Умовні судженнявключать в себе існування імплікативних і еквівалентних суджень

Імплікативні судження побудовані за принципом зв'язки деяких простих суджень за допомогою логічного сполучника «якщо...., то....», «коли...., то..». Наприклад: «Якщо надворі йде дощ, то асфальт буде мокрим»; «Якщо студент успішно складе заліки, то він буде повноцінно відпочивати на канікулах».

Еквіваленті судження -це прості судження які зв'язуються за допомогою логічного сполучника «якщо..., то...», але у цьому випадку існує беззаперечна детермінація між посилкою та наслідком («якщо і тільки якщо..., то...», «А евівалентно В»). Наприклад:«Якщо і тільки якщо студент вивчить логіку, то він з цього предмету складе залік»; «Якщо і тільки якщо Британське, географічне товариство укладе правомірний договір між діючими політичними силами та дипломатичними представниками Панами у Англії, то неодмінно геолого-розвідницька експедіція буде успішною».

Єднальні судження, включають в себе кон'юнктивні судження., що утворюються за допомогою логічного сполучника «і» Наприклад: «Надворі промозгла погода і йде дощ»; «Студенти НУХТ є активними громадськими діячами і відмінно штудіюють логіку».

Розподільні (диз'юнктивні) судження утворюються за допомогою логічного сполучника «або». Диз'юнктивне судження може виступати у формі суворої та несуворої диз'юнкції. Приклади несуворої (або) та суворої (або..., або....) диз'юнкції: «Позивач має право збільшити або змешити розмір компенсації»; «Студент буде навчатися добре, якщо буде відвідувати лекції, або займатися з підручником вдома»; «Деякі продукти застосовуються в їжу у солоному, копченому, консервованому або свіжому вигляді» [19; c. 60].

Умовиводом називається така форма правильного мислення з допомогою якої утворюються нові знання. Також в структурі класичної формальної логіки дане поняття дозволяє відтворювати процес внаслідок якого за допомогою одного або кількох суджень утворюються нові судження. В контексті буденної діяльності розсудку – це процес створення нових знань.

До проблеми вивчення індукції, в історико-науковому розитку, звертались Сократ, Платон, Арістотель, П. Арно, Р. Декарт та ін. Поняття умовивід вживається в подвійному значенні: а) розумовий процес виведення нового знання із суджень; б) саме нове судження, як наслідок розумової операції. Будь-який умовивід складається із засновків і висновку. Засновок це судження, із яких виводиться нове знання. Висновок це судження, виведене із засновків.

Умовивід це логічний засіб здобування нового знання. Об'єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ об'єктивної дійсності. Умовиводом є не будь-яке знання, сполучення суджень, а тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв'язок явищ і предметів дійсності (Наприклад: «Всі люди смертні. Сократ – філософ. Отже, Сократ – смертна людина»). В умовиводі слід розрізняти 3 види знання: а) вихідне знання, те з якого виводиться нове знання – воно міститься в засновках умовиводу; б) висновкове знання, яке міститься у висновку; в) обгрунтовуюче знання, котре пояснює правомірність висновку із засновків. Воно міститься в аксіомах правильних умовиводів, воно не входить до складу умовиводу у вигляді окремого судження, а складає логічну підставу висновків, дає відповідь на запитання про те, чому висновок, здобутий з тих чи інших суджень, є правомірним і неодмінним. За допомогою умовиводів здобувають знання опосередковані. або висновки.Знання в свою чергу бувають безпосередні та опосередковані (висновками).

Безпосередніми називаються знання, здобуті за допомогою безпосереднього сприймання предметів або явищ.

Опосередкованими називаються знання, які ми виводимо з наявних, раніше здобутих знань.

Висновок в умовиводі може бути або істинним. або хибним. Для того щоб висновок умовиводу був, необхідно дотримуватись двох умов: а) засновки, з яких роблять висновки, мають бути істинними; б) умовивід має бути логічно правильним.

За спрямованістю процесу міркування умовиводи поділяються на індуктивні та дедуктивні. В дедуктивних умовиводах висновок йде від знання більшого ступеня спільності до меншого, а у індуктивних умовиводах висновок йде від окремих, одиничних предметів класу до знання всіх предметів логічного класу в цілому [19; c. 69].

Дедуктивними називають умовиводи, у яких висновок про окремий предмет класу робиться на підставі класу в цілому:

Усі договори є угодами

Дата добавления: 2015-05-09