У даному пункті ми зупинимось на питанні системи містобудівного права

Як вже стало зрозуміло, систему містобудівного права можна розглядати у двох напрямах: система підгалузі права та система законодавства.

Систему містобудівного права, як підгалузі права, складають правові норми та правові інститути.

Правові норми є складовими системи містобудівного права з огляду на те, що не всі норми можна об’єднати у правовий інститут, проте вони можуть регулювати схожі та однорідні відносини в силу специфіки сфери правового впливу певного нормативно-правового акта або специфіки галузі/підгалузі права.

До таких правових норм можна віднести ті, що врегульовують відносини у сфері координації та взаємодії між органами державної влади та ін. суб’єктами та учасниками містобудівних відносин; відносини з делегування повноважень; визначають компетенцію, права та обов’язки суб’єктів містобудівних відносин;встановлюють вимоги стосовно містобудівної документації та ін.

Правові норми, що регулюють відносини, пов’язані з роботою із містобудівною документацією: визначення та надання вимог щодо урахування державних інтересів для врахування під час розроблення; підготовка, затвердження та реалізація; моніторинг стану розроблення та реалізації; проведення експертизи, - не об’єднуються в окремий правовий інститут в силу того, що неможливо об’єднати в окрему групу відносини, пов’язані із документацією. Оскільки:

- будь-яка стадія управлінського процесу у сфері будівельної діяльності супроводжується певною документацією;

- уся документація, незалежно від виду, проходить кожну (або більшість – це стосується, наприклад, експертизи) з окреслених вище стадій.

Враховуючи вказане, виокремлення в окремий правовий інститут сукупності правових норм, які встановлюють вимоги щодо форми, змісту, порядку складання, застосування тощо документації,зокрема, містобудівної є не логічним та зайвим.

Правовий інститут, як складові системи, є сукупністю правових норм, об’єднаних за сферою правового впливу на групу якісно однорідних суспільних відносин. Правові інститути можуть міститись як у декількох нормативно-правових актах, тобто об’єднувати норми декількох актів, або ж в одному спеціальному.

Серед правових інститутів, що складають систему містобудівного права можна виділити:

1) інститут планування території та її частин, що включає правові норми, які регулюють наступні взаємопов’язані та взаємообумовлені напрями управлінської діяльності та їх складові: планування, зонування, моніторинг, аналіз, прогнозування;

2) інститут забудови територій, що включає правові норми, які регулюють відносини у сфері проектування та власне будівництва;

3) інститут ліцензування будівельної діяльності(її окремих видів);

4) інститут отримання дозволу на виконання підготовчих робіт та дозволу на будівництво (або інститут дозвільної процедури);

5) інститут прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;

6) інститут контрольних процедур (або інститутархітектурно-будівельного контролю).

В цілому, інститути ліцензування та дозвільних процедур в силу єдності правової природи ліцензій та дозволів (усі вони відносяться до дозвільних документів, що випливає з аналізу чинного законодавства – абз. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», абз. 6 ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності») можна об’єднати в один – інститут ліцензійно-дозвільних процедур.

Примітка: детально наведені інститути ми розглядатимемо протягом усього курсу лекцій, тому більша конкретизація у даному пункті лекцій є зайвою.

Систему адміністративно-будівельного права, як законодавства, складає сукупність нормативно-правових актів різних рівнів. Більш детально систему законодавства ми розглянемо у наступному пункті лекції при розкритті питання про джерела адміністративно-будівельного права.

Основні висновки та поняття: Підходів до визначення поняття адміністративно-будівельного права існує безліч у залежності від контексту, мети застосування, аспекту досліджуваної категорії, взятого за основу тощо. Зокрема, основний поділ підходів до розуміння окресленого поняття є поділ на сферу наукового знання, навчальну дисципліну, підгалузь адміністративного права, систему законодавства. Система адміністративно-будівельного права розглядається у двох напрямах: як система підгалузі права (сукупність правових норм та інститутів) та система законодавства (сукупність нормативно-правових актів усіх рівнів). Серед правових інститутів адміністративно-будівельного права виділено: інститут планування території та її частин;інститут забудови територій;інститут ліцензування будівельної діяльності (її окремих видів);інститут отримання дозволу на виконання підготовчих робіт та дозволу на будівництво (або інститут дозвільної процедури); інститут прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта;інститут контрольних процедур (або інститут архітектурно-будівельного контролю).

[1]Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю: Постанова Кабінету Міністрів України: від 23 травня 2011 р., № 553. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/553-2011-%D0%BF

[2] Про ліцензування господарської діяльності, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури: Постанова Кабінету Міністрів України: від 5 грудня 2007 р., № 1396. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1396-2007-%D0%BF

[3] Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов’язаної із створенням об’єктів архітектури: Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України: від 27 січня 2009 р., № 47. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0226-09

[4]Про основи містобудування: Закон України: від 16 листопада 1992 р., № 2780-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – ст. 683.

[5]Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України: від 17 лютого 2011 р., № 3038-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 34. – ст. 343.

[6]Про затвердження Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: Указ Президента України: від 31 травня 2011 р., № 633/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/633/2011

[7]Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України: від 6 вересня 2005 р., № 2806-ІV. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – ст. 483.

[8]Галунько В.В. Предмет і завдання адміністративного права. [Електронний ресурс]. / В.В. Галунько. // ACTUALPROBLEMSOFCORRUPTIONPREVENTIONANDCOUNTERACTION. – 2011. – Режим доступу: http://www.law-property.in.ua/articles/general-administrative-law/82-the-object-and-purpose-of-administrative-law.html

[9]Шевчук Б. Європейські принципи належного врядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні. [Електронний ресурс]. / Б. Шевчук. // Демократичне врядування. – 2012. – Вип. 9. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Shevchuk_B.pdf

Корженко В.В., Нікітін В.В. Методологічні та евристичні інтенції сучасної концепції Governance. [Електронний ресурс]. / В.В. Корженко, В.В. Нікітін. // Державне будівництво. – 2006. - № 1. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/doc/1/01.pdf

[10]Шевчук Б. Європейські принципи належного врядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні. [Електронний ресурс]. / Б. Шевчук. // Демократичне врядування. – 2012. – Вип. 9. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Shevchuk_B.pdf

[11]Шевчук Б. Європейські принципи належного врядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні. [Електронний ресурс]. / Б. Шевчук. // Демократичне врядування. – 2012. – Вип. 9. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Shevchuk_B.pdf

[12]Авер’янов В.Б., В.А. Дерець, А.А. Пухтецька. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного урядування («GOODGOVERNANCE»). / В.Б. Авер’янов, В.А. Дерець, А.А. Пухтецька. // Форум права. – 2006. - № 2. - С. 6.

[13]Шевчук Б. Європейські принципи належного врядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні. [Електронний ресурс]. / Б. Шевчук. // Демократичне врядування. – 2012. – Вип. 9. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Shevchuk_B.pdf

Стрілець Ю.П. Принцип підконтрольності в контексті концепції«GOODGOVERNANCE». [Електронний ресурс]. / Ю.П. Стрілець. // Актуальні проблеми державного управління. – 2011. - № 2 (40). – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2011-2/doc/4/15.pdf

[14]Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м’якого покарання: від 2 листопада 2004 р., № 15-рп/2004. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04

[15]Шевчук Б. Європейські принципи належного врядування та реформа системи органів виконавчої влади в Україні. [Електронний ресурс]. / Б. Шевчук. // Демократичне врядування. – 2012. – Вип. 9. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik9/fail/Shevchuk_B.pdf

Авер’янов В.Б., В.А. Дерець, А.А. Пухтецька. Концептуальні засади реформування органів виконавчої влади України з урахуванням європейських принципів та стандартів належного урядування («GOODGOVERNANCE»). / В.Б. Авер’янов, В.А. Дерець, А.А. Пухтецька. // Форум права. – 2006. - № 2. - С. 6.

Пухтецька А.А. Запровадження принципів та стандартів належного урядування у діяльності публічної адміністрації. / А.А. Пухтецька. // Наукові записки НаУКМА. – 2010. – Т. 103. – С. 39.

Дата добавления: 2015-05-10