Приклад. Прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р

Прийняття Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. - курс на спрощення дозвільної процедури. Під дією загальних тенденцій реформування публічного управління, наближення останнього до потреб приватних осіб були трансформовані дозвільні процедури у галузі містобудування, що призвело як до зменшення кількості дозвільних документів, так і до спрощення процедури їх отримання.

Для того, щоб вдосконалити механізм правового регулювання необхідним є дослідження існуючих проблем, недоліків у чинному законодавстві, механізмі реалізації правових норм на практиці та, відповідно, дослідження шляхів їх вирішення. Окреслене дослідження має проводитись не хаотично, а за допомогою проведення наукових досліджень із застосуванням відповідних наукових методів. І навпаки, проведення наукових досліджень в окресленій сфері та розвиток відповідної науки позитивно впливають на вдосконалення правового регулювання, а з вдосконалення правового регулювання вдосконалюється і механізм публічного управління як такий. З окресленого простежується схема (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Взаємозв’язок факторів: розвитку правової науки, вдосконалення правового регулювання та вдосконалення публічного управління суспільними відносинами

Вказане, безумовно, можна застосувати до містобудівного права. У попередній лекції ми вже зазначали, що містобудівна галузь є вкрай важливою для держави та суспільства, а проведення досліджень у цій сфері є актуальними. Актуальність цієї сфери, постійний розвиток тощо формують необхідність вдосконалення публічного управління будівельною діяльністю. Окреслене, а також наявність значних проблем те недоліків чинного містобудівного законодавства формують необхідність вдосконалення правового регулювання, зокрема, шляхом внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів, прийняття актів рекомендаційного характеру тощо. З метою винайдення ефективних способів та шляхів вдосконалення правового регулювання відносин у сфері управління будівельною діяльністю необхідним є проведення наукових досліджень у цій сфері. Виділення підгалузі містобудівного права дозволитьзосередитись вченим-спеціалістам саме на цих відносинах, поглибити дослідження у цій сфері та більш ефективно працювати у напрямку розвитку та вдосконалення правового регулювання окреслених відносин.

Окрім зазначеного, можливість та доцільність виділення містобудівного права в якості самостійного правового утворення пов’язана з:

- специфікою предмету правового регулювання, яка обумовлена особливістю сфери управління якісно однорідними суспільними відносинами – відносинами, що складаються у сфері містобудівної діяльності;

- наявністю специфічних правових інститутів: інституту архітектурно-будівельного контролю, інституту ліцензування господарської діяльності, пов’язаної зі створенням об’єктів архітектури тощо, що підтверджується існуванням відповідних спеціальних нормативно-правовими актами (Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю[1], Постанова Кабінету Міністрів України «Про ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури»[2], Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури[3] та ін.);

- утворенням спеціальних органів публічного управління: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

- існуванням сукупності спеціальних нормативних актів, які комплексно та системно регулюють суспільні відносини, що складаються у сфері містобудування.

Таким чином, викладене дозволяє зробити висновок про необхідність визнання існування містобудівного права – як складового елементу Особливого адміністративного права.

Основні висновки та поняття: Адміністративно-будівельне право, як підгалузь адміністративного права, вже сформована, необхідним є лише її визнання. Вказане доводиться відповідністю адміністративно-будівельного права ознакам підгалузі адміністративного права та наявністю власних специфічних ознак, зокрема: специфічної сфери відносин, які нею регулюються; специфічних інститутів, закріплених відповідними спеціальними нормативно-правовими актами; спеціальних органів управління. Зазначене, а також необхідність поглибленого дослідження окресленої сфери, розвиток науки адміністративного права, необхідність вдосконалення механізму публічного управління та правового регулювання лише підкреслюють доцільність виділення та визнання адміністративно-будівельного права.

Дата добавления: 2015-05-10