говорили грецькою та латинською. Для греків варварами були перси, скіфи, для римлян - кельтські, германські та слов'янські племена. Потім це слово стало означати будь-яких неци-вілізованих людей.

Для середньовіччя характерні такі соціально-історичні особли­вості:

- перехід до феодалізму (основний зміст цієї соціально-еко­номічної формації - земельна власність, передача її в спадщи­ну, залежність політичної влади від неї);

- затвердження системи міського самоврядування, організація цехів;

- виникнення абсолютної монархії.

Важливим фактором розвитку середньовічної культури стала релігія та її суспільний інститут - церква. В центрі цієї культури знаходилось християнство. Воно стало стрункою світоглядною системою. Для середньовіччя характерні такі поняття, як теологія, аскетизм, містика. Для середніх віків характерним є виникнення так званої «духовної імперії». Церква тоді володіла освітою, контролю­вала її. Вона мала своє право, основні норми якого іменувались ка­нонами. Джерелом канонічного права було Святе письмо, постано­ви церковних соборів, нормативні акти глав католицької церкви -римських пап - булли, енцикліки. Це право регулювало не тільки внутрішньоцерковні відносини. Церковним судом вирішувалися справи про шлюб і сім'ю, підробку грошей, наклепи, фальшиві свідчення, оскільки вважалося, що ці вчинки безпосередньо зв'я­зані з гріхопадінням.

Церковна організація була побудована на принципах аскетизму та всесвітньої влади. З багатьох почуттів людини перевага віддава­лась стражданню, бо, за вченням церкви, це - вогонь, що очищає душу. Ідея теократії - поєднання духовної та адміністративно-політич­ної влади в руках римського папи - призводила до постійної бороть­би між світською та релігійною владою.

______________ Кордон М.В. «Українсь ка та зарубіжна культура»

Люди середньовічної Європи були християнами за своїми релігій­ними переконаннями і вірили, що історія роду людського за­вершиться Другим пришестям Христа і Страшним судом, на якому кожен повинен буде дати звіт щодо своїх гріхів та добрих вчинків і отримати кару або винагороду. Картина світу тоді ґрунтувалась голо­вним чином на образах і тлумаченнях Біблії. Як відзначають дослі­дники, Біблію читали і слухали в середні віки приблизно так, як сьогодні читають свіжі газети.

Вирішальний вплив на формування християнського віровчення, доктрини церкви і на середньовічну філософію та етику зробили ідеї Августина Аврелія (354-430) - знаменитого християнського богосло­ва і філософа, якого католицькі богослови назвали - «Блаженним». У своїх творах він детально розглядав філософські вчення античності, вказував величезні переваги, які мало перед ними християнство.

Чимало чого середньовічного важко зрозуміти сучасній людині. Наприклад, не існувало поблажок для дітей: до них і дорослих вимо­ги були однакові. Дитину вважали маленьким дорослим. Обвинува­ченою в суді могла бути не лише людина, а й тварина. Час не вважа­ли цінністю й не берегли. Його визначали приблизно. Година була не однаковою в різні пори року. Перші механічні годинники мали тільки одну стрілку, їхній хід не був точним. Хвилин до XV ст. не лічили.

В «житіях святих», які розповідали про їхнє життя і чудеса, нази­вали день смерті святого, тому що віруючі відзначали його як цер­ковне свято, але не вказували рік, коли він помер, він не був по­трібний. Всі міри лічби теж були неточними. Довжину шляху вимірювали за кількістю днів, які треба було витратити для поїздки сушею чи морем. Тканини міряли ліктями, міри площі землі вста­новлювали на око.

В середовищі феодалів марнотратство поважалося незрівнянно більше від ощадливості - найважливішої чесноти буржуа. Злиден­ність вважали бажанішою Богові, ніж багатство. І коли одні прагну­ли збагатитися, інші добровільно відмовлялися від свого майна.

Вагомість людини залежала не від її майнового стану - грошей і володіння землею, а від походження, наявних в неї прав. Найбідні-ший дворянин був вищим від найзаможнішого городянина.

Середньовіччя - епоха, в якій виробництво і творчість ще не були відокремлені, як у Новий час із його пануванням масового

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки ______________

виробництва, коли робітник виробляє для ринку і не пов'язаний з покупцем.

Середньовіччя висунуло ряд видатних мислителів, які заклали основи по-справжньому наукового підходу до засвоєння світу, хоча основним видом їхньої діяльності стала теологія. Це - римський філософ і письменник, «великий учитель Середньовіччя» Аніцій Манлій Северин Боецій (близько 480-524 pp.), який запропонував досить оригінальний середньовічний варіант натурфілософії, і Магн Флавій Аврелій Кассіодор (близько 487-578 pp.), який був спочатку міністром держави остготів Теодоріха Великого, а пізніше абатом од­ного з італійських монастирів. Останній заклав основи латинської риторики. Відомий філософ-гуманіст Еразм Роттердамський так ха­рактеризував його: «Я без вагання зараховую Кассіодора, людину, яка досягла багато чого і яку пестила фортуна, до числа щасливців і людей видатних; в осягненні наук, як божественних, так і світських, я навіть не помишляю наблизитися до нього»¹.

Дослідження свідчать, що в середньовічній культурі існували дві основні тенденції - Кассіодора та ітаіійського ченця Бенедикта Нур-сійського (480-543). Кассіодор об'єднав християнську традицію і світське знання. Це привело до становлення світської культури. Тра­диція Бенедикта відображала неприйняття античної культури і при­звела до духовного диктату церкви в середні віки. Люди виховувались в дусі релігійно-аскетичного світогляду. Аскетизм став офіційною ідеологією.

Бенедикт заснував в 529 р. в місцевості Монте-Кассіно, на пів­ночі Італії, перший в Західній Європі монастир. У монастирях, цих своєрідних гуртожитках, монахи прагнули протиставити неправед­ному світові ідеальний образ спільного життя. Перший загально-житійний монастирський статут був створений на сході Європи, у Візантії, Василем Великим. Головним принципом об'єднання мона­хів у складі одного монастиря він визначав наступний: тільки в су­місному житії монахів духовні прозріння одного стануть доступні багатьом. На початку VI ст. Бенедикт написав свій статут монас­тирів. Статут вимагав від монахів цілковитої відмови від родини і власності, суворої дисципліни, молитви та заняття ручною працею.

¹ Історія світової культури / Левчук Л.Т. та ін. - 2-е вид. - К., 1999. -С 226-227.

______________ Кордон М.В. «Українська та зарубіжна культура»

Новим в статуті Бенедикта, порівняно зі статутом Василя Велико­го, було положення про те, що надмірне омертвіння плоті теж не є благом, тому що монахи повинні працювати, а для цього необхідні сили. Бенедикт писав: «Безчинність є ворогом душі. Тому браття мають в означеному часі займатися фізичною працею, а з другого боку - в означених годинах читанням побожних книг. Коли пиль­на потреба або незаможність вимагає того, щоб самі збирали збіжжя з поля, не повинні з цієї причини попадати у смуток, бо тоді вони є правдивими ченцями, коли живуть з власних рук, як це робили наші отці і апостоли. Але все повинно робитися помірковано, з огляду на слабих»¹.

Традиція Бенедикта знайшла підтримку з боку римських пап. Найбільш яскраво це виявилося під час правління папи Григорія І (590-604 pp. н.е.). На відміну від Кассіодора, цього «останнього рим­лянина», який заснував першу середньовічну майстерню письма і поєднав в її діяльності античні та християнські культурні традиції, Григорій І вважав абсолютно недопустимим мирне співіснування різних ідеологій. «До чого вся ця марнота мирських знань, - писав він в своїх «Діалогах про життя італійських отців і про безсмертя душі», - яку користь можуть принести нам пояснення граматиків, котрі здатні скоріше розбестити нас, ніж наставити на путь істин­ний? Чим можуть допомогти нам роздумування філософів Піфаго-ра, Сократа, Платона і Аристотеля? Що дадуть пісні нечестивих поетів - Гомера, Вергілія, Менандра тим, хто їх читає? Яку користь, запитую, принесуть християнській родині Саллюстій, Геродот, Лівій, історики-язичники? Чи можуть Гракк, Лісій, Демосфен і Туллій суперничати своїм ораторським мистецтвом з чистим і ясним учен­ням Христа? В чому корисні нам вибагливі вигадки Флакка, Соліна, Варрона, Плавта, Цицерона?» Такого роду нетерпимість в галузі культури сприяла зростанню нетерпимості до інакомислячих і зго­дом стала однією з основ для створення інквізиції.

Але у ранньому Середньовіччі (VI—VIII ст.) у більшості країн За­хідної Європи ще зберігаються традиції античної духовної культури. Одним з найбільш значних посередників між античною культурою та середньовіччям був вчений, латинський письменник з Іспанії Іси-дор Севільський (близько 570-636 pp.). Він підготував перший

¹ Крип'якевич Іван. Всесвітня історія: У 3-х кн. Кн. 2. - К, 1995. - С 52-53.

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки ______________

енциклопедичний словник середньовіччя під назвою «Етимології» (або «Начала»). Поклавши в основу укладання словника принцип «етимології», тобто виведення значення слова з його кореня, Ісидор досить довільно трактував поняття з астрономії, космографії, гео­графії. Це викликало критичні оцінки з боку представників науки. Важливим документом з історії германських народів є написана Іси-дором «Хроніка».

В Європі народжувалась єдність нової середньовічної культури. Цьому сприяло політичне об'єднання більшої частини тодішнього Заходу. В ході безперервних війн король франків Карл Великий (742-814) включив до складу своєї держави поруч з Франкським королівством (колишню Галлію та майбутню Францію) північну, не захоплену арабами, Іспанію, Німеччину, більшу частину Італії. У Західній Європі була створена величезна імперія, величезна дер­жава раннього Середньовіччя.

На Різдво 800 р. Карл Великий коронувався в Римі папою Ле­вом НІ короною римських імператорів як імператор всього європейсь­кого заходу. В результаті цього утворилась держава, яка увійшла в історію як Священна Римська імперія. Коронація утверджувала не­залежність Риму від Константинополя, де вже був християнський імператор. Одночасно вона була офіційним підтвердженням прий­няття франкськими правителями християнства, яке стало важливим аспектом життя їхньої держави. Коронація 800 року закріпила пакт угоди між церквою та державою. Якщо король, а тепер імператор, виконував свої обов'язки перед Богом, дотримуючись миру і спра­ведливості, він забезпечував тим самим спасіння всьому своєму на­роду. Пізніше (900 р.) Священна Римська імперія розпалась на бага­то різних державних утворень. З цієї держави утворились, зокрема, Франція, Німеччина, Італія.

При Карлі Великому та його найближчих наступниках відбувало­ся піднесення культурного життя. Воно увійшло в історію як Каро-лінгське відродження. В культурно-ідеологічному відношенні Карл Великий прагнув до консолідації різноплемінної держави на основі християнської релігії. Про це свідчить те, що реформи в культурній сфері були початі з співставлення різних списків Біблії і встановлення її єдиного канонічного тексту для всієї Каролінгської держави. Тоді ж була здійснена реформа літургії, проведена її уніфікація, відповідність римському зразку.

______________ Кордон М.В. «Укра їнська та зарубіжна культура»

Будучи відносно освіченим, проявляючи інтерес до літератури і поезії; зокрема античної, вміючи читати по-латині і по-грецьки, Карл Великий постійно турбувався про вдосконалення освіти в державі, хоча сам він, за свідченням біографа Е.Ейнхарда, так і не зміг навчи­тись писати. Близько 787 р. було видано «Капітулярій про науки». Він зобов'язував створювати школи при всіх єпархіях, при кожному монастирі. В них повинні були вчитись не тільки клірики, а й діти мирян.

«Загальне Напучення» 789 р. окреслило предмети для вивчення: «Слід відкривати школи, де дітей навчатимуть читати. В кожному монастирі та єпископському домі мають навчати псалмів, нотного запису, співу, лічби та латинської граматики».

Головним центром освіченості стала створена за античним взірцем придворна академія в Ахені - столиці імперії, де знаходився двір Карла Великого. Нині - це німецьке місто, розташоване недалеко від голландського і бельгійського кордону. Сюди запрошувались найбільш освічені люди тодішньої Європи. В академії займалися проблемами культури, науки, шкільної освіти, робили спроби віднов­лення класичної латині, переписували та виправляли античні ла­тинські тексти. Це сприяло збереженню багатьох творів античних авторів. З метою підвищення культури переписування рукописів бу­ло введено чітке письмо. Воно стало основою написання латинських творів та літер.

З XI ст. починається стійке піднесення середньовічних шкіл, сис­тема освіти удосконалюється. Освітою переважно займалась церква, вимоги якої визначали зміст навчання. Середньовіччя знало три типи шкіл. При церквах і монастирях існували нижчі школи. Вони готува­ли елементарно письменних духовних осіб, кліриків. Головну увагу в цих школах приділяли вивченню латинської мови, якою правили службу католики, молитов і самого порядку богослужіння.

У середніх школах, що здебільшого існували при єпископських кафедрах, школярів навчали «семи вільним мистецтвам» (число 7 вважалося священним). Програму цих шкіл першим склав Марці-ан Капелла, учений і поет V ст., а остаточну форму надав їй Кассі-одор, учений-богослов і міністр Теодоріха Великого. Ці «сім вільних мистецтв» складалися з двох частин - двох циклів. Спершу вивча­ли три мистецтва чи три науки про слово - граматику, риторику і діалектику.

Лекція 8. Культура Західної Європи в середні віки ______________

Дата добавления: 2015-05-09