Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мовний і психічний розвиток дітей з РДА




Дитячий аутизм в даний час розглядається як біологічно обумовлене особливе порушення психічного розвитку, центральне місце в якому займають труднощі комунікації і соціалізації, тісно пов'язані з мовними проблемами. Особливості мовних проявів дітей з аутизмом широко представлені в клінічних дослідженнях. Описано феномени мутизма, ехолалії, реверс займенників, «телеграфної» і «фонографічної» промови. У психологічних дослідженнях порушення мовного розвитку при аутизмі розглядається в контексті спотвореного психічного розвитку в тісному зв'язку з труднощами комунікації.

Відомо, що в основі спотвореного розвитку лежить комплекс емоційних і когнітивних проблем, тому і особливості мовленнєвого розвитку аутичної дитини повинні бути розглянуті як результат їх взаємодії. Специфіку мови аутичного дитини неможливо зрозуміти поза врахуванням особливого когнітивного стилю, властивого йому у взаємодії з іншою людиною і з середовищем в цілому. Цей стиль обумовлений труднощами активної переробки інформації, тенденцією сприймати і зберігати її цілісними блоками, стереотипами і використовувати у формі готових штампів, що проявляється в освоєнні такою дитиною не тільки мовних, але і моторних навичок, форм соціальної поведінки[24].

У 1985 році B.Hermelin NO'Connor висунули припущення, що труднощі, що лежать в основі психічного дезонтогенеза при дитячому аутизмі, є базальними як для когнітивного, так і для емоційного розвитку дитини. О.С.Нікольська вважає, що такі базальні труднощі можна розглядати як дефіцитарність у розвитку системи афективної організації свідомості та поведінки. У аутичних дітей вона проявляється у проблемах формування механізмів рівневої афективної регуляції, що відповідають за встановлення індивідуальної дистанції і вибірковості в контактах зі світом; за організацію цілеспрямованої поведінки в ситуації невизначеності; за розвиток довільності. Ступінь сформованості цих рівнів, що забезпечують все більш активну й свідому взаємодію із середовищем та іншими людьми, визначається як якісна характеристика зрілості афективної сфери і показник глибини спотворення психічного розвитку при аутизмі. За ступенем активності у вирішенні адаптаційних завдань О.С.Нікольська виділяє чотири групи дітей з аутизмом, для кожної з яких характерний особливий специфічний комплекс труднощів когнітивного та емоційного розвитку. Орієнтація на виділені групи дозволяє співвіднести широкий діапазон мовних проблем при аутизмі з глибиною порушення афективного розвитку.

Виявляється, що найбільш яскраво зв'язок афективного і мовного розвитку можна простежити на прикладі використання аутичними дітьми займенників, а також прийменників і вказівних слів, розмічати простір. Відомо, що особливості їх вживання є однією із специфічних проблем при РДА. У той же час зв'язок специфіки обліку та використання займенників, прийменників і слів, що позначають місце розташування, з рівнем афективного розвитку дітей вивчена не була. У цьому дослідженні зроблена спроба співвіднести можливість адекватного обліку та використання аутичними дітьми займенників, прийменників і слів, що визначають місце розташування, з рівнем їх афективного розвитку[22].

Особисті займенники виступають у мові як заступники імен, вказують на предмет або особа, але не називають його. З їх допомогою мовець організує взаємодію, активно і гнучко розмічає своє соціальне простір. Нормально розвивається малюк спочатку, як правило, не використовує займенників. Становлення активної позиції відбувається у другій стадії раннього дитинства, коли, по Л. С. Виготському, зі свідомості первинної спільності «прам» виділяється зовнішнє «Я». Уявлення про самого себе виникає із протиставлення дитиною власних самостійних дій діям з допомогою дорослого, що пізніше відбивається в прояві дитячої: «Я сам!». Онтогенез займенника «сам», що починається з одного концентра з «я», простежує В.С.Мухина. Вона відзначає, що поступове усвідомлення дитиною власних можливостей призводить до становлення потреби в самостійності, виражається в заяві: «Я сам!». Формуються у взаємодії уявлення про інші є психологічними передумовами для появи в словнику займенників «ти», «він» і «вона». Умовами формування присвійних займенників «моє», «твій», «його», «її», «ваш» служать виборче відношення до оточуючих предметів, виділення своїх речей і здатність малюка пов'язувати речі і предмети з їх власниками[29].

Засвоєння вказівних займенників, прийменників і слів, що визначають місце розташування об'єктів у просторі, також вимагає певного рівня когнітивного й афективного розвитку. Необхідною основою є просування в освоєнні предметного світу і простору, виділення дитиною себе як активного суб'єкта. Можна відзначити, однак, що значення виділення дитиною себе як активного суб'єкта комунікації тут може бути не однаково. Так, присутні в початковому дитячому словнику вказівні займенники, прийменники і слова, що позначають простір, можна умовно розділити на дві групи за ступенем залежності від активності формується «Я» дитини. Одна з цих груп включає вказівні займенники і слова, що визначають простір через суб'єкта комунікації; інша - позначає просторові відношення, не настільки прив'язані своїм значенням до суб'єкта комунікації.

Для всіх аутичних дітей характерні труднощі розвитку індивідуальної вибірковості, взаємодії з близькими, виділення себе як суб'єкта взаємодії та комунікації. Ці труднощі проявляються в різному ступені. Можна припустити, що ступінь їх вираженості відбивається у здатності використовувати займенники, прийменники і слова, що визначають місце розташування.

Нормально розвиваються малюки теж не відразу опановують займенниками. Перший час вони називають всіх, і себе в тому числі, по імені, а в період з 2 років до 2 років 2 міс. У них зустрічаються кілька подібні з аутичними дітьми другої групи особливості смислового вживання займенників, які, втім, швидко долаються. Це дозволяє дослідникам онтогенезу промови говорити про відносно ранньому і міцному засвоєнні займенників в нормі. Таке швидке подолання труднощів обліку та використання займенників в онтогенезі пов'язують, з одного боку, з їх постійним вживанням дорослими, а з іншого-з розвитком уявлення про себе, яке і дозволяє, помістивши себе в центр ситуації, розмітити своє соціальне простір. Причину міцної фіксації використання займенників як слів-назв у аутичних дітей другої групи дослідників бачать в проблемах виділення себе як активного центру взаємодії та комунікації, і, відповідно, у відсутності чітких уявлень про себе і близьких.

Специфічні труднощі адекватного обліку та використання займенників та особливості мовної організації простору співвідносяться тут з проблемами виділення себе як активного центру взаємодії та комунікації, з відсутністю чітких уявлень про себе і близьких, що проявляється у фіксації стереотипних форм взаємодії і спілкування з близькими і симбіотичних відносинах з ним [31].

Статистичні дані про мовної діяльності аутичних дітей також наводяться в роботах К.С.Лебенской. В результаті своїх спостережень їй були отримані такі дані:

1. Порушення імпрессівной мови (У 21% спостережуваних): слабкість або відсутність реакції на мову, перевагу тихій шепітної мови, «нерозуміння» словесних інструкцій.

2. Порушення експресивного мовлення (49%): відсутність або запізнення фаз гуління, белькотіння, їх неінтонірованность, запізнювання або випередження появи перших слів, їх ехолаліческій характер, незвернення до людини, незвичайність, маловживаних, «плаваючі» слова. У частині спостережень мався регрес мови на рівні окремих слів. Спостерігалося запізнювання або випередження появи фраз; їх незвернення до людини; переважання фраз ехолаліческіх, які коментують, аутокоманд, ехолалій-цитат, ехолалій-звернень, ехолалій-формул, відставлених ехолалій. Характерною була схильність до вербалізації: гра фонетично складною, афективно насиченого промовою; неологізми, монологи та аутодіалогі; слова-заперечення. Спостерігалася схильність до декламації, римування, інтонаційної акцентуації ритму. Наявність хорошої фразової мови дисоціювати з відсутністю займенника «я». У частині спостережень відзначався регрес вже на рівні фразової мови[30].





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-09; Просмотров: 701; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.