Принципи містобудівного права

Як відомо, принципи права – це основоположні засади, відповідно до яких формується, функціонує, розвивається, виконує свої функції та завдання будь-яка галузь/підгалузь права.

Виділення принципів містобудівного права обумовлюється, з одного боку, специфікою сфери правового впливу цієї галузі – відносини, які складаються у сфері публічного управління містобудівною діяльністю, з іншого – особливою системою суб’єктів містобудівного права, представлених публічною адміністрацією та приватними особами.

Враховуючи вказане, вважаємо що основоположними для містобудівного права є принципи належного врядування. Належне врядування, зокрема, означає систему інститутів, за допомогою яких здійснюється влада в країні, реалізується публічна політика і надаються публічні послуги [9].

До основних принципів належного врядування,мна яких має ґрунтуватись правове регулювання відносин, які складаються у сфері публічного управління містобудівною діяльністю, відносяться:

1. Принцип участі – полягає у регламентації та забезпеченні участі громадян у здійсненні публічного управління безпосередньо чи опосередковано через легітимізовані посередницькі інституції та представників[10] (даний принцип реалізується, наприклад, через закріплення на законодавчому рівні обов’язковості проведення громадських слухань з метою врахування громадських інтересів та реалізації права громадян на участь в управлінні);

2. Принцип прозорості – полягає у регламентації та правовому забезпеченні свободи інформації, її повноти і доступності для усіх заінтересованих осіб[11] (даний принцип реалізується, наприклад, через закріплення положення про загальну доступність та обов’язок щодо оприлюднення містобудівної документації; положення про відкритість та загальнодоступність даних містобудівного кадастру та ін.);

3. Принцип відповідальності –полягає у відповідальності органів публічної адміністрації; презумпції вини органу публічної адміністрації у відносинах з громадянами; відшкодуванні шкоди органами публічної адміністрації, заподіяної правам і законним інтересам громадян та ін. осіб; формалізації процедур з метою уникнення абстрактної відповідальності; переважанні прав та інтересів людини і громадянина у відносинах з органами публічної влади тощо[12];

4. Принцип орієнтації на консенсус – полягає у дотриманні балансу інтересів для досягнення широкого консенсусу з локальних і загальних питань та процедур[13] (зокрема, це виражається через положення про урахування та взаємоузгодження державних, громадських і приватних інтересів при плануванні та забудові);

5. Принцип справедливості – у врахуванні інтересів кожного члена суспільства, у рівному юридичному масштабі поведінки та у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, у рівності усіх перед законом та ін.[14];

6. Принцип ефективності та результативності – полягає у максимально ефективному використанні ресурсів для задоволення потреб громадян, ефективності та результативності виконання законодавства, а також у тому, що політика має бути своєчасною, відповідати потребам суспільства, враховувати наслідки її впливу тощо[15].

Зазначимо, що під впливом специфіки сфери правового регулювання – управління містобудівною діяльністю та відносини, які складаються щодо та внаслідок нього, загальні принципи належного врядування набувають статусу принципів містобудівного права, в силу чого загальне перетворюється у конкретне, спеціальне.

Основні висновки та поняття: Основними принципами адміністративно-будівельного права є принципи належного врядування, до яких, зокрема, відносяться принципи участі, прозорості, верховенства права, відповідальності, орієнтації на консенсус, справедливості, ефективності та результативності. Усі, зокрема, перелічені принципи мають своєю основою взаємодію між публічною адміністрацією та приватними особами з метою найкращого управління та урахування, дотримання балансу між інтересами держави та суспільства.

Дата добавления: 2015-05-10