Модерністські напрямки в європейському мистецтві

Нoвi напрямки в розвитку європейської літератури

У другій половині XIX – на по­чатку XX століття митці, як і раніше, не припиняли пошуки нової худож­ньої мови для відображення свого бачення дійсності. Провідним напрямком у літературі та мистецтві другої половини ХХ століття був реалізм. Одночасно з ним розвивалися нові напрямки – натуралізм і симво­лізм. Із 60-x pоків XIX століття в європей­ському мистецтві набуває поширення модернізм – спільна назва напрямків у літературі та мистецтві кінця XIX – початку XX століття, пред­ставники яких заявили про розрив із традиціями реалізму. Від початку XX століття поширюються авангардист­ські напрямки, основою поетики яких було протиставлення своєї творчості як попереднім художнім традиціям, так і навколишнім со­ціальним стереотипам у цілому.

Натуралізм (остання третина ХІХ століття).

Напрямок у літературі та мистецтві, представники якого намагалися „об’єктивно” безпристрасно відтворити реальність, фактично уподібнюючи художнє пізнання науковому.

Особливості:

- Його представники вважали, що реальність (перш за все, людські характери) обумовлена фізіологічною природою і середовищем.

- Висвітлювалися теми, які раніше вважалися непристойними і забороненими.

- Велика увага приділялася життєвому середовищу, зображеному з фотографічною точністю.

- На загальний огляд виставлявся непривабливий зворотний бік життя, що сприймалося як виклик існуючому суспільству.

Видатні представники: Е. Золя, брати Едмон і Жуль де Гонкури, А. Хольц, Г. Гауптманн, С. Крейнс, Ф. Норріс, К. Лемоньє.

Символізм (1870 – 1910 рр.).

Напрямок у літературі та мистецтві, представники якого зосереджувалися переважно на художньому вираженні своїх почуттів та інтуїтивного розуміння сутності речей на допомогою символу.

Особливості:

- Головною ознакою з багатозначність образів, гра метафор і асоціацій.

- Його представники вважали мистецтво в цілому символом світу видінь і мрій, відображенням витончених почуттів.

- Стверджували, що намагаються побачити за видимою реальністю приховану надчасову ідеальну сутність світу.

- У своїй творчості відображували несприйняття дійсності, тугу за духовною свободою, передчуття світових соціально-історичних змін.

Видатні представники: П. Верлен, П. Валері, А. Рембо, С. Малларме, М. Метерлінк, О. Блок, А. Бєлий, Вяч. Іванов, Ф. Сологуб, Ш. Бодлер.

Імпресіонізм (остання трети­на XIX – поча­ток XX ст.).

- Мистецький напрямок, представники якого намагалися най­більш природньо і неупереджено зобразити навколишній світ і повсякденне життя в їх рухомості та мінливості, передати свої швидкоплинні враження.

- Виник у 60-х pp. XIX ст. у французькому живописі.

- Свіжість і безпосередність сприйняття життя, зображення миттєвих, немов би випадкових рухів і ситуацій, уявна не­врівноваженість, фрагментарність композиції, неочікувані точки зору і ракурси.

Видатні представники: Е. Мане, О. Ренуар, Е. Деґа, К. Моне, К. Піссаро, А. Сіслей.

Неоімпресіо­нізм (кінець XIX ст.).

- Напрямок у живописі, який виник у Франції близько 1885 р.

- Використовуючи висновки наукового кольорознавства, його представники надали методичний характер запровадженому імпресіоністами розкладу складних тонів на кольори.

Видатні представники: Ж. Сера, П. Сіньяк.

Постімпресіо­нізм (кінець XIX – початок XX ст.).

- Загальна назва декількох напрямків французького мисте­цтва кінця XIX – початку XX ст., представники яких заяв­ляли про своє неприйняття естетики імпресіонізму.

- Виник як реакція на імпресіонізм із його зацікавленістю всім випадковим і швидкоплинним.

Видатні представники: П. Сезанн, В. Ван Гог, П. Ґоґен, А. Тулуз-Лотрек.

Модерн (кінець XIX – початок XX ст.).

Напрямок в образотворчому і декоративному мистецтві, який вирізняють поетика символізму, декоративний ритм гнучких плинних ліній, стилізований рослинний орнамент.

Видатні представники: Ф. Ходлер, М. Врубель, О. Бердслі, Г. Клімт.

Дата добавления: 2015-05-10